Зміст звіту

1. Назва і мета роботи.

2. Опис виконання лабораторної роботи із зображенням схеми дослідного обладнання.

3. Результати досліджень з визначення тангенсу кута діелектричних втрат, діелектричної проникливості та напруги пробою і питомого об’ємного електричного опору.

Питання для самоконтролю

1. Як визначити тангенс кута діелектричних втрат і діелектричну проникливість?

2. Як визначити напругу пробою і питомий об’ємний електричний опір?

3. Що характеризує тангенс кута діелектричних втрат ?

4. В яких межах змінюється напруга пробою?

5. Якими показниками оцінюють електричні характеристики електроізоляційних олив?

6.Які марки олив застосовують у турбінах та електричних генераторах?

7. Які марки олив застосовують у трансформаторах?

8. Які марки олив застосовують у електричних вимикачах?

Рекомендована література: [1, с. 194-196]; [3, с. 159-164].

Лабораторна робота № 11 визначення температури краплепадіння пластичних мастил

Мета роботи.Набути практичних навичок з визначення верхньої температурної межі використання мастил.

Завдання.Визначити температуру краплепадіння мастила і зробити висновок про можливість його застосування.

Загальні відомості

Пластичні мастила– це колоїдні системи, які складаються з 7–90% мінеральних олив, 9–25% загусника (кальцієве або натрієве мило) та наповнювача або стабілізатора. Пластичні мастила, що здатні залежно від умов роботи мати властивості твердих і рідких речовин, поділяються за призначенням на антифрикційні (загального призначення, багатоцільові, високо- і низькотемпературні); захисні (загального призначення і канатні); ущільнювальні (арматурні, різьові та вакуумні).

Під час нагрівання мастило плавиться і втрачає властивості, характерні для пластичного тіла. Відповідно до стандартизованих вимог верхня температурна межа працездатності мастил оцінюється температурою краплепадіння (дод З), яка повинна бути на 10–15С вища від робочої температури вузла тертя.

Методика виконання роботи

Суть методу визначення верхньої температурної межі використання мастил полягає у реєструванні температури, за якої падає перша крапля або торка- ється дна пробірки стовпчик пластичного мастила, що знаходиться у ковпачку 4 приладу Уббелоде (рис. 11.1).

З поверхні досліджуваного мастила шпателем знімають верхній шар і в декількох місцях, на відстані не менше 15 мм від стінок посудини, беруть проби, які поміщають у фарфорову чашку і перемішують, не допускаючи утворення повітряних бульбашок у товщі матеріалу.

Підготовлене мастило щільно вкладають шпателем у ковпачок 4, слідкуючи, щоб у матеріал не потрапили повітряні бульбашки. Заповнений мастилом ковпачок старанно витирають і встановлюють у гільзу термометра 5; верхній край ковпачка повинен прилягати до бортика гільзи. Після цього необхідно з нижнього отвору ковпачка забрати шпателем витиснуте мастило.

Термометр із ковпачком, наповненим досліджуваним матеріалом, за допомогою корка 7 закріплюють у пробірці 3, щоб нижній край ковпачка розташовувався на відстані 25 мм від дна. Пробірку поміщають у скляній термостійкій посудині 2, встановленій на нагрівачі 1, і закріплюють тримачем штатива у вертикальному положенні, в якому дно пробірки перебуває на відстані 10–20 мм від дна посудини.

Для визначення температури краплепадіння, що не перевищує 80С, в термостійку посудину наливають дистильовану воду, а під час вищих температур краплепадіння – вазелінову медичну оливу або гліцерин, рівень яких від дна посудини після занурення пробірки з приладом повинен становити 120–150 мм.

Рідину у посудині нагрівають газовим або електричним нагрівачем, періодично помішуючи. Інтенсивність нагрівання, починаючи з температури, що на 20С нижча від очікуваного значення температури краплепадіння, повинна становити 1С/хв.

Дослідження проводять з трикратною повторністю, кожен раз заповнюючи ковпачок приладу новою порцією мастила. Допустиме розходження між результатами послідовних вимірювань температури краплепадіння, яка не перевищує 100С, – до 1С, а вище 100С – до 2С.

Зміст звіту

1. Назва і мета роботи.

2. Опис послідовності виконання лабораторної роботи із зображенням схеми обладнання.

3. Результати і висновки досліджень (вказати марку мастила).

Питання для самоконтролю

1. Які компоненти входять до складу пластичних мастил?

2. Вказати критерії оцінки властивостей консистентних мастил.

3. Яку величину прийнято називати температурою краплепадіння і як вона відображена в умовному позначенні мастил?

4. Як визначити температуру краплепадіння мастил?

5. Вказати марки і призначення жирових і синтетичних мастил.

6. Які антифрикційні мастила використовують у сільському господарстві?

7. Які мастильні матеріали використовують для захисту металів від корозії.

8. Пояснити принцип вибору консистентних мастил для сільськогосподарської техніки.

9. Вкажіть галузь застосування твердих і самозмащувальних мастильних матеріалів.

Рекомендована література: 1, с. 207–210]; [2, с. 251–257, 266–267; [3, с. 179-180].