- •1. Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
- •1.1. Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку диференціальної психології
- •Предмет і завдання диференціальної психології
- •Зародження науки про індивідуальні відмінності
- •1.2. Принципи і методи диференціальної психології
- •Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу
- •Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології
- •Методи теоретичного аналізу
- •Психогенетичні методи
- •Історичні методи
- •Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях
- •Математичні методи і продуктивність їх застосування
- •Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження
- •Канали отримання інформації про індивідуальність
- •1.3. Вплив середовища і спадковості на людину
- •Теорії про вплив середовища і спадковості
- •Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології
- •1.4. Людина як представник біологічного виду Homo sapiens
- •Організм як чинник індивідуальності
- •Індивід як формально-динамічна . Характеристика особистості
- •Особистість - психологічний носій соціальних властивостей
- •Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей
- •Спеціальна теорія індивідуальності
- •2. Формальні і змістові властивості індивідуальності
- •2.1. Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
- •Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту
- •Конституційні теорії темпераменту
- •Організмічна типологія к.Сіго
- •Співвідношення статури, темпераменту і характеру в теорії е. Кречмера
- •Конституційна типологія особистостей в. Шелдона
- •Описова теорія темпераменту г. Хейманса і е. Вірсми
- •Типологія психічних відмінностей к.-г. Юнга
- •Уявлення про темперамент г.-ю. Айзенка
- •Факторні теорії темпераменту
- •Спеціальні типи вищої нервової діяльності за і. Павловим
- •Властивості нервової системи як альтернатива типу вищої нервової діяльності у теорії Теплова - Небилицина
- •Психологічні теорії темпераменту
- •Структура темпераменту в теорії в. Русалова
- •2.2. Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
- •Стать у структурі індивідуальності
- •Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- •Еволюційна теорія статевого диморфізму в. Геодакяна
- •Етологія статі
- •Нейроандрогенетична теорія л. Елліса
- •Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- •Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок
- •2.3. Диференціація характеру
- •Характер у структурі індивідуальності
- •Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру
- •Я-система базових (генералізованих) орієнтацій
- •Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації
- •2.4. Типологічний підхід до характеру особистості
- •Особистісні типи
- •Класифікація психологічних типів за к.Г Юнгом
- •2.5. Ідіографічний підхід до особистості
- •Теорія рис г.-в. Олпорта
- •Факторна структура особистості
- •Теорія рис г.-ю. Айзенка
- •П'ятифакторна модель вивчення особистості (ррм)
- •3. Диференціальна когнітологія
- •3.1. Диференціальна когнітологія як напрям диференціально-психологічних досліджень
- •Диференціація сенсорних і сенсомоторних реакцій немовлят
- •Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності
- •Індивідуальні параметри сприйняття
- •Диференціація уявлень і уяви
- •Індивідуальні особливості уваги і пам'яті
- •Стильові характеристики мислення
- •3.2. Диференціальна психологія здібностей
- •Сутність і характеристики здібностей
- •Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей
- •Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю
- •Типи інтелектуальних здібностей
- •Конвергентні здібності
- •Дивергентні здібності (креативність)
- •Пізнавальні стилі
- •Типи інтелектуальної обдарованості
- •Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості
- •Компетентність як особлива організація предметно-емпіричних знань
- •Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості
- •Мудрість як форма інтелектуальної зрілості
- •Геніальність як прояв обдарованості
- •Розумова відсталість і деменція
- •Тестування здібностей особистості
- •3.3. Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
- •Сутність інтелекту як психічної реальності
- •Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту
- •Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення
- •Багатофакторні теорії інтелекту
- •Експериментально-психологічні теорії інтелекту
- •Феноменологічний підхід до вивчення інтелекту
- •Генетичний підхід до вивчення інтелекту
- •Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту
- •Освітній підхід до вивчення інтелекту
- •Інформаційний підхід до вивчення інтелекту
- •Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту
- •Регуляційний підхід до розуміння інтелекту
- •Онтологічний підхід до розуміння інтелекту
- •Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей
- •Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей
- •Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту
- •Інтелектуальне зростання і зниження (кількісний вимір)
- •Якісне зростання
- •Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності
- •Інтелекту структурі індивідуальних властивостей
- •Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості
- •Взаємозв'язок темпераменту та інтелекту
- •3.4. Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей
- •Становлення проблематики стильових характеристик індивідуальності
- •Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів
- •Теорія психологічної диференціації
- •Психологічна характеристика основних когнітивних стилів
- •Полезалежність - поленезалежність
- •Вузький - широкий діапазон еквівалентності
- •Вузькість - широкість категорії
- •Ригідний - лабільний (гнучкий) пізнавальний контроль
- •Толерантність до нереалістичного досвіду
- •Вузькість - широкість сканування
- •Загострювання - згладжування
- •Імпульсивність - рефлективність
- •Конкретна - абстрактна концептуалізація
- •Когнітивна простота - складність
- •Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності
- •Когнітивні стилі у структурі індивідуальності
- •3.5. Диференціальна специфіка феномену креативності
- •Сутність креативності як особистісної властивості (риси)
- •Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту
- •Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту м. Воллаха і н. Когана
- •Основні концептуальні підходи до креативності
- •Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю
- •Механізми і чинники креативності
- •Інтуїція як механізм творчості
- •Діагностування креативності
- •4. Детермінанти міжтрупових відмінностей
- •4.1. Соціоекономічний статус індивідуальності
- •Критерії відмінностей між соціальними групами
- •Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище
- •Вплив статусного рівня на інтелект
- •Детермінація індивідуальних відмінностей якістю життя соціальних груп
- •4.2. Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів
- •Об'єкт і предмет вичення крос-культурної психології
- •Специфіка крос-культурних досліджень
- •Культурні відмінності і їх вияви
- •Література
Диференціація уявлень і уяви
Не обмежившись дослідженням території первинних психічних образів (відчуттів і сприйняттів), диференціально-психологічний аналіз став методом пізнання специфіки вторинних образів: характеристик уявлень і уяви, у т. ч. марень, мрій, фантазій. Уже в найзагальнішій здатності суб'єкта продукувати образи виявляється широкий діапазон індивідуальних відмінностей.
Уявлення-наочнийобразпредмета,явища,події,щовиникає наосновіминулогодосвіду (відчуттів ісприйняттів)шляхомйого відтворення впам'яті абоуяві
У зв'язку з цим розрізняють уявлення пам'яті та уявлення уяви. Оскільки уявлення виникають за відсутності об'єктів, що їх стосуються, вони зазвичай менш яскраві і детальні, ніж сприйняття, але більш схематизовані й узагальнені: у них відображаються найхарактерніші наочні особливості, властиві класу схожих об'єктів. Ступінь узагальнення в уявленні може бути різним, тому розрізняють одиничні і загальні уявлення: одиничні уявлення індивідуальніші і конкретніші за наочністю, ніж загальні, але в одиничних міститься узагальнення, оскільки вони є підсумовуванням образів багатьох сприйняттів окремих об'єктів.
В образній сфері є відмінності у домінуванні образів певної модальності і у мисленнєвому оперуванні образами.
Про індивідуальні особливості формування образів певної модальності свідчать дані, наведені у табл. 3.2.
Таблиця3.2
Індивідуальна вірогідність переважання образів конкретної модальності
% людей |
Переважні образи |
% людей |
Переважні образи |
97 |
зорові |
67 |
смакові |
93 |
слухові |
66 |
нюхові |
75 |
кінестетичні |
54 |
больові |
70 |
дотикові |
43 |
температурні |
Спосіб отримання інформації людиною, що е основою продукування образів, визначають багато сенсорно-перцептивних модальностей. Добре досліджено три їх типи: дотикові (дотиково-кінестетичні), зорові і вербальні (аудіомоторні). Протиставлення "дотик - зір" ґрунтується на фундаментальній відмінності у контактно-фізичному і просторово-символічному способах маніпулювання інформацією. Проте дані про відмінності, обумовлені перевагою у використанні дотикових або зорових образів, поки що недостатньо досліджені.
Дихотомія "візуалізатори" - "вербалізатори" досліджена краще. "Візуалізатори" кодують інформацію безпосередньо через органи чуття, а "вербалізатори" - через різні форми символічно-смислового кодування, вербалізуючи матеріал будь-якого типу. Жінки більше схильні до "візуалізації", що деякі психологи пов'язують з відмінностями в активності півкуль мозку, а отже ~~ у пізнавальних стратегіях.
При мисленнєвому оперуванні образами виникають відмінності, пов'язані з елементами образів, що викликають труднощі при пригадуванні, - одні насилу пригадують рухомі сцени та об'єкти, інші - кольори. Відмінності виявляються в яскравості - чіткості образів, легкості і швидкості їх формування, зміни і руйнування.
Предметом диференціального аналізу є також уява як процес створення образів тих явищ, які не сприймаються у певний момент.
Уява - універсальна людська здатність до побудовиновихціліснихобразів дійсності шляхомпереробленнязміступрактичного,чуттєвого, інтелектуального іемоційно-смисловогодосвіду суб'єкта.
Форми уяви намагався виявити ще Ф. Гальтон. Сучасні дослідники активно вивчають марення і мрії. Виявляється, особи, яких можна назвати "мрійниками", добре усвідомлюють себе, пам'ятають свої нічні бачення, менше пригнічують свої думки, виразніше уявляють те, що їх турбує, і з бажанням повідомляють про це.
Американський психолог Джордж Сінгер (нар. 1922) у 1966 р. на основі факторного аналізу даних виявив сім патернів, що характеризують індивідуальні відмінності у сфері вторинних уявлень - марень.
Перші два фактори відображали частоту (схильність мати часто різні марення або рідко лише деякі) і задоволення (сприйняття марень як нормальної частини свого життя, визнання способом, що допомагає розв'язувати деякі проблеми). Решта факторів була пов'язана зі змістом марень самозвинувачення (теми провини, мук совісті, депресії властиві людям з високими показниками за цим фактором); невротичного самозаглиблення (надмірна увага до характеристик і реакцій власного тіла, пов'язана з тривожністю); химерності (наприклад, чиясь голова, що пливе в космічному просторі); калейдоскопічності (потік фрагментарних шматочків образів, що "проходить крізь свідомість" (характерно для людей, які легко відволікаються, нудьгують)); реалістичності (позитивно корелює з емоційною стабільністю і допитливістю стосовно фізичного світу; сприятливо впливає на процес планування і наукового аналізу).
Загалом пізнання й аналіз вторинних уявлень допомагають різнобічніше побачити, збагнути індивідуальні особливості і відмінності, вибудувати стратегію поведінки в конкретних ситуаціях.