1.Предмет мікроекономіки
Економічна теорія та мікроекономіка
Термін "економіка" в українській мові має два значення: “економіка” може означати як науку, так і господарську систему. Друге значення використовується, наприклад, у словосполученнях "економіка домашнього господарства", "національна економіка", "економіка України". Про двозначність терміну "економіка" свідчить також наявність двох еквівалентів у англійській мові: "есоnоmics" та "есоnоmу". Більш точним перекладом англійського терміну " есоnоmics" вважається "економічна теорія", саме про неї і піде мова.
Існують різні означення науки економіки (економічної теорії). Розглянемо деякі з них.
Економіка (економічна теорія) - це суспільна наука, що вивчає прийняття рішень людьми, які намагаються задовольнити свої бажання, використовуючи обмежені ресурси1.
Зустрічаються і стисліші означення2, зокрема: економіка ( економічна теорія) вивчає розподіл обмежених ресурсів за різних альтернатив їх кінцевого використання.
Отже, сучасна економічна теорія - це наука насамперед про людину, про розв`язання нею найрізноманітніших проблем її буття - від державотворчих, громадських, суспільних до інтимних.
Економічна наука вивчає поведінку людини і допомагає пояснити як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві.
Поділ економічної науки на "мікроекономіку" і "макроекономіку" пов`язаний насамперед з розглядом різних рівнів, на яких ухвалюються рішення.
Мікроекономіка вивчає прийняття рішень та поведінку окремих економічних одиниць і структур - таких, як домашні господарства, фірми, ринки окремих благ.
Макроекономіка - це розділ економіки, який вивчає економічні явища, що відображають функціонування економіки як єдиного цілого, зокрема такі, як національний доход, інфляція, безробіття та економічне зростання.
Так, якщо макроекономіка має справу з вищим рівнем - економікою в цілому - і оперує низкою агрегованих показників, то мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих суб`єктів ринку (або економічних агентів) - фірм і домогосподарств.
Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, що його збирається виробляти і якою є мета функціонування фірми; чим керується споживач, вибираючи той чи інший товар та інше. Ще один важливий аспект мікроекономіки - аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія.
Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка, зокрема, концентрує увагу на закономірностях вивчення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку ще називають теорією цін. Як і будь-яка інша наука, мікроекономіка використовує певну систему понять і концепцій для опису явищ, які вивчаються. В курсі мікроекономіки будуть розглянуті найважливіші поняття, котрі є не тільки базовими для проведення мікроекономічного аналізу, але й корисні для формування цілісного економічного мислення.
Структуризація мікроекономічної ринкової системи
Об`єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема. Оскільки мікросистема - це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами, то аналізувати її можна в трьох аспектах: через з`ясування того, які суб`єкти вступають у ці відносини; з приводу чого ці відносини складаються; який зміст цих відносин.
До основних суб`єктів мікросистеми належать:
1. домогосподарства - це група людей, які об'єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Роль домогосподарства в мікроекономіці може виконувати також окрема людина, яка самостійно формує та використовує свої доходи, не вступаючи у будь-які об'єднання з іншими громадянами. Роль домогосподарств у мікроекономічній системі подвійна. З одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кінцевих потреб. Заради задоволення цих потреб і функціонує економічна система. Тому на ринку кінцевих товарів домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку домогосподарства - це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей, тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію;
2. підприємства (фірми). До них належать будь-які господарюючі суб`єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари і послуги заради отримання прибутку;
3. держава. У мікроекономіці держава розглядається як сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя.
Об`єктами, з приводу яких складаються відносини у мікросистемі, є ресурси виробництва та його результати. Ресурсами виробництва є: праця, капітал, природні ресурси (земля) та підприємницькі здібності. Праця - це цілеспрямована діяльність людини, здатна видозмінювати природну речовину, щоб надати їй необхідної для споживання форми. Під капіталом розуміють всі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процесах. До природних ресурсів належать групи предметів праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому процесі. Найчастіше їх називають узагальненим словом "земля". Підприємницькі здібності - це особливі здатності окремих людей свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів, їх організацію у виробничому процесі та творче використання заради отримання прибутку.
Особливе значення для розуміння мотивів поведінки економічних суб'єктів та побудови відповідних моделей має врахування таких властивостей ресурсів:
- обмеженість. Як правило, економіка має справу не з абсолютною, а з відносною обмеженістю ресурсів. Це означає не те, що того чи іншого ресурсу взагалі немає, а те, що не можна його отримати на попередніх умовах. Збільшення залучення цього ресурсу до виробництва обійдеться фірмі дорожче.
- взаємозаміщуваність (субституційність). Це означає, що до певної міри одні види ресурсів можуть бути заміщені іншими. Найчастіше в мікроекономіці розглядається заміщення двох видів ресурсів: капіталу та праці;
- взаємодоповнюваність (комплементарність). Ефективне використання певного ресурсу можливе лише за певного співвідношення з іншими. Хоча ресурси здатні до взаємозамінюваності, але така здатність обмежена: повністю замінити працю капіталом чи навпаки практично неможливо.
Як результат виробничої діяльності у мікроекономіці розглядається матеріальний продукт (річ) або послуга. Кількісно його можна характеризувати як за допомогою натуральних показників, так і у вартісному вираженні
Структура мікроекономічної теорії
Функціональна структура мікро ринку
Якщо розглядати мікроекономічну систему з точки зору змісту економічних відносин, які складаються в ній, то мікросистема є ринковою системою. Ринок - спосіб взаємодії економічних суб`єктів, який грунтується на ціновій системі та конкуренції. Це особливий механізм координації економічних дій.
Ринковий зв`язок, що встановлюється між продавцем і покупцем, має деякі відмінні риси:
- рівноправне становище учасників. Це означає, що ні продавець, ні покупець не повинен мати можливостей позаекономічного примусу контрагента до вступу у відносини обміну. Звичайно, це не виключає монопольного становища когось із учасників ринкового зв`язку, але у цьому випадку примус буде мати економічний характер;
- використання принципу економічного зиску як основного критерію доцільності вступу у ринковий зв`язок.. Основні правила, якими керуються учасники обміну, такі: обмін має приносити зиск; кожен намагається здійснити угоду з максимальним зиском для себе; краще здійснити угоду з меншим зиском, ніж взагалі відмовитися від неї.
- повна економічна відповідальність учасників за свої дії. Коли економічний суб`єкт обирає контрагента без примусу, за власною волею, то, звичайно, сам має відповідати за свій вибір.
Сферу обміну можна уявити як рух двох зустрічних потоків, товарів і грошей (рис. 2).