3. Операційно-технологічний компонент моделі

Консультативний процес з проблем управлінського спілкування набуває композиційної та змістовної специфіки залежно від органі­заційної стратегії, виходячи з якої здійснюється консультування. Ми будемо дотримуватися класифікації організаційних стратегій, розроб­леної в межах управлінсько-організаційного підходу до консульту­вання: діагностично-рекомендуючої стратегії {ресурсної, екс­пертної), освітньо-розвиваючої та процесної (співпраці).

3.1. Консультування з проблем управлінського спілкування за діагностично-рекомендуючою стратегією

Довідково-діагностичну (експертну, ресурсну) стратегію доцільно застосовувати, якщо є умови для багатоальтернативного розв'язан­ня керівником комунікативного завдання. Перед психологом стоїть завдання прогнозувати наслідки та оцінити максимальну кількість по­бічних результатів у ході реалізації комунікативного рішення керів­ником у взаємодії різного типу (вертикальній чи горизонтальній, зовнішній чи внутрішній, індивідуальній чи фронтальній, безпосередній чи опосередкованій та ін.) на різних етапах управлінського процесу.

Увага фахівця зосереджується на наданні психологічної допомо­ги з метою розв'язання змістовного аспекту комунікативного зав­дання. Предметом прогностичного оцінювання та психологічного аналізу у цьому разі можуть бути комунікативні рішення керівника, у ході реалізації яких він стикається із труднощами: усні та письмові тексти розпоряджень, доповідей, наказів, санкцій, виступів, робочих по­відомлень, індивідуальних бесід, розв'язування конкретних професій­но-комунікативних інцидентів в управлінській системі взаємодії.

Керівник є активним користувачем отриманої від психолога інфор­мації або реципієнтом рекомендацій з питань управлінського спілку­вання. Керівник може виступати в ролі замовника на консультування для членів управлінської команди або для керівника нижчого рівня. У такому випадку окремо розв'язуються проблеми інформування та мотивування на консультування реальних клієнтів. Ефективність реа­лізації цієї стратегії визначається наступними особливостями, що вла­стиві керівникові: він визнає, що консультант спроможний розв'яза­ти проблеми управлінського спілкування; надає правильну інформа­цію про проблему або цілі комунікації; має позитивні очікування щодо взаємодії.

Процес консультування за довідково-діагностичною страте­гією відбувається в наступній послідовності: Попередня бесіда. У попередній бесіді встановлюється робочий контакт психолога з адміністратором: знайомство, реєстрація замов­лення або вислуховування запиту, з'ясування взаємних очікувань, ук­ладення контракту, якщо в цьому є потреба. Уточнюються зміст ко­мунікативного завдання, яке вирішує керівник, та особливості усклад­нень в управлінському спілкуванні, що актуально переживаються або прогнозуються клієнтом. Якщо локусом скарги клієнта є інші люди (члени команди, персонал, вище за рангом керівництво), здійснюється трансформація локусу скарги із зовнішнього на внутрішній.

Психодіагностичне обстеження. Воно спрямоване на виявлен­ня позитивних комунікативних ресурсів клієнта та внутрішніх обме­жень, перешкод, бар'єрів для ефективного управлінського спілкуван­ня. Основна увага зосереджується на внутрішніх факторах, які ут­руднюють спілкування: професійних стереотипах, неділовій мотивації, неконструктивних соціальних настановах, емоційних станах, які не сприяють ефективному спілкуванню, та неконструктивних поведінкових проявах. Важливим напрямком діагностичної роботи є виявлен­ня індивідуально-типологічних особливостей стилю управлінського спілкування та керівництва.

Надання рекомендацій. Предметом обговорення на цьому етапі стає психологічний діагноз: обговорюється адекватність комунікатив­ного рішення особистісним та організаційним ресурсам, з'ясовується суб'єктивна детермінованість рішення і аналізуються зовнішні та внутрішні бар'єри реалізації управлінського розпорядження. Потім прогнозуються та обговорюються наслідки застосування кожної ко­мунікативної альтернативи та можливі ускладнення при їх реалізації. Конкретизується програма дій на найближчий час, формулюються рольові вказівки. У разі виконання замовлення на психологічну діаг­ностику готуються звіт про результати дослідження та конкретні ре­комендації. Важливо, щоб психолог слідкував за коректністю вико­ристання наданої керівнику інформації про комунікативну компе­тентність колег після закінчення експертизи.