Тема 1. Вступ до курсу „культура мови”

Завдання 1.1. Написати невеличкий роздум на одну з наведених тем:

Мова – засіб спілкування.

Мова – засіб інтелектуальної діяльності людей.

Мова – енциклопедія людського досвіду.

Мова – засіб навчання й виховання.

Завдання 1.2. Написати публіцистичну статтю про культуру української мови. У роботі варто використати вислови видатних мовознавців, письменників, громадських діячів про культуру мови в сучасному світі.

Завдання 1.3. Послуговуючись наведеними визначеннями, з’ясувати відмінність між поняттями мова й мовлення. Як ви розумієте цю відмінність, наведіть власні міркування.

Мова – це об’єктивно існуючий засіб людського спілкування, який виявляється в сукупності довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил комбінування їх у процесі вираження думок.

Мовлення – індивідуальне використання мови окремим мовцем, спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність окремого члена суспільства.

Завдання 1.4. Написати мініатюру (твір-роздум) на одну з тем:

Пошана до слова.

Раби – це нація, котра не має слова,

Тому й не може захистить себе. (О. Пахльовська.)

А слово – струм. А слово – зброя. (Л. Костенко.)

Люди, будьте взаємно ввічливі.

Завдання 1.5. Перекласти текст українською мовою.

Речевая культура – это искусство речевого общения с соблюдением определенных требований и условностей, предписываемых современными нормами языкового общения.

Под речевой культурой подразумевается искусство владения всем арсеналом речевых средств, используемых в процессе общения. Речевая культура накладывает и определенные ограничения на наши речевые возможности, обязывая в соответствующих условиях неукоснительно их соблюдать.

Успех деловых контактов, деловых переговоров во многом зависит от того, насколько вы владеете своим языком, умеете разговаривать, подчиняя свою речь поставленной задаче. А заключается она в том, чтобы, во-первых, донести до своих партнеров с помощью средств речевого общения ваши деловые предложения, заинтересовывать своих собеседников, убедить в их реальности, во-вторых, правильно воспринять отношение ваших партнеров к высказанным предложениям и, в-третьих, в результате взаимных договоренностей выработать совместные решения.

Тема 2. Норми літературної мови. Типи мовлення

Завдання 2.1. Проаналізувати наведені висловлювання й з’ясувати, у якому співвідношенні перебувають поняття культура мови й загальна культура народу (особистості), духовність нації.

1. Усунути деформацію мови, очистити її від спотворення, повернути нашій мові справжню народну красу – це справа честі всіх нас, і старших і молодших, це природний обов’язок кожного перед незалежною, вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров’я. Все це також визначатиме образ і творчу спромогу України в сім’ї цивілізованих демократичних держав. (О. Гончар.)

2. Оскільки ж мова – основний генератор почуття самодостатності, то, природно, проблеми її життєздатності та життєдіяльності висунулися на покуття Перебудови. (Б. Олійник.)

3. Виявляється, що люди, які недбало ставляться до своєї мови, позбавлені й почуття власної гідності. Виховані в атмосфері стереотипів бездумної масової культури, вони не можуть бути творцями оригінальних, непересічних ідей. (В. Русанівський.)

Завдання 2.2. Дати визначення поняття „суржик”. Прокоментувати в зв’язку з цим висловлювання О. Сербенської.

„Мішаниною двох мов – української та російської – говорить частина людності України, хоч загально визнано, що користуватися сумішшю з двох мов – це одне з найтривожніших явищ загальнопедагогічного характеру. Скалічена мова отупляє людину, зводить її мислення до примітива. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формулює. Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалася упродовж віків, загрожує змінити мову, яку прийняв Тарас Шевченко, показавши світові її красу й силу, плекали Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, записуючи її „нестертий слід самостійно між культурні мови”.

Завдання 2.3. На які проблеми (категорії) культури мови вказують наведені прислів’я?

1. Красно говóрить, а слухать нічого. 2. Зайве слово, як в очах полова. 3. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше. 4. Умієш говорити – умій і слухати. 5. Спочатку подумай, а тоді скажи. 6. Порожня діжка гучить, а повна мовчить.

Завдання 2.4. Ознайомившись з поетичним уривком, поміркуйте, на які проблеми культури мови образним словом указує Ганна Черінь у романі „Слова”.

Слова, слова, слова...

Однакових не знайдете два.

Як може людська голова

Вмістити ці скарби?!

– Не може!

Та кожне створіння Боже

Частину з багатства слів

Збирає, як хто зумів:

Той – багато –

Складає книжки на полиці.

Той – лиш про свято,

Як гості в світлиці!

А на будень –

Кілька десятків слів – та й буде.

Інший, немов Юпітер,

Шумить,

Гримить,

Слова розкидає на вітер.

Сотню на мить.

Інші, іще молоді,

Вчаться пильно слова писати –

Вилами по воді.

Завдання 2.5.

1. Пригадайте, які функції виконує мова. Який взаємозв’язок функцій і стилів мови?

2. Що, на Вашу думку, входить у поняття мовної культури? Що таке мовна норма і на яких рівнях вона проявляється?

3. З яких джерел можна почерпнути відомості про мовну норму?

4. Імена яких дослідників з проблем культури мови Ви знаєте?

5. Які періодичні видання вміщують публікації на теми мовної культури?

6. Які словники фіксують мовну норму?

Завдання 2.6. Що таке варіантність? Чим, на Вашу думку, зумовлена варіантність у мові? Наведіть приклади.

Завдання 2.7. Розглянути подані варіантні лексеми, чим зумовлена їхня поява в мові?

Фотографія – фото – знимка – світлина; процент – відсоток; аеропорт – льотовище; зарядка – руха; спортсмен – спортовець; парашутист – спадун.

Завдання 2.8. Схарактеризувати підстилі розмовно-побутового мовлення. Чи властива їм мовна норма?

Завдання 2.9. Чому текст має такий заголовок? Визначити, до якого стилю й жанру мовлення його можна віднести? Які мовні особливості стилю Ви спостерігаєте?

ГЕНІЙ УКРАЇНИ

Шевченко мав сильних попередників в українській літературі, але незважаючи на це, він став її справжнім основоположником. Справа не тільки в тому, що в поезії Шевченка заграла всіма тонами звучна й ніжна українська мова. Справа не тільки в тому, що Шевченко ствердив і виховав національну гідність українського народу. Справа не тільки в тому, що Шевченко нагадує своїм універсальним талантом (він був живописцем, драматургом, прозаїком, гравером, філософом, критиком і передовсім – геніальним поетом) таких людей, як Леонардо да Вінчі. Справа насамперед в тому, що завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з естетичного, та із ідейного боку світове значення. Тут неможливо не згадати слів Франка, які найточніше визначають суть Шевченка-мислителя й творця: „Він є немов великий факел з українського воску, що світиться найяснішим і найчастішим вогнем європейського поступу...”.

Ставши класиком України, Шевченко став „класиком для всіх народів” (Луї Арагон)... Шевченко зробив для української літератури те, що Пушкін для російської, Гете для німецької, Шекспір для англійської. Ні, більше. Він підніс українське письменство до рівня загальнолюдських ідеалів, і тому, як представник нації, що не мала своєї державності, став символом не тільки художнього, але й політичного її суверенітету. Шевченко – одне з найбільших прав України на міжнародну повагу. У цьому праві немає жодного образливого слова для інших націй. Воно все, від початку до кінця, написане любов’ю до всіх народів, до всіх людей на Землі… (Д. Павличко.)