3.3 Світовий досвід ефективної діяльності банку та можливість його використання вітчизняними банками

Банківська система є одним з найважливіших елементів економіки країни, тому ефективна діяльність комерційних банків сьогодні – особливо актуальне питання. Більшість комерційних банків України не має належного досвіду роботи, і внаслідок неефективного управління ресурсами значна їх частина зазнає фінансових труднощів, а деякі з них стають банкрутами.

Серед факторів, що впливають на діяльність вітчизняних банків, слід виділити: нерентабельність багатьох підприємств-клієнтів банку; інфляційні тенденції у грошово-кредитній сфері; нерозвиненість фондового ринку; значні коливання процентних ставок; неплатежі з боку клієнтів банку та підприємств щодо один одного; порушення фінансового законодавства; відсутність повноцінної інформації про учасників ринку [53, с.231].

Зазначимо, що місце комерційних банків на ринку банківських послуг має визначатися згідно з прийнятими у світі стандартами. Тому досить актуальним є вивчення зарубіжного практичного досвіду, накопиченого у даній сфері, який повинен допомогти розвитку аналогічних методик в Україні.

У зарубіжній практиці існує декілька способів підвищення ефективності управління банківською діяльністю, але необхідно визначити, які з них є найбільш дієвими в умовах економічних перетворень в Україні.

1. Згідно світового досвіду динамічний розвиток банку можливий за наявності відповідного обсягу капіталу...

Залучення капіталу можливе кількома способами. Найчастіше - це емісія акцій, емісія капітальних боргових зобов’язань (субординований борг), продаж активів, оренда нерухомості, залучення ресурсів з депозитних та не депозитних джерел [22, с.79].

Підвищення рівня капіталізації банків можливе також шляхом злиття та поглинання.

Досвід зарубіжних країн свідчить про високу ефективність такого методу, результатом якого є підвищення інвестиційної привабливості банків, зниження операційних витрат та вартості послуг для клієнтів, а також розширення обсягу спектра фінансових послуг тощо [38, с. 232].

Можна виділити як позитивні, так і негативні наслідки злиття та поглинань.

До основних позитивних моментів злиття та поглинання слід віднести наступні: підвищується ринкова капіталізація нового об’єднання; банк уникає необхідності ліквідації; з’являється можливість пропонувати ширший спектр послуг та у більшому обсязі; підвищується інвестиційна привабливість банку для іноземного інвестування; відбувається пожвавлення ринкової кон’юнктури, оскільки знижуються відсотки за кредитами та вартість послуг банку; нове об’єднання стає більш конкурентоспроможним; банки дотримуються вимог законодавства щодо встановлених нормативів; розширюється клієнтська база та сфера діяльності.

Серед недоліків злиття та поглинання можна виділити такі: загроза монополізації фінансових послуг; монопольний вплив на промисловість країни; масові звільнення працівників однакових підрозділів.[3].

За умови успішного об’єднання банків слід очікувати стабілізаційного ефекту, підвищення рівня капіталізації банківської системи й започаткування

нового етапу в розвитку банківського середовища в Україні.

2. Ще один із способів покращення ситуації в банківському секторі України є входження іноземних банків на національний ринок.

До переваг можна віднести такі: підвищення ефективності діяльності банків, зумовлене посиленням конкуренції; удосконалення системи управління банківськими ризиками; підвищення ефективності банківського нагляду і регулювання банківською діяльністю. Розширення присутності банків з іноземним капіталом на українському банківському ринку сприяє подальшому впровадженню сучасних банківських технологій; міжнародного досвіду ведення банківської справи; підвищення кваліфікаційного рівня банківських працівників (адже вони будуть вимушені працювати за європейськими стандартами надання банківських послуг); принципів корпоративного управління в банківську справу.

Основним негативним фактором є те, що присутність іноземних банків може послабити позиції ще недостатньо розвиненої банківської системи України. Вітчизняні банки, які не спроможні на рівних конкурувати з іноземними, можуть збанкрутувати, що, у свою чергу, може призвести до фінансової нестабільності.

Тож, з метою пом’якшення негативних наслідків створення в Україні філій іноземних банків, доцільним є встановлення відповідних критеріїв допуску іноземного капіталу на вітчизняний фінансовий ринок. Так, у Китаї

для того щоб відкрити філію, іноземний банк повинен мати у своєму розпорядженні активи не менше 20 млрд. дол. США, а власний капітал філії має бути не меншим 100 млн. дол. США, причому 30% цієї суми резервується у НБК [18, с.54].

В цілому прихід іноземних банків на національний банківський ринок може стати вагомим фактором прискорення процесів розвитку банківського сектора внаслідок посилення міжбанківської конкуренції.

4. У вітчизняній науковій літературі приділяється недостатня увага детальному дослідженню стратегічних альянсів страхових компаній і банків, питанням ефективного механізму їх взаємодії. Так, у 1997 р. найбільший швейцарський банк Credit Suisse злився з Winterthur – другою за розміром страховою компанією цієї країни, й у зв’язку із цим почав продавати населенню через мережу своїх відділень страхові поліси Winterthur.Такі ж тенденції простежуються в мережі британських банків, а італійська страхова компанія INA і банк BNL створили спільне відділення типу bancassurance [4]. Важливий напрям взаємодії страхових компаній і банків в Україні – це запровадження спільних технологій продажу фінансових (страхових і банківських) послуг на вітчизняному ринку.

Прагнення банків до створення стратегічних альянсів ніколи не було таким сильним як сьогодні, оскільки від реалізації цієї бізнес-моделі банки одержують ряд важливих переваг.

По-перше, розширення набору послуг банку при обслуговуванні клієнтів позитивно впливає на його імідж і забезпечує додаткові конкурентні переваги для просування власних проектів. У банку з’являється можливість створювати універсальніші та цікавіші фінансові програми як для корпоративних клієнтів, так і для фізичних осіб.

По-друге, банк виграє від продажу полісів страхування, оскільки виручені гроші розміщуються на депозитному рахунку страхової компанії у цьому ж банку. Згодом на депозиті накопичується значна сума. У такий спосіб створюється довгострокова та відносно дешева ресурсна база із залучених страхових резервів, сформованих за укладеними при посередництві банку договорами (як правило, велика частина резервів страхових компаній розміщується саме на банківських депозитах).

По-третє, банк отримує додаткові комісійні (безризикові) доходи. Наприклад, майже всі страхові компанії виплачують банкам комісійну винагороду в розмірі 10-20% від суми отриманих страхових платежів [5]. А досвід закордонних банків свідчить, що сьогодні близько третини прибутку вони одержують від реалізації страхових продуктів. У Європі із застосуванням цього каналу збуту продається кожен третій поліс страхування.

По-четверте, банк отримує змогу кредитувати юридичних та фізичних осіб під заставу полісів страхування життя або з використанням страхової гарантії повернення кредиту страховиком у разі неплатоспроможності позичальника.

По-п’яте, частину залучених ресурсів страхова компанія спрямовує на купівлю валюти для формування валютних резервів, за що банк одержує додаткові комісійні доходи. Валютний довгостроковий депозит також розміщується у цьому ж банку.

По-шосте, ідеальний варіант для банку – володіти значним пакетом акцій страхової компанії. У цьому разі за рахунок прибутку страховика підвищується капіталізація спільного бізнесу. Крім того, взаємодіючи зі страховою компанією, банк диверсифікує та мінімізує свої ризики. Успішність подальшого процесу капіталізації банківської системи України залежить від тих методів і форм управління капіталом, що використовуватимуться як НБУ, так і самими банками.

Таким чином, комплекс заходів, спрямованих на оптимальне управління активами та пасивами, є одним з ключових елементів ефективної діяльності банків.

У США, країнах Євросоюзу, в Японії, Індії у діяльність банків впроваджується управління безперервністю бізнесу (Business Continuity Management або BCM). За визначенням Інституту безперервного планування

BCM являє собою цілісний управлінський процес, який дозволяє ідентифікувати потенційні загрози та створити основу для забезпечення стійкості та можливості ефективно реагувати на проблеми, які загрожують інтересам головних акціонерів, репутації, бренда та вартості основних активів.

Наразі діяльність банківських установ спрямовується на перевірку та аналіз виданих кредитів: менеджери закордонних банків здійснюють жорсткий контроль за процесом кредитування, обмежуючи ризикованість кредитної діяльності та вивільняючись від безнадійних позичок. Здійснюється більш доскональна оцінка кредитоспроможності клієнтів банку, переглядаються умови видачі позик, можливість реструктуризації заборгованості тощо. Стосовно раніше виданих кредитів, то банки відмовляють у пролонгації виданих позичок, здійснюють анулювання деяких кредитних ліній та реформування кредитної діяльності. Така політика сприяє оздоровленню кредитного портфеля проблемного банку та відновленню його ефективної діяльності на скорегованих засадах антикризового управління кредитною діяльністю.

У світовій практиці для вирішення проблеми неповернення кредитів банки здійснюють реструктуризацію позичок.

Проаналізувавши досвід зарубіжних банків, можемо зробити висновок, що найбільш поширеними заходами реструктуризації кредитів під час кризових явищ у банках світу були викуп проблемних позичок, пролонгація строків кредитування та зниження відсоткових ставок. Крім того, серед усіх видів кредитних позичок насамперед реструктуруються іпотечні, оскільки вони мають найбільшу питому вагу у кредитному портфелі банку.

У період світової фінансової кризи держави створювали спеціальні програми звільнення провідних банків від проблемних активів. Так, наприклад, у США така програма (Troubled Assets Relief Programm, TARP) надала допомогу в розмірі 700 млрд. дол. [7].

У разі масових випадків погіршення платоспроможності банківських установ у світовій практиці досить поширеним стає створення корпорацій з управління проблемними активами. Основною метою таких організацій є викуп проблемних кредитів у банків, діяльність яких виявилася неплатоспроможною, з метою відновлення її ефективності шляхом продажу

таких активів за максимальною ціною. Під час банківських криз корпорації з управління проблемними активами були створені в США, Японії, Чехії, Швеції, Китаї, Малайзії тощо.

Незважаючи на значну затратність та довготривалість створення корпорацій з управління проблемними активами банків, даний вид реструктуризації кредитної заборгованості має ряд позитивних сторін,серед яких:

1) надання доступу більшій кількості банків до державних коштів;

2) зосередження управління на виході з кризової ситуації замість

витрачання часу та ресурсів на управління проблемними позичками;

3) прозорість оцінки діючих активів, які залишилися в розпорядженні банку;

4) активізація розвитку банківських установ і, як результат, стимулювання кредитного ринку країни загалом;

5) відновлення ефективного співвідношення робочих та неробочих активів у банках;

6) зростання інвестиційної привабливості банківських установ;

7) зменшення податкових відрахувань за рахунок списаних кредитів.

Незважаючи на зниження прибутковості багатьох банків, нестачі ліквідності та загрози неплатоспроможності, одним з пріоритетних напрямків стає зниження витрат банківських установ. Провідні банки світу розпочали впровадження програми економії витрат. Стратегія мінімізації витрат базується на принципі Парето “80/20”, тому перш ніж реалізовувати агресивну політику з мінімізації витрат, необхідно провести глибокий аналіз діяльності банку, виокремити основні напрямки витрат та можливості їх зменшення.

На відміну від суб’єктів господарювання виробничої сфери, які у випадку фінансових проблем можуть скорочувати витрати на матеріали та запаси, банки, маючи стандартний набір послуг, не мають можливості суттєво зменшити такі затрати. Таким чином, шляхи мінімізації витрат у банках є певною мірою специфічними. Аналіз досвіду таких провідних зарубіжних банків, як “Deutsche Bank AG”, “The Royal Bank of Scotland Plc”, “Kookmin Bank”, “Commerzbank AG”, “Lehman Brothers Holdings Inc.”,“Citibank”, “Bank of America” та ін., дозволив виокремити основні напрямки скорочення витрат під час кризових ситуацій :

1. скорочення персоналу;

2. скорочення філійної мережі;

3. зменшення операційних витрат;

4. зменшення витрат на оплату праці.

Таким чином, забезпечення фінансової стійкості банків – це необхідна умова ефективного функціонування економіки України. Серед головних напрямів ефективного управління вітчизняними комерційними банками, з метою підвищення їх конкурентоспроможності та фінансової стабільності, слід виділити такі:

1. Активне застосування процедури реорганізації банків шляхом приєднання або злиття, а також реструктуризації банків шляхом закриття (продажу) збиткових філій (безбалансових відділень).

2. Посилення вимог щодо надійності новостворюваних іноземних банківських установ шляхом встановлення відповідних критеріїв їх допуску на український ринок.

3. Створення належного законодавчого та економічного середовища для підвищення рівня капіталізації банків, а саме – оптимізація податкового законодавства, розвиток іпотечного та фондового ринків.

4. Забезпечення пропорційного зростання капіталу та обсягів активно-пасивних операцій для збалансування активів і пасивів за строками погашення.

5. Підвищення прибутковості банківських операцій за рахунок кредитування та обслуговування реального сектора економіки та населення.

6. Поліпшення інформаційної забезпеченості і комп’ютеризації банківських операцій.

Отже,практичні надбання провідних банків світу є дуже корисними для аналізу та впровадження в українських банківських установах. Проте, використовуючи зарубіжний досвід слід зважати на те,що впровадження таких способів підвищення ефективності діяльності потребує пристосування до реалій вітчизняного фінансового та банківського устрою.

РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ І БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Однією з найважливіших проблем сьогодення є вирішення та встановлення засад щодо охорони праці у різних видах діяльності, зокрема у банківській сфері. Узагальнюючи охорону праці можна визначити як сукупність дій, вибраних на основі певної інформації і спрямованих на підтримку або поліпшення функціонування об’єкта відповідно до певної програми. Фактично це поняття розкриває головні напрями, які створюють систему забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників у процесі їх трудової діяльності, тобто ця система містить заходи, які окремо або в сукупності спрямовані на створення умов праці, що відповідають вимогам збереження життя та здоров'я працівників у процесі трудової діяльності [1].

Актуальність цієї теми полягає у забезпеченні належних, безпечних і здорових умов праці, професійного добору працівників, страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання як окремих професій так і загалом.

Цю проблему розглядали такі вченні як : М. І. Зубок, В.М. Лапін, О. Єлін, В. Ц. Жидецький, Ю.С. Масленченков, А.М. Тавасиев та інші.

Мета їх дослідження полягає у визначенні потенційного ризику чинників виробничого середовища для здоров'я працівників банку різних професій: економістів, спеціалістів з обслуговування юридичних та фізичних осіб, інженерів-програмістів, інкасаторів, охоронців, а також у розробці комплексу організаційно-технічних та медико-профілактичних заходів щодо збереження здоров'я та працездатності людини.

Охоронапраціспирається на комплекс державних законодавчих актів.

Загальним изаконодавчими актами, що визначають основні положення щодо охорони праці є КонституціяУкраїни, Кодекс законів про працю, ЗакониУкраїни "Про охорону праці”, "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про пожежну безпеку", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та відповідні підзаконні акти [43, с.121].

До питання збереження здоров’я працівників в процесі трудової діяльності привертають увагу численні Конвенції і Рекомендації МОП (міжнародна організація праці). Зокрема: Конвенція МОП № 18 про професійні захворювання, Конвенція № 42 про відшкодування в разі професійних захворювань, Конвенція 121 Про допомогу у випадках виробничого травматизму, Конвенція № 130 про медичну допомогу та у випадку хвороби, Рекомендація 2002 року № 194 про перелік професійних захворювань, повідомлення про нещасні випадки, на виробництві й професійні захворювання та їх реєстрацію, Конвенція 187 про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці та ін.

Україна дотримується всіх правил виконання Конвенцій МОП. Зокрема, Україною ратифіковано такі Конвенції: Конвенція №29 про примусову чи обов'язкову працю, Конвенція №122 про політику в галузі зайнятості, Конвенція №138 про мінімальний вік для прийняття на роботу та ін.

Відповідальність за розроблення положень, типових iнструкцiй та iнших нормативних документів з питань охорони працi та своєчасного доведення їх до вiдома працiвникiв покладається на працівника, відповідального за безпеку праці та Профспілковий комітет. Також до сфери їх компетенції відноситься відсторонення від роботи осiб, що не пройшли вступного та перiодичних iнструктажiв з технiки безпеки [59, с.165]. Контроль задотриманням працiвниками правил поводження iз засобами механiзацiї, автоматизацiї та iншим обладнанням, вимог iнструкцiй з охорони працi та технiки безпеки у вiдповiдностi до Закону України “Про охорону працi” здійснюється особою, відповідальною за безпеку праці[72, с.68]

З метою створення безпечних і нешкідливих умов праці в банківських

установах здійснюються певні заходи, шляхом:1) доведення до нормативного рівня показників виробничого середовища за елементами умов праці (технічні та технологічні рішення); 2) захисту працівників від дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Орієнтовний перелік заходів, спрямованих на доведення умов і безпеки праці до нормативних вимога , бо підвищення існуючого рівня охорони праці в банківськихустановах є:

-встановленнянових, більшефективних інженерно-технічних засобів охорони праці (огороджень, засобів сигналізації, контролю, запобіжних пристроївтощо);

-реконструкція системи природного та штучного освітлення з метою досягнення нормативних вимог щодо освітлення робочих місць працівників банку;

-монтаж нових, реконструкція наявних вентиляційних систем та пристроїв, установка кондиціонерів у приміщеннях та кабінетах працівників банку;

-організація робочого місця працівника відповідно до нормативних вимог;

-формування у працівників банківської установи психологічної готовності до дій у можливих екстремальних ситуаціях;

-організація професійного добору працівників банку;

-організація підготовки спеціалістів з охорони праці;

-організація спеціального навчання з питань охорони праці [34, с 235].

Оцінка поліпшення умов і охорони прац іздійснюється на всіх рівнях управління: макроекономічному; мезоекономічному (галузь, міністерства і відомства, крупні ринковіфірми: корпорації, олігополії, монополії); мікроекономічному (об’єднання, підприємство, фірма, цех, робоча дільниця, робоче місце тощо) [43, с.87].

Організація робочого місця - це створення певного комплексу організаційно-технічних умов для високопродуктивної та безпечної праці з урахуванням його місця в технологічному процесі, виконання умов планування і оснащення всіма необхідними засобами і предметами праці відповідно до проекту організації робочих місць і трудового процесу.

Планування робочих місць- це найбільш раціональне просторове розміщення матеріальних елементів виробництва, конструювання та управління - обладнання, технологічного та організаційного оснащення, засобів обчислювальної техніки та телекомунікацій, сигнального зв'язку, предметів праці та самого користувача робочого місця. При плануванн інеобхідно правильно визначити площу робочого місця, його просторове розташування, при цьому врахувати необхідність найбільш економного використання виробничих та офісних площ. Разом з тим, площа робочого місця має бути достатньою для розміщення обладнання та інших предметів праці, щоб створювати для робітника необхідні умови для продуктивної та безпечної для здоров'я праці. За існуючими нормативами на кожного працюючого має виділятися не менше 4,5 кв. м виробничої (офісної) площі і не менше 15 куб. м обсягу виробничої (офісної) площі.

Для адміністративно-офісних приміщень встановлені норми площі на одного робітника в розмірі 3,25-5 кв. м (в деяких випадках до 6 кв. м.).

При проектуванні службових приміщень слід мати на увазі, що раціональною є прямокутна форма кімнат зі співвідношенням сторін 1:1,5 (максимум 1:2), мінімальна висота стелі - 3,25 м, ширина - 2,5 м.

При двобічному освітленні глибина приміщень не повинна перевищувати 15 м, при однобічному - 6-7 м. Вікно не повинно знаходитися у полі зору людини, тому столи треба розміщувати перпендикулярно до нього[23, с.112].

Конструкції світильників (освітлювачів) для виробничого освітлення мають відповідати таким вимогам:

1. забезпечувати постійне освітлення протягом робочого часу;

2. достатньо освітлювати поверхню, на яку спрямований погляд робітника;

3.рівномірно розподіляти світло в оточуючому просторі;

4. запобігати сліпучому впливу надмірно яскравого світла.

Вимоги щодо забезпечення економії часу працівників апарату управління на пошук засобів праці і скорочення фізичних зусиль в процесі роботи :

1. у більшості працівників на робочій поверхні столу немає нічого зайвого;

2. майже кожний предмет і засіб праці має своє місце, оскільки хаотичне розміщення їх викликає зайві рухи і витрати часу;

3. канцелярське приладдя ( олівці, ручки, лінійки тощо ) зберігаються в ящику столу зі спеціальними розділами;

4. засоби комунікаційної техніки (телефон тощо) розміщуються зліва, бо це необхідно для вивільнення під час розмови правої руки для роботи;

5. документи і засоби розміщені так, щоб забезпечувалася найкраща послідовність виконання роботи.

Набір службових меблів для працівників апарату управління містить:

1. робочий стіл ( звичайний чи спеціалізований);

2. робоче крісло чи стілець;

3. шафа звичайного типу і спеціалізовані (для документації, креслень, дисків електронного архіву), полиці, стелажі тощ ;

4. допоміжні столи і тумбочки для зберігання справочного матеріалу, телефонів, картотеки, факсу тощо.

Висота робочої поверхні столу повинна бути в межах 680-800 мм,у середньому вона повинна становити 725 мм, ширина-600-1400мм, глибина-800-1000мм. Робочий стіл для ВДТ повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною - неменше 500 мм, глибиною на рівні колін - не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги - не менше 650 мм. робоче сидіння користувача ВДТ повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку та стаціонарні або змінні підлокітники.

Висота поверхні сидіння повинна регулюватися у межах 400-500 мм. Ширина та глибина його поверхні має бути неменшою ніж 400 мм. ,а кут нахилу поверхні - від 15 вперед до 5 назад градусів.

Відомо, що порушення правил і вимог охорони та гігієни праці може призвести до істотного погіршення здоров'я або виникнення професійно зумовлених захворювань. Професії економічного кшталту, зокрема працівників банківської сфери, тісно пов'язані з роботою за комп'ютером.

Негативна дія комп’ютера на працівника в першу чергу проявляється у

великих перевантаженнях зорового аналізатора, що призводить до загальної перевтоми організму. Це подібно стресу. Звідси і головний біль, відчуття втоми. Якщо стрес у людини тривалий, виникає момент, коли слабка ланка в ланцюзі організму рветься: у одних може загостритися язва, у інших виникають проблеми з серцево-судинною системою, у третіх – з нервовою і т.д. [42, с.254].

В цілому при тривалому використанні комп’ютерів у працівників можуть виникати наступні розлади здоров’я: психофізіологічні порушення (нервовість, нерішучість тощо), зоровий дискомфорт, перенапруження скелетно-м’язової системи, розлади центральної нервової системи, порушення роботи серцево-судинної системи, болі в хребті, закам’янілість та оніміння м’язів шиї та плечового поясу, пошкодження дисків хребта, порушення постави, судоми м’язів ніг, підвищена загальна втома, головні

болі, поганий сон, підвищена дратівливість, відчуття неспокою і депресивний стан, порушення репродуктивної функції [52, с.74]

Безпека праці в банківських установах обов’язково повинна включати в себе технічні методи підвищення безпеки роботи за комп’ютером. Для якісного зображення, запобігання стомлювання очей та зменшення помітного блимання екрану частота кадрової розгортки звичайного монітора з роздільною здатністю 1024х768 повинна бути не менше 75 Гц.

З метою захисту від електромагнітного випромінювання доцільно замінити найбільш поширені, але, на жаль, вже морально застарілі монітори, які містять електронно-променеву трубку, на більш ергономічні рідкокристалічні та органічно-електролюмінісцентні дисплеї, які характеризуються високою якістю відеовідтворення та сучасним дизайном.

Для захисту від електромагнітних випромінювань слід встановити захисті фільтри для моніторів. З метою зменшення шуму та вібрації під матричні принтери доцільно підкласти гумові килимки.

Ремонт та заміну картриджів струминних та лазерних принтерів повинні здійснювати технічні працівники у спеціальних приміщеннях. У випадку, якщо виробниче приміщення банку розраховане на багато комп’ютерних робочих місць, то всі вони повинні мати ізольовані перегородки.

Всі пристрої комп’ютера повинні відповідати вимогам пожежної та електробезпеки. При ввімкненому комп’ютері заборонено торкатись задніх частин пристроїв, з’єднувати та від’єднувати кабелі з’єднання. Потрібно приділити значну увагу вимогам до приміщень, в яких знаходиться комп’ютерна техніка та розташуванню робочих місць. Так, згідно з державними санітарними правилами, площа приміщення на одне робоче місце користувача комп’ютера повинна становити 6 , а об’єм не менше ніж 20.

. Відстань від задньої частини монітора до стіни повинна бути не менше ніж 1 м, між боковими комп’ютерами – не менше ніж 1,2 м, а комп’ютерами, які розташовані один за одним, не менше 2,5 м.

Не рекомендується розташовувати комп’ютери задніми частинами моніторів один до одного.

Слід приділити належну увагу правильному і ергономічному обладнанню комп’ютерних робочих місць працівників. Працівник банківської установи повинен сидіти за робочим місцем правильно, з рівною спиною.

Оптимальна відстань від очей до монітора – 50-70 см. При роботі за монітором доречно робити такі профілактичні заходи: частіше моргати, періодично відволікатися (дивитися у вікно, в далечінь), робити гімнастику

для очей.

Банківським працівникам через кожну годину роботи за комп’ютером варто робити перерву на 10-15 хвилин, а тривалість безперервної роботи без регламентованої перерви не повинна перевищувати 2 години. Під час перерви потрібно залишити приміщення, де знаходяться комп’ютери. У приміщеннях, де знаходиться комп’ютерна техніка, приймати їжу категорично заборонено[47, с.123].

Правильно спроектоване і виконане виробниче освітлення покращує умови зорової роботи, знижує стомлюваність, сприяє підвищенню продуктивності праці, благотворно впливає на виробниче середовище, надаючи позитивну психологічну дію на працюючого, підвищує безпеку праці і знижує травматизм.

Недостатність освітлення приводить до напруги зору, ослабляє увагу, приводить до настання передчасної стомленості. Надмірно яскраве освітлення викликає засліплення, роздратування і різь в очах. Неправильний напрямок світла на робочому місці може створювати різкі тіні, відблиски, дезорієнтувати працюючого. Всі ці причини можуть призвести до нещасного випадку або профзахворювань, тому такий важливий правильний розрахунок освітленості.

Існує три види освітлення - природне, штучне і поєднане (природне і штучне разом) (13).

Природне освітлення - освітлення приміщень денним світлом, що потрапляє через світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях приміщення. Природне освітлення характеризується тим, що змінюється в широких межах залежно від часу дня, пори року, характеру області і ряду інших чинників.

Штучне освітлення застосовується при роботі в темний час доби і вдень, коли не вдається забезпечити нормовані значення коефіцієнта природного освітлення (похмура погода, короткий світловий день). Освітлення, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним, називається змішаним освітленням.

Штучне освітлення підрозділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне. Робоче освітлення, у свою чергу, може бути загальним або комбінованим. Загальне - освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно, або, як розташоване устаткування. Комбіноване - освітлення, при якому до загального додається місцеве освітлення.

При виконанні робіт категорії високої зорової точності (найменший розмір об'єкту розрізнення 0,3 ... 0,5 мм) величина коефіцієнта природного освітлення (КЕО) повинна бути не нижче 1,5%, а при зоровій роботі середньої точності (найменший розмір об'єкту розрізнення 0,5 ... 1,0 мм) КЕО повинен бути не нижче 1,0%. В якості джерел штучного освітлення звичайно використовуються люмінесцентні лампи типа ЛБ, або ДРЛ, які попарно об'єднуються в світильники, які повинні розташовуватися рівномірно над робочими поверхнями (4).

Вимоги до освітленості в приміщеннях, де встановлені комп'ютери, наступні: при виконанні зорових робіт високої точності загальна освітленість повинна складати 300лк, а комбінована - 750лк; аналогічні вимоги при виконанні робіт середньої точності - 200 і 300лк відповідно.

Крім того все поле зору повинне бути освітлено достатньо рівномірно - ця основна гігієнічна вимога. Іншими словами, ступінь освітлення приміщення і яскравість екрану комп'ютера повинні бути приблизно однаковими, оскільки яскраве світло в районі периферійного зору значно збільшує напруженість очей і, як наслідок, призводить до їх швидкої стомлюваності.

Параметри мікроклімату можуть мінятися в широких межах, у той час як необхідною умовою життєдіяльності людини є підтримка постійності температури тіла завдяки терморегуляції, тобто здатності організму регулювати віддачу тепла в навколишнє середовище. Принцип нормування мікроклімату - створення оптимальних умов для теплообміну тіла людини з навколишнім середовищем.

Обчислювальна техніка є джерелом істотних тепловиділень, що може привести до підвищення температури і зниження відносної вологості в приміщенні. У приміщеннях, де встановлені комп'ютери, повинні дотримуватися певні параметри мікроклімату. У санітарних нормах СН-245-71 встановлені величини параметрів мікроклімату, що створюють комфортні умови. Ці норми встановлюються в залежності від пори року, характеру трудового процесу і характеру виробничого приміщення ( табл. 4.1).

Об'єм приміщень, в яких розміщені працівники обчислювальних центрів, не повинен бути меншим 19,5 м 3 / людини з урахуванням максимального числа одночасно працюючих в зміну. Норми подачі свіжого повітря в приміщення, де розташовані комп'ютери, приведені в табл. .4.2.

Таблиця 4.1