Тема 2: Правовідносини соціального забезпечення.

Лекція 2 години

МЕТА:

навчальна - поглибити та закріпити знання щодо поняття, порядку виникнення, зміни та припинення правовідносин у сфері соціального захисту, визначення суб’єктивного складу зазначених правовідносин; навчити застосовувати набуті знання з фундаментальних категорій права соціального захисту на практиці;

розвиваюча – сприяти формуванню у студентів навиків самостійного аналізу нормативно-правових актів та інших документів, уміння застосовувати отримані знання при оцінюванні конкретної ситуації;

виховна - формувати переконання та ціннісні орієнтації відповідно до ідеалів гуманізму, демократії, соціальної справедливості, поваги до особистості, виховувати активну громадську позицію, сприяти усвідомленню ролі та значення юридичної діяльності в становленні держави.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: правовідносини, учасники правовідносин, суб’єкти права, суб’єкти права соціального забезпечення, об’єкти права соціального забезпечення, правомочні суб’єкти, зобов’язані суб’єкти, правоздатність, дієздатність, юридичні факти, фактичний склад, головні юридичні факти, юридичні факти другого порядку, допоміжні юридичні факти.

План

1. Поняття правовідносин соціального забезпечення та їх види.

2. Загальна характеристика суб'єктів і об'єктів соціального забезпечення.

3. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин|правостосунків| соціального забезпечення.

4. Процесуальні відносини у сфері соціального забезпечення.

Тези лекції

1. В загальному|спільному| виді|виді| правові відносини виражають|виказують,висловлюють| певний юридичний зв'язок і залежність між їх учасниками. Характер|вдача| правовідносин|правостосунків| по соціальному забезпеченню визначається причинами медико-біологічного характеру|вдачі| (у зв'язку із старістю, хворобою, повною|цілковитою| або частковою втратою працездатності, втратою годувальника), а також необхідністю надання|виявлення| допомоги деякої категорії громадян (малозабезпеченим громадянам, дітям, безробітним); вони направлені|спрямовані| на рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| соціальних проблем, що виникли в суспільстві|товаристві|.

Правовідносини|правостосунки| у сфері соціального забезпечення – це врегульовані нормами права фактичні відносини з приводу надання грошових виплат, послуг, пільг, що виникають між державними органами і фізичними особами, що мають на них право.

Серед фактичних відносин по ПСЗ|із| розрізняють відносини двох основних видів:

• по матеріальному забезпеченню;

• по соціальному обслуговуванню.

Відносини по матеріальному забезпеченню виникають при наданні прямих грошових виплат із|із| спеціальних фондів|фундацій| (пенсій, допомоги|посібника|) непрацездатним або малозабезпеченим громадянам, тобто це відносини по розподілу матеріальних благ. Оскільки ці відносини служать, як правило, основним або вельми|дуже| значним джерелом засобів|коштів| існування цієї категорії громадян, відносини по матеріальному забезпеченню займають|позичають,посідають| центральне місце в системі правовідносин|правостосунків| соціального забезпечення.

Велике значення мають і відносини по соціальному обслуговуванню. За допомогою цих відносин досягається відновлення і розвиток суспільно-громадських, трудових, побутових і інших зв'язків осіб|облич,лиць|, які повністю або частково обмежені по тих або інших причинах (вік, стан здоров'я), а також проводяться різні реабілітаційні заходи (відновне лікування, професійне навчання|вчення|, працевлаштування, зміст|вміст,утримання| і обслуговування в будинках|домах,хатах|-інтернатах, постачання протезними виробами, виділення транспортних засобів і ін.).

Таким чином, правовідносини|правостосунки| по соціальному обслуговуванню включають: соціальну допомогу вдома; професійне навчання|вчення| і працевлаштування інвалідів; проведення медичної експертизи працездатності; перенавчання і працевлаштування безробітних; вміст і обслуговування в будинках|домах,хатах|-інтернатах тощо.

Правовідносини|правостосунки| по матеріальному забезпеченню|своєю чергою| включають: пенсійні відносини; відносини по забезпеченню допомогою|посібником|.

Правовідносини|правостосунки| по ПСЗ|із|, як і інші правовідносини|правостосунки|, характеризуються тим, що їх учасники мають певні права і обов'язки, причому, праву однієї сторони кореспондує обов'язок іншої сторони і навпаки.

2. У кожному правовідношенні звичайно є|наявний| два учасники, один з яких, наділений відповідними правами, називається правомочним суб'єктом, а інший, на якого покладаються відповідні обов'язки, називається зобов'язаним суб'єктом. Зміст|вміст,утримання| прав і обов'язків суб'єктів правовідносин|правостосунків| залежить від вимог, які до них пред'являються нормами права. Для з'ясування об'єму|обсягу| прав тих або інших суб'єктів їх можна класифікувати по окремих групах.

Переважно правомочним суб'єктом правовідносин|правостосунків| по ПСЗ|із| є|з'являються,являються| непрацездатні особи|обличчя,лиця|, серед яких виділяють наступні|слідуючі| категорії суб'єктів: старі, діти, інваліди, хворі. Для перших двох категорій підставою|основою,заснуванням| виділення їх в самостійні групи служать вікові рубежі, встановлені|установлені| правом, з|із| якими зв'язується можливість|спроможність| вступити в правовідносини|правостосунки| по ПСЗ|із| і бути їх суб'єктами, тобто бути наділеними правами і обов'язками. Для суб'єктів з числа пристарілих цей обов'язок лімітується віком, з|із| досягненням якого особа|обличчя,лице| набуває|придбаває| прав і обов'язків в області ПСЗ|із|. Для дітей така можливість|спроможність| визначена в межах|кордонах| від народження і до встановленого|установленого| правом віку. Підставою|основою,заснуванням| для розділення|поділу| на окремі категорії інвалідів і хворих служать істотні|суттєві| відмінності в характері|вдачі| і ступені|мірі| втрати працездатності у|в,біля| кожної з вказаних категорій: для суб'єктів з числа хворих можливості|спроможності| брати участь в правовідносинах|правостосунках| по ПСЗ|із| наступає|настає| за наявності тимчасової втрати працездатності, у|в,біля| інвалідів така можливість|спроможність| виникає у разі|в разі| постійної або тривалої втрати працездатності (визначаться МСЕК).

У правовідносинах|правостосунках| по ПСЗ|із|, як правило, правомочним суб'єктом є|з'являється,являється| громадянин, а зобов'язаним суб'єктом виступають|вирушають| відповідні державні або суспільні|громадські| органи.

Стосовно всієї системи правовідносин|правостосунків| по ПСЗ|із| слід розрізняти загальну|спільну| і спеціальну правоздатність. Загальна|спільна| правоздатність означає передбачену і гарантовану законом можливість|спроможність| бути суб'єктом правовідносин|правостосунків| у всій сфері ПСЗ|із|. Проте|однак|, щоб вважатися|лічитися| суб'єктом правовідносин|правостосунків| по ПСЗ|із| недостатньо тільки|лише| загальній|спільній| правоздатності, а необхідно ще володіти спеціальною правоздатністю, під якою розуміється наявність певних можливостей|спроможностей| і умов (встановлених|установлених| законом) бути суб'єктом даного правовідношення, тобто наявність передбачених законом відповідних передумов. Спеціальна правоздатність залежно від часу виникнення може співпадати|збігатися| і не співпадати|збігатися| із|із| загальною|спільною| правоздатністю. Наприклад, для вступу до пенсійних правовідносин|правостосунків| по віку суб'єкт стає володарем спеціальної правоздатності тільки|лише| по досягненню певного віку. Тут настання|наступ| в часі загальної|спільної| і спеціальної правоздатності не співпадає|збігається|: перша виникає з моменту|із моменту| народження, друга – по досягненню пенсійного віку.

У правовідносинах|правостосунках| по ПСЗ|із| особливе значення надається дієздатності|дієспроможності|, що розуміється як передбачена правом здатність|здібність| особи|обличчя,лиця| здійснювати|скоювати,чинити| юридичні дії по встановленню, зміні або припиненню правовідносин|правостосунків|. У багатьох випадках, суб'єкти правовідносин|правостосунків|, що володіють правоздатністю, наділені дієздатністю|дієспроможністю| і можуть самостійно вступати в правовідносини|правостосунки| по ПСЗ|із|, здійснювати|скоювати,чинити| необхідні юридичні дії. Але|та| у ряді випадків такі дії здійснюють|скоюють,чинять| не самі суб'єкти права, а їх представники. У З|із| особливе значення мають різні види опіки і опікування|піклування|. По відношенню до неповнолітніх дітей представництво у всіх видах правовідносин|правостосунків| по ПСЗ|із| від свого імені, але|та| на користь дітей, здійснюється батьками або іншими опікунами. Цей же принцип діє і відносно психічнохворих (тобто недієздатних) осіб|облич,лиць|.

У будь-яких правовідносинах|правостосунках| розрізняється об'єкт, з приводу якого вони виникають і на якого направлені|спрямовані| дії суб'єктів. Під об'єктом розуміється певний предмет вимог суб'єктів правовідносин|правостосунків|, тобто те, на що направлений|спрямований| їх інтерес. Об'єкти правовідносин|правостосунків| по ПСЗ|із| можна класифікувати залежно від характеру|вдачі| потреб, що задовольняються, на матеріальні блага (конкретними предметами вимог є|з'являються,являються| пенсії, допомога|посібник|, транспортні засоби тощо), послуги (конкретний предмет – допомога вдома, огляд по МСЕК, перенавчання тощо) і пільги (безкоштовний проїзд, зниження оплати комунальних послуг тощо). Кожний з цих предметів вимог служить безпосереднім об'єктом, з приводу якого виникають правовідносини.

3. Правовідносини|правостосунки| по ПСЗ|із| виникають, змінюються і припиняються за наявності певних життєвих обставин або фактів, передбачених правом. Такі факти (або обставини) називаються юридичними фактами. Юридичні факти – це конкретні обставини (події, дії) реальної дійсності, які породжують передбачені нормами права юридичні наслідки|результати|. Юридичні факти та їх фактичні склади (тобто сукупність юридичних фактів) указують|вказують| на умови, при яких починає|розпочинає,зачинає| діяти правова норма. Коли говорять про умови призначення пенсії, допомоги|посібника|, соціальних послуг, то завжди мають на увазі юридичні факти, за наявності яких конкретній персоні можна призначати той або інший вид пенсії або допомоги|посібник|, або надавати конкретне соціальне обслуговування.

Тобто|цебто|, в ПСЗ|із| мають справу|річ| не з|із| одним, а з|із| багатьма юридичними фактами, які в своїй сукупності складають фактичний склад. Саме фактичний (інакше – юридичний) склад, а не одиничні|поодинокі| юридичні факти, є|з'являються,являються| підставою|основою,заснуванням| виникнення, зміни і припинення правовідносин|правостосунків| в сфері ПСЗ|із|. Факти, які включаються в юридичний склад, є єдиною системою, яка направлена|спрямована| на досягнення певного юридичного наслідку|результату|. Наприклад, пенсія з приводу|у зв'язку з,із нагоди| втрати годувальника (юридичний наслідок|результат|) призначається за наявності (одночасно) таких обставин: а) смерть годувальника; б) наявність відповідного трудового стажу у|в,біля| годувальника; в) приналежність особи до членів сім'ї, які мають право на пенсію у разі|в разі| втрати годувальника; г) подача цією особою (законними представниками) заяви про призначення пенсії; д) відповідне рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| органу соціального захисту. За відсутності хоч би однієї з підстав – трудова пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначатися не буде.

Виділяють головні юридичні факти - юридичні факти 1-го порядку|ладу|, що є|з'являються,являються| першопричиною або першоосновою виникнення, зміни або припинення правовідносин|правостосунків| по ПСЗ|із| (наприклад, смерть годувальника, досягнення пенсійного віку і т.п. служать головними юридичними фактами у відповідних пенсійних правовідносинах|правостосунках|). Звичайно, як головні юридичні факти виступають|вирушають| факти-події, не залежні від волі людей. Але|та| такими можуть бути і факти-дії, які на відміну від фактів-подій від волі людей залежать: наприклад, подача заяви про призначення пенсії – це вольова дія, направлена|спрямована| на встановлення правовідносин|правостосунків|; юридичні факти другого порядку|ладу| – виражають|виказують,висловлюють| різноманітні|всілякі| життєві обставини, потрібні як умова при наданні соціального забезпечення (наприклад, стаж роботи при призначенні трудової пенсії, факт утримання тощо) або, що відображають|відбивають| наявність потреб в соціальних послугах (наприклад, необхідність знаходження у будинку|доми,хати|-інтернати для старих або інвалідів обумовлена наявністю потреби в постійній сторонній допомозі)|правостосунків|; допоміжні юридичні факти – юридичні факти третього порядку|ладу| – конкретизують і доповнюють яку-небудь сторону головного юридичного факту (наприклад, виникнення правовідносин|правостосунків| з отримання|здобуття| спеціальних транспортних засобів можливо за наявності додаткових фактів: відсутність протипоказань до водіння транспорту, наявність водійських прав).

Існує також поняття юридично значущих передумов, які також входять в юридичний склад, необхідний для виникнення тих або інших правовідносин|правостосунків|. Так, наприклад, для виникнення правовідносин|правостосунків| з приводу виплати допомоги з тимчасової непрацездатності необхідно, щоб особа|обличчя,лице| у момент захворювання працювала|робітник|. Юридично значущі передумови можуть бути віднесені до юридичних фактів другого порядку|ладу|.

Юридичні факти повинні бути зафіксовані й оформлені у встановленому|установленому| законом порядку|ладі|. Законодавством встановлені|установлені| органи, в компетенцію яких входить фактозакріплююча| діяльність. До таких органів, зокрема, відносяться: 1) органи РАЦС (факти народження, смерті, одруження, встановлення батьківства, зміни ім'я, по батькові, прізвища); 2) органи МСЕК (факти втрати або обмеження працездатності, факти інвалідності, потреба інваліда в транспортному засобі тощо); 3) медичні установи (факт тимчасової непрацездатності, потреба в сторонній допомозі|догляді| тощо); 4) органи міліції (факт громадянства); 5) власник засобів|коштів| виробництва або уповноважений ним орган (трудовий стаж, розмір заробітної плати|плати|, факт нещасного випадку або професійного захворювання); 6) житлові органи (факт перебування на утриманні, склад сім'ї); 7) органи соціального захисту населення (факт малозабезпеченості, визначення середньомісячного заробітку для начислення|обчислення| пенсії, відсутність коштів для існування, приналежність до самотніх громадян тощо).

4. За допомогою процесуальних відносин права і обов'язку в сфері ПСЗ|із| реалізуються в певній послідовності і за правилами, встановленими|установленими| юридичними нормами. Специфіка процесуальних норм залежно від цільового призначення полягає в тому, що вони породжують процесуальні відносини двоякого роду – одні не виникають при встановленні юридичних фактів (наприклад, встановлення трудового стажу за свідченнями свідків|очевидців|), інші пов'язані з реалізацією права на ті або інші види соціального забезпечення. Розвиток даного виду процесуальних відносин – по реалізації права на певне соціальне забезпечення – можна представити|уявити| у вигляді чотирьох загальних|спільних| стадій: 1) звернення|звертання,ставлення,обіг| за соціальним забезпеченням; 2) розгляд і рішення питання про його призначення; 3) надання відповідного виду соціального забезпечення; 4) розгляд скарг і заяв з питань надання соціального забезпечення.

Процесуальні відносини виникають між суб'єктами (сторонами) соціального забезпечення – громадянами і відділеннями|відокремленнями| соціального захисту тощо.

В даний час|нині| соціальні права громадян можуть захищатися як в адміністративному, так і в судовому порядку|ладі|, тобто передбачена альтернативна підвідомчість|підпорядкованість| розгляду спорів|спорів| з питань соціального забезпечення.

У суд можна оскаржити такі рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| і дії органів соціального захисту:

1. рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про відмову в призначенні пенсій і всіх видів допомоги|посібника|;

2. рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про призначення пенсії не на тих умовах, на яких наполягав|настоював| заявник;

3. не погодження|злагода| з|із| розміром пенсії, порядком|ладом| обчислення|обчислення| стажу, заробітку;

4. рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про утримання надмірно|надміру| виплачених пенсій і допомоги|посібника|;

5. дії працівників органів соціального захисту, пов'язані із затримкою виплати пенсії, припиненням виплати тощо;

6. відмова в перерахунку пенсії (може бути оскаржений її розмір після|потім| перерахунку);

7. рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| з питань переводу|переведення,переказу| з одного виду пенсії на іншій, зокрема, відмова від переводу|переведення,переказу|;

8. рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про встановлення стажу за свідченнями свідків|очевидців|, а саме: у відмові встановлення стажу, тривалість встановленого|установленого| стажу;

9. відмова встановити факт, що має юридичне значення, а також відмову в наданні пільг і переваг, що випливають з|із| нормативних актів загального|спільного| характеру|вдачі|.

Найважливішу гарантійну роль в ПСЗ|із| відіграють процесуальні строки. Ці строки покликані забезпечити своєчасність і послідовність дій правомочних і зобов'язаних осіб|облич,лиць|. Під процесуальними строками розуміється встановлений|установлений| правовими нормами час (момент) здійснення яких-небудь юридичних дій, від яких залежать виникнення, зміна або припинення правовідносин|правостосунків| по ПСЗ|із|. Конкретні процесуальні строки встановлюються в нормативно-правових актах, що регламентують конкретні види соціального забезпечення.