- •Львівський національний аграрний університет
- •Правила особистої безпеки
- •Правила протипожежної безпеки
- •Лабораторна робота № 1
- •Загальні відомості
- •Лабораторна робота № 2
- •Методика виконання роботи
- •Лабораторна робота № 3 визначення наявності водорозчинних кислот і лугів у нафтопродуктах
- •Лабораторна робота № 4 визначення кінематичної в’язкості нафтопродуктів
- •Лабораторна робота № 5 визначення температури спалаху нафтопродуктів у закритому тиглі
- •Лабораторна робота № 6 оцінка низькотемпературних властивостей дизельного палива
- •Лабораторна робота №7 визначення коефіцієнта фільтрівності дизельного палива
- •Загальні відомості
- •Методика виконання роботи
- •Зміст звіту
- •Питання для самоконтролю
- •Лабораторна робота №8 визначення концентрації фактичних смол в автомобільних бензинах
- •Загальні відомості
- •Методика виконання роботи
- •Зміст звіту
- •Методика виконання роботи
- •Зміст звіту
- •Питання для самоконтролю
- •Лабораторна робота №10
- •Загальні відомості
- •Методика виконання роботи
- •Зміст звіту
- •Питання для самоконтролю
- •Лабораторна робота № 11 визначення температури краплепадіння пластичних мастил
- •Лабораторна робота № 12 визначення консистенції пластичних мастил
- •Лабораторна робота № 13 засоби контролю якості нафтопродуктів
- •Лабораторна робота № 14 Визначення покривності та часу висихання лакофарбових матеріалів
- •Методика виконання роботи
- •Лабораторна робота № 15 Визначення основних показників якості клейових матеріалів
- •Бібліографічний список
- •Додатки
- •Скорочений термін навчання
Лабораторна робота № 12 визначення консистенції пластичних мастил
Мета роботи.Навчитись визначати число пенетрації та індекс класу в’язкості.
Завдання.Визначити число пенетрації й підібрати умовне позначення досліджуваного мастила; вказати галузь використання мастила.
Загальні відомості
Загущувальна властивість, в’язкісно-температурна характеристика, структурна стабільність пластичних мастил залежать від властивостей базової оливи. Застосування олив з підвищеною в’язкістю поліпшує водостійкі, адгезійні, антикорозійні властивості, погіршуючи низькотемпературні. Для забезпечення необхідної міцності, водостійкості та теплостійкості пластичних мастил у їх склад вводять мильні (кальцієві, натрієві, літієві, барієві), вуглеводневі (парафін, церезин, озокерит, віск), органічні (різноманітні пігменти) та неорганічні (силікагель, бентонітові глини) загусники. У зв’язку з різноманітністю умов застосування пластичних мастил використовують різні мильні загусники як окремо, так і в сполученні один з одним або із загусником іншого походження.
Контроль консистенції (густоти) проводиться визначенням числа пенетрації, під яким розуміють вимірювану у десятих частках міліметра глибину занурювання в досліджуване мастило стандартного конуса масою 150 г впродовж 5 с; визначення здійснюється при температурі 25С.
Число пенетрації– умовний показник, який обернено пропорційний консистенції мастила і характеризує його здатність утримуватися у негерметизованих вузлах тертя. Зміна числа пенетрації під час зберігання мастила вказує на порушення структури.
Методика виконання роботи
Весь об’єм посудини 2 (рис. 12.1) заповнюють досліджуваним мастилом, слідкуючи, щоб у ньому були відсутні повітряні бульбашки і механічні домішки. Заповнену посудину закривають кришкою із змішувачем, занурюють у нагрівальну ванну з температурою 25С та витримують впродовж 1 год. Рівень рідини у ванні повинен знаходитись на 10 мм нижче від отвору в кришці, через який проходить шток змішувача. Після прогрівання мастило перемішують 1 хв для отримання однорідної маси.
Після перемішування мастила відкривають кришку і посудину знову занурюють у ванну на 15 хв, так щоб рівень рідини з температурою 25С не перевищував різі на посудині.
Підготовлений досліджуваний матеріал встановлюють на столик пенетрометра 1, старанно вирівнюють шпателем поверхню мастила, знімаючи його надлишок. З метою попередження можливості торкання конусом стінок посудини, їх осі симетрії повинні співпадати.
Конус 3 пенетрометра розташовують так, щоб його вершина торкалася поверхні мастила. Опускають кремальєру 6 до зіткнення із стержнем 4, в якому закріплений конус, і встановлюють стрілку індикатора 7 на нульову позначку.
Одночасно натискають кнопку фіксатора 5 і вмикають секундомір; конус занурюється впродовж 5 с, після чого відпускають кнопку, припиняючи занурення конуса. Знову опускають кремальєру до зіткнення із стержнем, за показом індикатора оцінюють глибину занурення конуса і, відповідно, число пене- трації. Піднімають кремальєру і стержень з конусом, очищають конус від мастила ватою, змоченою бензином, а потім насухо витирають.
Поверхню досліджуваного мастила, розміщеного у посудині 2, повторно вирівнюють шпателем. Дослід повторюють не менше чотирьох разів і за результат випробування приймають середнє арифметичне отриманих значень. Розходження між результатами окремих вимірювань і середнім арифметичним значенням не повинні перевищувати 3%.
Співставивши результати досліджень із стандартними вимогами (дод. З), визначають клас консистенції і дають оцінку якості мастила.
Зміст звіту
1. Назва і мета роботи.
2. Порядок виконання лабораторної роботи із зображенням схеми пристрою.
3. Результати і висновки досліджень з відзначенням марки мастила.
Питання для самоконтролю
1. Дати визначення числа пенетрації.
2. Які властивості мастил характеризує число пенетрації?
3. Як визначають індекс класу консистенції?
4. Пояснити нормування витрати мастильних матеріалів.
5. Як розшифровується літерно-цифрове позначення мастил?
6. У чому різниця між жировими і синтетичними пластичними мастилами?
7. Вказати шляхи зниження втрат пластичних мастил.
Рекомендована література: 1, с. 202–204, 207]; [2, с. 266]; [3, с. 174–176.