3.2. Навчальна стратегія у консультуванні керівників з проблем управлінського спілкування

Стратегія навчання в консультуванні може бути ефективно засто­сована при роботі з керівниками, які перебувають на етапі вступу на посаду, а також у період планового підвищення їхньої професійної кваліфікації. Сутність консультування полягає у формуванні у керівника готовності до ефективного управлінського спілкування. Таким чином, основним завданням консультування за стратегією на­вчання є сприяння оптимізації процесу управлінського спілкування в освітній організації шляхом формування його суб'єктивних переду­мов. Акцент зміщується з визначення змісту комунікативного впливу на розвиток професійно-комунікативної компетентності клієнта. Ос­новні завдання реалізації стратегії навчання пов'язані з формуван­ням складових психологічної готовності: мотиваційного, когнітивного, операційного та особистісного компонентів. Результати попередніх досліджень, проведених у лабораторії психології управління [13], свідчать про недостатній рівень психологічної готовності керівників організацій до управлінського спілкування: домінування у структурі усвідомленої мотивації комунікації мотивів контролю та оцінки діяль­ності підлеглих, психологічну некомпетентність з проблем спілкуван­ня, використання непродуктивних форм спілкування з персоналом, за­вищену загальну самооцінку та самооцінку власної професійно-ко­мунікативної готовності.

Основними передумовами успіху застосування навчально-освітньої стратегії щодо клієнта є наступні моменти: керівник має бути орієн­тований на саморозвиток і пошук нових суб'єктивних можливостей управлінської взаємодії з працівниками, на самостійне розв'язання проблем управлінського спілкування.

На доконсультативному етапі консультант ознайомлюється з інформацією про комунікативні особливості керівника, на основі ана­лізу якої висуває гіпотезу про рівень його готовності до ефектив­ного управлінського спілкування. У разі організації групової роботи на цьому етапі добираються та комплектуються групи з клієнтів, що мають аналогічну комунікативну проблематику.

На наступних етапах увага зосереджується на розвитку скла­дових готовності відповідно до структурно-функціональних особли­востей комунікативної готовності керівника. Розвивальна робота пе­редбачає три основні напрямки, які співвідносяться з трьома боками спілкування: розвиток соціальної перцепції керівника (сприйняття та розуміння підлеглого, розвиток здатності розпізнавати реально діючі мотиви підлеглого або партнера, раціональне подолання ефектів пер­шого враження, вироблення вмінь саморепрезентації та репрезентації організації, розвиток сенситивності), розвиток здібностей до комуні­кації або інформаційного обміну з персоналом і командою (освоєння правил ефективних розпоряджень, вироблення вмінь активного слухання) та розвиток здатності до партнерської, кооперативної взає­модії (оволодіння вміннями трансакційного аналізу управлінської взаємодії та здійснення на цій основі самодіагностики власної по­зиції у взаємодії).