- •1. Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
- •1.1. Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку диференціальної психології
- •Предмет і завдання диференціальної психології
- •Зародження науки про індивідуальні відмінності
- •1.2. Принципи і методи диференціальної психології
- •Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу
- •Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології
- •Методи теоретичного аналізу
- •Психогенетичні методи
- •Історичні методи
- •Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях
- •Математичні методи і продуктивність їх застосування
- •Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження
- •Канали отримання інформації про індивідуальність
- •1.3. Вплив середовища і спадковості на людину
- •Теорії про вплив середовища і спадковості
- •Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології
- •1.4. Людина як представник біологічного виду Homo sapiens
- •Організм як чинник індивідуальності
- •Індивід як формально-динамічна . Характеристика особистості
- •Особистість - психологічний носій соціальних властивостей
- •Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей
- •Спеціальна теорія індивідуальності
- •2. Формальні і змістові властивості індивідуальності
- •2.1. Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
- •Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту
- •Конституційні теорії темпераменту
- •Організмічна типологія к.Сіго
- •Співвідношення статури, темпераменту і характеру в теорії е. Кречмера
- •Конституційна типологія особистостей в. Шелдона
- •Описова теорія темпераменту г. Хейманса і е. Вірсми
- •Типологія психічних відмінностей к.-г. Юнга
- •Уявлення про темперамент г.-ю. Айзенка
- •Факторні теорії темпераменту
- •Спеціальні типи вищої нервової діяльності за і. Павловим
- •Властивості нервової системи як альтернатива типу вищої нервової діяльності у теорії Теплова - Небилицина
- •Психологічні теорії темпераменту
- •Структура темпераменту в теорії в. Русалова
- •2.2. Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
- •Стать у структурі індивідуальності
- •Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- •Еволюційна теорія статевого диморфізму в. Геодакяна
- •Етологія статі
- •Нейроандрогенетична теорія л. Елліса
- •Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- •Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок
- •2.3. Диференціація характеру
- •Характер у структурі індивідуальності
- •Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру
- •Я-система базових (генералізованих) орієнтацій
- •Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації
- •2.4. Типологічний підхід до характеру особистості
- •Особистісні типи
- •Класифікація психологічних типів за к.Г Юнгом
- •2.5. Ідіографічний підхід до особистості
- •Теорія рис г.-в. Олпорта
- •Факторна структура особистості
- •Теорія рис г.-ю. Айзенка
- •П'ятифакторна модель вивчення особистості (ррм)
- •3. Диференціальна когнітологія
- •3.1. Диференціальна когнітологія як напрям диференціально-психологічних досліджень
- •Диференціація сенсорних і сенсомоторних реакцій немовлят
- •Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності
- •Індивідуальні параметри сприйняття
- •Диференціація уявлень і уяви
- •Індивідуальні особливості уваги і пам'яті
- •Стильові характеристики мислення
- •3.2. Диференціальна психологія здібностей
- •Сутність і характеристики здібностей
- •Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей
- •Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю
- •Типи інтелектуальних здібностей
- •Конвергентні здібності
- •Дивергентні здібності (креативність)
- •Пізнавальні стилі
- •Типи інтелектуальної обдарованості
- •Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості
- •Компетентність як особлива організація предметно-емпіричних знань
- •Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості
- •Мудрість як форма інтелектуальної зрілості
- •Геніальність як прояв обдарованості
- •Розумова відсталість і деменція
- •Тестування здібностей особистості
- •3.3. Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
- •Сутність інтелекту як психічної реальності
- •Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту
- •Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення
- •Багатофакторні теорії інтелекту
- •Експериментально-психологічні теорії інтелекту
- •Феноменологічний підхід до вивчення інтелекту
- •Генетичний підхід до вивчення інтелекту
- •Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту
- •Освітній підхід до вивчення інтелекту
- •Інформаційний підхід до вивчення інтелекту
- •Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту
- •Регуляційний підхід до розуміння інтелекту
- •Онтологічний підхід до розуміння інтелекту
- •Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей
- •Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей
- •Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту
- •Інтелектуальне зростання і зниження (кількісний вимір)
- •Якісне зростання
- •Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності
- •Інтелекту структурі індивідуальних властивостей
- •Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості
- •Взаємозв'язок темпераменту та інтелекту
- •3.4. Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей
- •Становлення проблематики стильових характеристик індивідуальності
- •Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів
- •Теорія психологічної диференціації
- •Психологічна характеристика основних когнітивних стилів
- •Полезалежність - поленезалежність
- •Вузький - широкий діапазон еквівалентності
- •Вузькість - широкість категорії
- •Ригідний - лабільний (гнучкий) пізнавальний контроль
- •Толерантність до нереалістичного досвіду
- •Вузькість - широкість сканування
- •Загострювання - згладжування
- •Імпульсивність - рефлективність
- •Конкретна - абстрактна концептуалізація
- •Когнітивна простота - складність
- •Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності
- •Когнітивні стилі у структурі індивідуальності
- •3.5. Диференціальна специфіка феномену креативності
- •Сутність креативності як особистісної властивості (риси)
- •Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту
- •Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту м. Воллаха і н. Когана
- •Основні концептуальні підходи до креативності
- •Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю
- •Механізми і чинники креативності
- •Інтуїція як механізм творчості
- •Діагностування креативності
- •4. Детермінанти міжтрупових відмінностей
- •4.1. Соціоекономічний статус індивідуальності
- •Критерії відмінностей між соціальними групами
- •Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище
- •Вплив статусного рівня на інтелект
- •Детермінація індивідуальних відмінностей якістю життя соціальних груп
- •4.2. Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів
- •Об'єкт і предмет вичення крос-культурної психології
- •Специфіка крос-культурних досліджень
- •Культурні відмінності і їх вияви
- •Література
Психологічна характеристика основних когнітивних стилів
Основою феноменології стильового підходу в межах описаних вище теоретичних напрямів вважають комплекс кількох когнітивних стилів.
Полезалежність - поленезалежність
Його описав Г. Віткін у зв'язку з вивченням ефектів "фігура - фон" у тестах просторової орієнтації та "частина - ціле" в перцептивних тестах. Тенденція контролювати вплив зорового поля за рахунок опори на внутрішній досвід і легко виокремлювати частину зі складної фігури отримала назву "поленезалежність" (ПНЗ), а тенденція покладатися на зовнішнє видиме поле і зазнавати труднощів при виділенні частин із цілого - "полезалежність" (ПЗ).
Віткін визначав ПЗ - ПНЗ як структурувальну здатність у сприйнятті. Вона співвідноситься з такими показниками інтелектуальної діяльності, як "гнучкість завершення гештальту" за Терстоуном (завдання: відшукати просту деталь у ряді складних геометричних фігур тощо); "адаптивна гнучкість" за Гіл-фордом (завдання на кмітливість: знайти суперечність у проблемній ситуації або змінити задане розташування сірників з метою отримання певної геометричної фігури); успішність виконання просторових субтестів шкали Векслера ("Кубики" і "Складання фігур"); успішність розв'язання задач Дункера (здатність долати "функціональну фіксованість") і Лачинса (здатність переходити від старих способів розв'язання завдань за зміни умов). На думку Віткіна, всі психологічні вимірювання (у т. ч. ПЗ - ПНЗ) певною мірою характеризують здатність долати складно організований контекст.
Проте з часом з'ясували, що показники ПЗ - ПНЗ стосуються ширшого спектра проявів інтелектуальної активності, зокрема навчання. Незалежні від поля люди включаються в процес навчання радше як його активні учасники, ніж як глядачі. Тому ефективності навчання поленезалежних осіб сприяє внутрішня мотивація, а полезалежних - зовнішнє підкріплення.
ПЗ - ПНЗ впливає на роботу з текстом: поленеза-лежні учні мають переваги, коли текст потребує пере-структурування і реорганізації.
У сфері міжособистісних стосунків полезалежні особи чутливіші до соціальної інформації, доброзичливі і товариські, схильні тримати коротшу фізичну дистанцію в умовах реального спілкування, прагнуть підтримки і допомоги, прислухаються до думки авторитетів. У свою чергу, поленезалежним особам властиві протилежні психологічні якості.
Оскільки полезалежні особистості мають корисніші в міжособистісних стосунках установки і якості, то, на думку Віткіна, можна говорити про більшу розвиненість у них соціальних здібностей, а у поленезалежних - когнітивно-переструктурувальних. Це є доказом біполярної природи когнітивного стилю: полюс ПНЗ свідчить про інтелектуальну компетентність особистості, а полюс ПЗ - про соціальну. Згодом Віткін розширив трактування ПЗ - ПНЗ, зробивши акцент на характері спрямованості суб'єкта: на зовнішні фактори (тенденція бути полезалежним) або на внутрішні (тенденція бути поленезалежним).
Вузький - широкий діапазон еквівалентності
Цей когнітивний стиль характеризує індивідуальні відмінності в схильності використовувати або багато, або мало категорій при сприйнятті подій (тобто демонструвати при оцінюванні об'єктів строго деталізовані критерії або навпаки - узагальнені). Вітчизняні автори цей стильовий параметр інтерпретують як "аналітич-ність" (здатність виявляти відмінності в ряді об'єктів) і "синтетичність" (схильність виявляти схожість у ряді об'єктів).
Р. Гарднер і співавтори наголошують, що вузький діапазон еквівалентності співвідноситься: близькістю вільних асоціацій до слова-стимулу; буквальністю відтворення і меншою оригінальністю в розповідях по ТАТ; тенденцією наближати свої оцінки до деякої середньої величини; перевагою простих, симетричних фігур у тесті Баррона - Велша, а також схильністю пропонувати одноманітні відповіді при виконанні тесту "Способи використання предмета" Гілфорда.
Отже, аналітичність можна тлумачити як наслідок використання жорстких суб'єктивних критеріїв або оцінних шкал з малою ціною поділу, а синтетичність - як результат використання м'яких критеріїв або слабо-диференційованих оцінних шкал.
Особи з широким діапазоном еквівалентності ("синтетики") в тесті Роршаха дають більше відповідей у зв'язку з різними аспектами людського життя, більше виділяють цілісних людських фігур, у них більше відповідей типу "людські рухи". При описуванні картинок ТАТ у "синтетиків" переважає звернення в минуле, тобто орієнтація на пошук причин того, що відбувається.