Чинники, які впливають на продуктивність праці

Розрізняють чотири групи чинників, що безпосередньо впливають на трудову діяльність людини:

Санітарно-гігієнічні чинники - мікроклімат, освітленість робочого місця, рівень шуму, інтенсивність забруднення повітря і так далі

Психофізіологічні чинники - режим праці і відпочинку, напруженість праці, робочі пози, величина навантаження на скелетну мускулатуру, на ЦНС, на вищі відділи мозку, міра риски і так далі

Соціально-економічні чинники - соціальна захищеність того, що працює, його заробітна плата, купівельні здібності, забезпеченість відпусткою, будинками відпочинку, дитячими садами і так далі

Естетичні чинники - інтер'єр робочого приміщення, форма, колір виробу, колір, фасон робочого одягу і так далі

Для підтримки високого рівня працездатності велике значення має принцип поступового входження в трудовий процес. Особливо важливе його дотримання після сну, вихідних днів, літнього відпочинку і переходу на інший вигляд діяльності. Всяка нова діяльність повинна прийти в рівновагу з системою вже наявних функцій і навиків.

Високу продуктивність роботи забезпечує добре продумана і відпрацьована послідовність, певна система праці.

Ритмічна праця - це рівномірний розподіл навантаження протягом дня, тижня, місяця, року. Вимога ритмічності заснована на обліку фізіологічних особливостей центрів нервової системи, які найекономніше функціонують при правильному чергуванні процесів збудження і гальмування. Різке зниження працездатності може бути викликане як надмірним стомленням при високому темпі роботи, так і періодами бездіяльності. Організація режиму праці, заснованої на ритмічній діяльності організму і роботи головного мозку, є визначальною умовою економічної і високопродуктивної роботи.

Під режимом праці розуміють чергування періодів роботи і відпочинку, який грає важливу роль в профілактиці стомлення.

В процесі виконання будь-яких видів роботи може розвинутися стан зниженої працездатності організму, яке об'єктивно оцінюється як стомлення, а суб'єктивно сприймається у вигляді втоми.

При організації режиму діяльності необхідно визначити і регламентувати періоди роботи і відпочинку. Перерви в роботі ефективні за умови, якщо вони доводяться на початкові стадії появи стомлення і не порушують, унаслідок великої тривалості, стану врабативаемости. Відпочинок під час перерв має бути раціонально організований. Активний відпочинок є ефективнішим, ніж пасивний.

Під час фізичної роботи покращується обмін речовин в організмі, збільшується потреба в кисні. Зростає частота дихання, розмах рухів грудної клітки, що значно підвищує об'єм споживаного повітря. Поважно, аби це повітря було чистим, не мало пилу і інших шкідливих домішок. У задушливій, забрудненій атмосфері, при

недоліку кисню, у людини з'являються головний біль, слабкість, різке зниження працездатності. Дихальний процес сприяє зміні складу повітря в робітниках і житлових приміщеннях. У тютюновому димі, окрім нікотину, є чадний газ і інші шкідливі речовини, які надають пряму дію на функції головного мозку.

На працездатність людини істотно впливають режим температурної вологості і мікроклімат робочого приміщення. Найбільш продуктивною для трудової діяльності людини є температура повітря в межах 16-18°С. У літній час температура в кімнаті не повинна перевищувати температури зовнішнього повітря на 3-5°С, а в жарку погоду бажано, аби вона була нижча, ніж зовні. Відносна вологість повинна залишатися в межах 35-70%. При меншій вологості говорять про "сухе" повітря, яке викликає підвищений випар і сушить слизисті оболонки і шкіру. При вологості більше 70% в сирому і холодному повітрі у людини виникає "мерзлякуватість" і озноб, що також викликає зниження працездатності.