Зміст звіту

1. Назва і мета роботи.

2. Опис виконання лабораторної роботи із зображенням схеми дослідного обладнання.

3. Результати досліджень і висновки про можливість використання дизельного палива.

Питання для самоконтролю

1. Чим характеризується прокачувальна здатність дизельного палива і що на неї впливає?

2. Які причини наявності механічних домішок у дизельному паливі?

3. Що таке коефіцієнт фільтрівності?

4. Які чинники впливають на значення коефіцієнта фільтрівності?

5. Поясніть методику визначення коефіцієнта фільтрівності.

6. Які допустимі значення коефіцієнта фільтрівності?

7. Вказати марку дизельного палива, та пояснити її літеро-цифрові значення.

Рекомендована література: [1, с. 65, 66]; [3, с. 91-92].

Лабораторна робота №8 визначення концентрації фактичних смол в автомобільних бензинах

Мета роботи. Дослідити схильність автомобільних бензинів до нагаро- і лакоутворення в двигунах.

Завдання. Визначити вміст фактичних смол у бензині; зробити висновок про можливий пробіг автомобіля до появи несправностей у двигуні.

Загальні відомості

Під час роботи двигуна утворюються відкладення на деталях системи живлення, у впускному трубопроводі і на стінках камери згоряння. Основне джерело цих відкладень – смолисті речовини, що утворюються під час окислення ненасичених вуглеводнів бензину.

Липкі мазеподібні продукти коричневого кольору відкладаються на стінках паливних баків, фільтрів, насосів, закупорюють паливопроводи, покривають тонким шаром деталі карбюратора. Відкладення на деталях карбюратора можуть бути причиною порушення подачі бензину і процесу карбюрації, відкладення на фільтрувальних елементах – припинення подачі бензину.

Відкладення у впускному трубопроводі зменшують його корисне січення і збільшують опір потоку пальної суміші, в результаті чого погіршується наповнення циліндрів і зменшується потужність двигуна. Через низьку теплопровідність відкладень зменшується кількість теплоти, що підводиться до пальної суміші, і погіршується її випаровування.

Смолисті речовини, осівши на впускних клапанах, утворюють тверді вуглецеві відкладення, які порушують правильність посадки клапанів і спричинюють їх зависання. Нагар у камерах згоряння суттєво погіршує потужнісні й економічні показники двигуна. Відкладення займають частину об’єму камери згоряння, тому ступінь стиску двигуна збільшується і виникає детонація. Крім того, нагари сприяють погіршенню відведення тепла від нагрітих газів до охолоджувальної рідини системи охолодження, що також сприяє розвитку детонаційного згоряння.

Концентрація фактичних смол, тобто тих, що в момент випробовування знаходяться у бензині, оцінюється в мг на 100 мл палива. Якщо концентрація смол вища нормативних значень (дод. Б), різко зменшується час роботи двигуна до появи несправностей, зумовлених нагароутвореннями.

Визначення вмісту фактичних смол за Бударовим полягає у випаровуванні досліджуваного палива під струменем водяної пари.

Методика виконання роботи

Пристрій ПОС-1 (рис. 8.1) призначений для визначення концентрації фактичних смол у моторному паливі.

Пристрій складається з температурного реле 1, основи 2 та кожуха 3. У кожусі розміщений термостат 9, що представляє собою циліндр з алюмінієвого сплаву. В нижню частину термостата 9 вмонтований нагрівальний елемент 12. У термостаті виконано чотири кишені для встановлення склянок 7: двох з досліджуваним паливом і двох з дистильованою водою. Кишені термостата закриваються кришками 4. Для отримання водяної пари служать порожнини (пароперегрівачі). Всередині термостата 9 розміщена система каналів для направлення водяних парів у склянки 7 з паливом і виходу парів палива і водяної пари через паропровід 13 назовні в холодильник. Ззовні термостат 9 охоплюють азбестоцементні фланці 8, 11 і теплова ізоляція 10.

Постійна температура в термостаті підтримується автоматичним пристроєм температурного реле 1, роботою якого управляє термоконтактор 6. Контроль за температурою здійснюється термометром 5.

Перед проведенням дослідів склянки, призначені для визначення фактичних смол, а також нижні кінці трубок, розміщених у кришках, промивають розчинником – толуолом, ацетоном або спиртотолуольною сумішшю (1:4).

Призначене для дослідів паливо фільтрують через паперовий фільтр. Якщо у паливі присутня вода, то його збовтують з пропаленим сірчанокислим натрієм упродовж 10...15 хв і фільтрують через паперовий фільтр.

Залежно від виду досліджуваного палива перемикачем встановлюють наступний температурний режим: для бензину 160 С, для дизельного палива 225 С.

Промиті склянки встановлюють в кишені пристрою, нагрітого до температури випробування, закривають кришками і витримують 20 хв. Далі знімають кришки, через 2 хв виймають щипцями з кишень склянки, охолоджують їх 40 хв і зважують (з похибкою не більше 0,0002 г).

Відміряють мірним циліндром і наливають в склянки дистильовану воду в наступних кількостях: 25 см³ під час випробування бензину, 60 см³ – дизельного палива. Далі також мірним циліндром або піпеткою відміряють у дві склянки для палива по 25 см³ бензину або по 10 см³ дизельного палива. Склянки з паливом встановлюють в кишені, нагріті до заданої температури. Кишені із склянками, наповненими паливом, обережно і щільно закривають кришками так, щоб ніпелі увійшли в канали у кришці, а пришліфовані поверхні кришок і кишень герметично торкались одна одну. Негайно після цього встановлюють в кишені склянки з водою і також щільно закривають кришками. Пускають контрольний годинник. Після відліку заданого часу (60 хв), відкривають кришки кишень. Через 2 хв щипцями виймають склянки, охолоджують їх і зважують.

Концентрацію фактичних смол Х (мг на 100 см³ палива) у кожній склянці визначають за формулою

, (8.1)

де m₁ i m₂ – маси чистої сухої склянки і склянки з смолами, мг;

V – об’єм налитого в склянку палива, см³.

За результат досліджень приймають середнє арифметичне двох дослідів.