Зміст звіту

1. Назва і мета роботи.

2. Опис виконання лабораторної роботи із зображенням схеми дослідного обладнання.

3. Результати досліджень з визначення концентрації фактичних смол в автомобільному паливі й висновки про можливість його використання у двигуні.

Питання для самоконтролю

1. Як оцінюють фізичну стабільність рідких палив?

2. Що розуміють під хімічною стабільністю палива?

3. Як визначається вміст фактичних смол у нафтопродуктах?

4. Що називають індукційним періодом?

5. Як впливає вміст фактичних смол у паливі на роботоздатність двигуна?

6. Що називають йодним числом дизельного палива?

7. Якими показниками оцінюється схильність дизельного палива до нагароутворення?

Рекомендована література: [1, с. 52, 53, 73, 74]; [3, с. 34-40].

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №9

ДОСЛІДЖЕННЯ В’ЯЗКІСНО-ТЕМПЕРАТУРНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МОТОРНОЇ ОЛИВИ

Мета роботи. Ознайомитись з методикою оцінки змащувальних олив за в’язкісно-температурними властивостями.

Завдання. Визначити індекс в’язкості моторної оливи та оцінити ступінь пологості в’язкісно-температурної характеристики; зробити висновок про ефективність використання досліджуваної оливи у двигунах.

Загальні відомості

В’язкісні властивості є найважливішими експлуатаційними показниками мастильних олив. Показник в’язкості є основою класифікації моторних, трансмісійних, гідравлічних та інших типів олив. Від в’язкості моторної оливи залежить якість мащення тертьових поверхонь деталей, їх спрацювання, ефективність охолодження, ущільнення вузлів, легкість запуску.

В’язкість змінюється залежно від температури: чим нижча температура, тим вона більша. Чим менше вона змінюється з підвищенням чи зниженням температури, тим краще олива веде себе в експлуатації. Ступінь зміни в’язкості оливи залежно від температури оцінюється індексом в’язкості (дод. Д).

Індекс в’язкості (ІВ) – відносна величина, яка показує ступінь зміни в’язкості оливи залежно від температури порівняно з еталонними оливами. За еталон вибрані дві серії олив різної в’язкості. Оливи першої серії незначно змінюють свою в’язкість при зміні температури, тобто мають пологу в’язкісно-температурну криву. Індекс в’язкості цих олив прийнятий за 100 одиниць. Друга серія характеризується дуже крутою в’язкісно-температурною кривою. Їх індекс прийнятий за 0 (нуль).

В’язкість моторних олив з високим індексом при зміні температури змінюється незначно, а олив з низьким індексом – суттєво. Моторні оливи з вищим індексом в’язкості володіють кращими техніко-експлуатаційними властивостями. Для підвищення індексу в’язкості в моторні оливи додають в’язкісні присадки.

Методика виконання роботи

Термостат “Термотон-01М” призначений для забезпечення теплового режиму віскозиметрів під час визначення в’язкості нафтопродуктів у межах позитивних температур (+20, +40, +50, +100 С).

Термостат конструктивно виконаний з двох блоків: властиво термостата і електронного регулятора температури. Сам термостат (рис. 9.1) містить скляний циліндричний посуд 1 з кришкою 3, на якій закріплені виконавчі елементи: мішалка 4, нагрівальний елемент 6, охолоджувач 7, віскозиметр 2 (2 шт). В якості теплоносія 8 використовують гліцерин, оливу вазелінову медичну або оливу парфумерну, температура кипіння яких не менша +150 С, а рівень у робочій камері – 20 мм від верхнього краю посуду.

Для підрахунку індексу в’язкості визначають кінематичну в’язкість досліджуваної моторної оливи при 40 і 100 С.

Перед проведенням вимірювань перемикач “Вибір режиму” встановлюють у положення “+40 С”, кнопку звукової сигналізації (на задній панелі) – у виключене положення (кнопка відтиснута). Тумблер “Мережа” встановлюють у верхнє положення. При цьому через 1–3 с засвічується цифровий індикатор температури. Для вмикання лампи підсвічування робочої камери служить кнопка на задній панелі. Після виходу термостату на робочий режим (цифровий індикатор температури протягом не менше 5 хв показує температуру +40 С) одним із двох віскозиметрів, закріплених у вікні кришки робочої камери посуду, здійснюють визначення кінематичної в’язкості згідно з методикою, викладеною у лабораторній роботі №4. Аналогічні дії проводять, користуючись другим віскозиметром, вивівши термостат на температурних режим +100 С.

Для визначення індексу в’язкості використовують вираз

, (9.1)

де₁ – кінематична в’язкість еталонної оливи при температурі 40 С з ІВ=0 і що має при 100 С таку ж кінематичну в’язкість, як досліджувана олива, мм²/с (дод. Е);

₄₀ – кінематична в’язкість досліджуваної оливи при температурі 40 С, мм²/с;

₂ – кінематична в’язкість еталонної оливи при температурі 40 С з ІВ=100 і що має при 100 С таку ж кінематичну в’язкість, як досліджувана олива, мм²/с (дод. Е).

За цією формулою вираховують ІВ, якщо кінематична в’язкість оливи при 100 С знаходиться в межах 2...70 мм²/с.

Індекс в’язкості моторної оливи заокруглюють до цілого числа. Якщо для виміряного значення кінематичної в’язкості досліджуваної оливи при 100 С в цій таблиці не вказані ₁ і ₂, але воно (₁₀₀) знаходиться у вищезазначеному інтервалі, то  і ₂ можна розрахувати за виразами:

; (9.2)

, (9.3)

де ₁₀₀ – кінематична в’язкість досліджуваної оливи при 100 С, мм²/с.

Здостатньою точністюІВ можна визначити за допомогою номограми (рис. 9.2) за даними значеннями кінематичної в’язкості при температурі 50 і 100 С.