Ситуації техногенного походження

Техногенні катастрофи - це катастрофи, що виникають на промислових об'єктах чи внаслідок промислової діяльності людини.

Основні причини техногенних катастроф

1. На етапі проектування:

• недостатньо продуманий проект технології;

• недобросовісно виконаний проект;

• неякісна експертиза проекту;

• недостатність включення в проект технологічних процесів, які б запобігли аварії - протиаварійних систем, дублюючих пристроїв, системи очищення тощо.

2. На етапі експлуатації:

• порушення техніки експлуатації;

• низький професіоналізм та знання;

• недостатність знань з техніки безпеки;

• слабкість психічних функцій, зумовлена шкідливими звичками, впливом токсичних продуктів, хворобою, соціальними факторами, порушенням звичайного життєвого ритму, дискомфортними умовами праці й відпочинку;

• вроджений синдром інтелектуальної недостатності (дебільність);

• наперед свідомі злочинні дії у надії на недостатній контроль - тероризм, провокація тощо.

Антропогенні катастрофи

Головні причини антропогенних катастроф на етапі експлуатації - низький професіоналізм та нерозвиненість психічних функцій працівників. Такі катастрофи поділяють на:

1. Антропогенні екологічні катастрофи - це такі, які спричинені людиною, її нерозумною діяльність, що спричиняє не тільки аварії, але й значні зміни навколишнього середовища, які призводять одразу або у віддаленому майбутньому до патологічних змін в організмі людини (хімічні, радіаційні катастрофи, поширені пожежі, аварії на штучних спорудах, які загрожують затопленню великих територій - водосховищах, дамбах).

2. Антропогенні аварії без екологічних наслідків - це

катастрофи, які мають лекальні наслідки (аварії на транспорті -повітряному, автодорожному, залізничному, водному; локальні пожежі)

Екологічні катастрофи

Їх розрізняють:

1. За швидкістю розвитку:

• повільні, зумовлені накопиченням шкідливих речовин в організмі людини внаслідок поступового чи прихованого надходження шкідливих речовин у навколишнє середовище (смог > загострення хронічних захворювань органів дихання > смерть);

• швидкі, які розвиваються протягом 6 годин (промислові викиди великої кількості токсичних продуктів);

• миттєві, за яких люди гинуть протягом 1 години (використання хімічної зброї, перебування в епіцентрі промис­лової аварії).

2. За масштабами:

• дрібні - викликають загибель не більш ніж десяти людей;

• великі - загибель понад десяти людей.

3. За походженням:

• навмисні - екоцид (знищення природи з метою позбавлення супротивника свободи пересування, укриття джерел їжі, води), екологічний тероризм;

• ненавмисні - випадкові, спонтанні (виникають найчастіше).

4. За проявом:

• очевидні;

• приховані - розвиваються непомітно, викликаючи зростання захворюваності та смертності населення.

Комбіновані екологічні катастрофи - такі катастрофи, які розвиваються вслід за природними стихійними лихами (землетрус руйнує АЕС радіаційне забруднення території; сельовий потік руйнує дамбу затоплення великих територій).

Внаслідок антропогенних аварій відбувається забруднення навколишнього середовища:

1. механічні - накопичення техногенного сміття у біосфері;

2. хімічні - накопичення штучних хімічних речовин у біосфері, які порушують природні процеси кругообігу речовин та енергії;

3. фізичні - зміни природних фізичних сил у біосфері, спричинені діяльністю людини;

4. біологічні - накопичення біологічних об'єктів у біосфері, що з'явилися внаслідок життєдіяльності людини.

Стійкі антропогенні забруднювачі - такі, що довго не зникають, не знищуються самостійно природою (пластмаси, поліетилени, деякі метали, радіоактивні речовини з тривалим періодом напіврозпаду).

Дії населення і правила поведінки під час аварій на хімічно небезпечних об'єктах. Аварії (катастрофи) на хімічно небезпечних об'єктах економіки (підприємствах) можуть супроводжуватись викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин в атмосферу і на поверхню ґрунту. Вдихання при цьому зараженого повітря може призвести до ураження органів дихання, очей, шкіри та інших органів. Найбільш розповсюдженими сильнодіючими отруйними речовинами є: хлор, аміак, пестициди, кислоти та інші хімічні сполуки.

Маючи інформацію про викид в атмосферу сильнодіючих отруйних речовин, глибину і час поширення отруйної хмари та про небезпеку хімічного зараження, необхідно дістати засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби захисту шкіри (плащі, накидки) і залишити район аварії.

Якщо відсутні засоби індивідуального захисту і вийти з району аварії неможливо, слід лишатися у приміщенні, увімкнути гучномовець місцевого радіомовлення (радіоприймач, телевізор) і чекати повідомлень. Щільно закрити вікна і двері, димоходи, вентиляційні люки. Вхідні двері - завісити шторою, використовуючи ковдри та будь-які щільні тканини; заклеїти щілини у вікнах і стики рам плівкою, лейкопластиром або звичайним папером від проникнення у приміщення пару (аерозолів) сильнодіючих отруйних речовин.

Надійна герметизація житла виключає проникнення у приміщення сильнодіючих отруйних речовин.

Залишаючи квартиру (будинок), вимкніть джерела електроенергії, візьміть із собою особисті документи, потрібні речі, вдягніть протигаз або ватно-марлеву пов'язку, накидку або плащ, гумові чоботи.

Виходьте з зони хімічного зараження в напрямку, який перпендикулярний напрямку вітру.

Почувши розпорядження про евакуацію, будьте уважні. При евакуації транспортом, уточніть час і місце посадки. Не запізнюйтесь і не приходьте раніше призначеного часу. Попередьте про евакуацію і від'їзд сусідів.

Виходячи із зони зараження, зніміть верхній одяг та провітріть його на вулиці, прийміть душ, умийтесь із милом, ретельно вимийте очі та прополощіть рот.

Якщо є підозра на ураження сильнодіючими отруйними речовинами, уникайте будь-яких фізичних навантажень, пийте багато рідини (чай, молоко тощо) та зверніться до медичного працівника або до медичного закладу.

Надання медичної допомоги при ураженні сильнодіючими отруйними речовинами. У першу чергу, необхідно захистити органи дихання від подальшої дії сильнодіючих отруйних речовин.

При отруєнні хлором на потерпілого потрібно надіти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, попередньо змочивши її водою, а краще 2%-им розчином питної соди. При отруєнні аміаком пов'язку змочують водою, а краще - 5%-им розчином лимонної кислоти. Потерпілого слід винести (вивести) з зони зараження у спокійне місце і забезпечити його теплом. Виходячи із зони зараження, вимийте очі і відкриті ділянки тіла (чаєм, молоком тощо) та зверніться за допомогою до медичного працівника або до медичного закладу. Якщо потерпілий не дихає, зробіть штучне дихання методом "із рота в рот". Шкіряні покрови, рот, ніс вимийте 2%-им розчином питної соди або водою.

При отруєнні аміаком винесіть потерпілого з зони зараження; шкіряні покрови, очі, вії, рот вимийте водою. В очі закапайте дві-три краплі 30% розчину альбуциду, в ніс - оливкову олію.

При отруєнні метаном винесіть потерпілого з зони зараження. Якщо він перестав дихати зробіть штучне дихання методом "із рота в рот".

При отруєнні чадним газом винесіть потерпілого з зони зараження, розстебніть комірець одягу. При необхідності зробіть штучне дихання методом "із рота в рот"; зверніться за допомогою до медичного працівника або відправте потерпілого в медичний заклад.

Ураження парами ртуті Ртуть - рідкий метал сріблясто-білого кольору. У звичайних умовах - ледь рухома рідина, яка від удару поділяється на дрібні кульки. Температура плавлення +38,9°С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні.

З потраплянням до організму людини через органи дихання ртуть акумулюється та залишається там на все життя. Встановлено максимально допустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, навчальних та робочих приміщень - 0,0003 мг/м³; для виробничих приміщень -0,0017 мг/м³. Концентрація її парів в повітрі понад 0,2 мг/м³ викликає гостре отруєння організму людини. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу.

Першими ознаками отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті та головний біль. В окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотеча ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку Тривалий час такі ознаки можуть не з'являтися, але з часом поступово підвищується стомлюваність, виникають слабкість, сонливість, головний біль, апатія та емоційна нестійкість, починає порушуватись мова, тремтять руки, повіки, у складних випадках - ноги та все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а її тривалий вплив викликає навіть божевілля.

При ураженні парами ртуті потрібно зняти одяг, прийняти душ, прополоскати рот 0,25% розчином перманганату копію та обов'язково почистити зуби. Негайно зверніться за медичною допомогою! Для захисту від парів ртуті, які перевищують граничне допустимі концентрації, на робочих місцях слід користуватися індивідуальними засобами захисту (промислові фільтруючі протигази та респіратори), в інших місцях - негайно вийти із зони ураження.

Якщо в приміщенні розбито ртутний термометр слід:

1. вивести з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, людей похилого віку;

2. відчинити навстіж усі вікна;

3. максимально ізолювати від людей забруднене приміщення, щільно зачинити всі двері;

4. захистити органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;

5. негайно зібрати ртуть:

• збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з розчином перманганату цю (2 г на 1 л води), дріб­ніші кульки змітайте щіточкою на папір і теж скидайте в банку;

• забороняється використовувати пилосос для збирання

• ртуті;

• банку щільно закрийте кришкою;

• замийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 г мила та 500 г кальцинованої соди на 10 л води) або розчином перманганату калію (20 г на 10 л води);

• зачиніть приміщення пісня обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями і провітрюйте його протягом трьох діб;

• по можливості утримуйте в приміщенні температуру не нижчу 18-20°С для скорочення термінів обробки впродовж усіх робіт;

• вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

Якщо ртуті розлито більше, ніж у термометрі слід:

1. зберігати спокій, уникати паніки;

2. вивести з приміщень усіх людей;

3. надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку - вони підлягають евакуації у першу чергу;

4. захистити органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;

5. відчинити навстіж усі вікна;

6. максимально ізолювати забруднене приміщення, щільно зачинивши усі двері;

7. зібрати документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі;

8. вимкнути електрику та газ, загасіть вогонь у грубах перед виходом з будинку;

9. негайно викликати фахівців через місцевий державний орган з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. У крайньому разі - зателефонувати до міліції.

Боротьба з великою кількістю ртуті та її парами дуже складна. Хіміки називають її демеркуризацією. її здійснюють двома способами:

• хіміко-механічним (механічне збирання кульок ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами; після такого способу обробки приміщення потребує посиленого провітрювання);

• механічним (механічне збирання кульок ртуті з поверхні з подальшою заміною підлоги, штукатурки або капітальним ремонтом будівлі. Цей спосіб може застосовуватись разом із хіміко-механічним).

Якщо ви побачили кульки ртуті в будь-якому іншому місці, негайно сповістіть про це місцеві органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення або міліцію. Категорично заборонено зберігати продукти харчування, палити та їсти в приміщеннях, де виділяються пари ртуті та її сполук!

Дії населення та правила поведінки під час аварій на атомних енергетичних установках. Радіаційно небезпечними об'єктами для населення є: атомні електростанції, науково-дослідні атомні реактори, об'єкти економіки, які застосовують у виробничій та іншій діяльності прилади та устаткування, яке працює на основі використання властивостей радіоізотопів; і транспорт, що перевозить радіоактивні речовини.

Отримавши повідомлення про небезпеку радіоактивного зараження, негайно вдягніть протигаз, респіратор, якщо ви їх маєте, а якщо ні - отримайте їх за місцем роботи або проживання з запасів міста (району, суб'єктів господарювання, житлово-експлуатаційних контор, домоуправлінь). При їх відсутності зробіть ватно-марлеву пов'язку. Дітей до півтора року помістіть у дитячі захисні камери. Перебувайте в захисних спорудах (сховищах, протирадіаційних укриттях або підвальних при­міщеннях).

Якщо захисна споруда далеко і немає дитячої захисної камери для дитини, а також немає протигазу, залишайтесь у приміщенні. Увімкніть радіоточку (радіоприймач, телевізор) для прослуховування інформаційних повідомлень. Зачиніть вікна, двері, вентиляційні отвори (люки), віддушини, виконайте герметизацію приміщення.

З метою захисту від дії радіонуклідів необхідно з моменту отримання повідомлення про радіоактивне зараження негайно розпочати йодну профілактику. Протягом десяти днів щодня приймайте по одній таблетці (0,25г) йодистого калію. Дітям до 2-х років слід давати чверть таблетки, дітям від 2-х до 14-ти років - половину. Таблетки необхідно придбати в аптеці або в яікувально-профілактичному закладі в перші години після аварії (катастрофи). Можна використати йодистий калій із колективних аптечок, аптечки індивідуальної АІ-2 або її аналогу. Йодну настоянку можна приготувати самостійно (3-5 крапель розчину йоду на склянку води, дітям до 2-х років - 1-2 краплі).

Якщо за умовами радіаційної обстановки подальше перебування людей у даному будинку (вулиці) є небезпечним, проводиться евакуація населення. З'ясуйте час початку евакуації, місце подання автотранспорту Залишаючи квартиру (будинок), вимкніть джерела електроенергії, візьміть із собою документи, гроші, потрібні речі, одягніть протигаз (респіратор або змочену ватно-марлеву пов'язку), накидку або плащ, гумові чоботи. Попередьте сусідів про початок евакуації.

Прибувши на нове місце проживання потрібно здійснити дезактивацію засобів захисту органів дихання, одягу, взуття та санітарну обробку на обладнаному санітарному обмивному пункті (СОП) або самостійно. Самостійна обробка полягає у видаленні радіоактивних речовин з відкритих частин тіла, одягу, взуття та засобів захисту. Послідовність дій така: зняти накидку (плащ, пальто тощо) і, ставши спиною проти вітру, витрусити її. Після цього повісити одяг на перекладину (мотузку) і віником (щіткою) змести з неї радіоактивний пил. Далі потрібно почистити взуття щіткою або будь-яким підручним засобом і вимити водою. Слід обмити відкриті частини тіла водою або обробити розчином із індивідуального протихімічного пакета (ШП-8). Для обробки шкіри можна застосовувати сухі тампони, рушник тощо. У подальшому проводиться повна санітарна обробка на обмивальних пунктах (бані, пральні тощо) із заміною одягу. Перед початком проведення санітарної обробки і після неї необхідно пройти на СОП дозиметричний контроль.

Проживаючи на місцевості з підвищеним радіаційним фоном, треба суворо дотримуватися заходів радіаційної безпеки та санітарної гігієни. Головну небезпеку для людей на території, забрудненій радіоактивними речовинами, становить внутрішнє опромінювання внаслідок потрапляння радіоактивних речовин всередину організму з повітрям, що вдихується, а також під час вживанні їжі та води.

Необхідно захистити органи дихання від радіоактивних речовин, підготувати своє житло, дотримуючись правил поведінки на зараженій території. Для захисту органів дихання використовуйте респіратор типу "Пелюсток", респіратори Р-2, У-2К (для дорослого населення), ватно-марлеві пов'язки, маски від пилу ПТМ-1 із тканини, а також цивільні протигази. Цивільні протигази можна отримати: для працюючих осіб - на об'єкті господарської діяльності, для непрацюючих - в житлово-експлуатаційних конторах (домоуправліннях), для дітей - за місцем навчання. Респіратори можна придбати у торговельній мережі, ватно-марлеві пов'язки виготовити самостійно.

Засобами захисту органів дихання необхідно обов'язково користуватись під час випадання радіоактивних речовин на території, де розташоване житло, в усіх видах пилоутворення в зонах радіаційного зараження (сильний вітер, проїзд транспорту, особливо по ґрунтових дорогах, під час проведення робіт на місцевості тощо). Засобами індивідуального захисту можна не користуватися під час перебування в житлових та адміністративних будинках, у тиху безвітряну погоду та після дощу

Щоб уникнути ураження шкіри необхідно використовувати плащі з капюшонами, накидки зі щільної тканини або поліетиленової плівки, комбінезони, гумове взуття, рукавиці, а при наявності - захисний спеціальний одяг.

Усі вікна в будинку заклейте плівкою, вхідні двері обладнайте м'якими шторами. Закрийте димоходи, вентиляційні отвори, люки. Килимові доріжки та килими згорніть. М'які меблі накрийте чохлами, столи - плівкою або клейонкою. Перед вхідними дверима поставте ємність з водою, поруч розстеліть килимок. Продукти зберігайте в скляній тарі або поліетиленових пакетах у холодильнику.

Щоб попередити або послабити дію на організм радіоактивних речовин та уникнути можливого захворювання променевою хворобою:

• максимально обмежте перебування на відкритій території, виходячи з приміщення, користуйтеся засобами індивідуального захисту (респіратором, пов'язкою, плащем, гумовими чоботами);

• під час перебування на відкритій території не роздягайтесь, же сідайте на землю, не паліть;

• перед входом у приміщення вимийте взуття водою або витріть мокрою ганчіркою, верхній одяг витрусіть та почистіть вологою щіткою;

• суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни;

• у всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, щодня робіть, вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів;

• їжте тільки в закритих приміщеннях, ретельно мийте руки з милом перед вживанням їжі;

• вживайте воду тільки з перевірених джерел;

• сільськогосподарські продукти з індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень, овочі, фрукти споживайте тільки за рекомендаціями органів охорони здоров'я;

• не купайтесь у відкритих водоймах до перевірки ступеню їх радіоактивного забруднення;

• не збирайте в лісі ягоди, гриби та квіти.