Тема 3 Управління підприємством 48

В разі застосування прискореної амортизації сума аморти­заційних відрахувань визначається як сума відповідних до-

85

бутків початкової вартості окремих видів основних фондів групи 3 та норм амортизаційних відрахувань.

Віднесення сум амортизації на витрати виробництва здійс­нюється щоквартально в розмірі ^]/4 норми амортизаційних відрахувань.

Нарахування амортизації на основні фонди групи 1 прово­диться до досягнення кожним об'єктом балансової вартості 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість таких основних фондів відноситься на витрати ви­робництва в тому періоді, в якому досягнута така вартість.

Нарахування амортизації на основні фонди групи 2 і групи З проводиться до досягнення групою нульового значення балансової вартості.

Сума амортизаційних відрахувань є частиною витрат ви­робництва підприємства і не може бути вилучена повністю або частково до бюджетів чи інших централізованих фондів без згоди власника.

Ремонт основних фондів – це відновлення фізичного зношення окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.

За економічним змістом ремонти можна поділити на:

• поточний;

• капітальний;

• відновний.

ІІ Поточний ремонт породжується випадковими поломка­ми, що принципово не впливають на нормальне використан­ня основних фондів. Має характер дрібних налагоджувальних робіт.

ІІ Капітальний ремонт породжується закономірним зно­шенням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик.

ІІ Відновний ремонт — особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалої бездіяльності.

ІІ Загальна вартість ремонтів (В_рем) певного виду облад­нання за рік обчислюється за формулою:

В_рем = В_{зам.елем} + В_{зар.плат}, грн.,

де В_{зам.елем}— вартість замінюваних елементів на проведен­ня ремонтів, грн./рік;

В_{зар.плат} — витрати на заробітшо плату при проведенні ремонтів, грн./рік;

В_{зам.елем} = В_{1 елем} × К_рем× Y, грн. /рік,

де В_{1 елем}- вартість одного замінюваного елемента (серед­ньозважена величина), грн;

86

К_рем — кількість ремонтів протягом року;

Y — коефіцієнт одночасного виходу з ладу основних фондів.

К_рем=?

де Ф'_д — дійсний фонд часу роботи обладнання протягом року при однозмінній роботі, год.;

t _напр — час напрацювання на відмову (час від однієї відмови до наступної), год.грн./ рік,

t _напр=, год,

де І — середня частота відмов в рік.

В_{зар.плат =} t_рем × С_{год.рем} × К_рем ×

де t_рем — витрати часу на один ремонт, год.;

Сгод.рем— середііьогодинна тарифна станка робітника-ре- монтника, грн./год.;

ПСЗ — процент відрахувань на соціальні заходи.

Підприємсво має право протягом звітного року віднести на витрати виробництва частину фактичних витрат на прове­дення усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації, тех­нічного переоснащення у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів груп 2 і З або балансової вартості кожного об'єкта групи 1. На них нараховують амортизаційні відрахування за нормами, перед­баченими для відповідних основних фондів.

Ефективність використання основних фондів характери­зується рядом показників, які поділяються на загальні і част­кові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Ф_в):

Ф_в = грн.,

де Q — обсяг товарної (валової, чистої) продукції під­приємства за рік, грн.;

S_сер — середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

Оберненим показником до фондовіддачі є фондоємкість (Ф_м):

Ф_м=, грн,

87

|| Фондоозброєність праці (Ф₀) обчислюється за формулою:

Ф_о=,

де Ч — середньоспискова чисельність гіромислово-виробничого персоналу, чол.

Середньорічна вартість основних фондів (S_cep) обчислює­ться за формулою:

S_cep= S_поч+ S_вв

де S_поч— вартість основних фондів на початок року, грн.;

S_вв — вартість введених протягом року основних фондів, грн.;

Т_вв — кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

S_вив — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн.;

Т_вив — кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

|| Частковими показниками використання основних фондів є:

• коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (К_екст);

• коефіцієнт інтенсивного завантаження (К_інт);

• коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (К_інтегр);

• коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм).

К_екст по групі обладнання цеху визначають:

К_екст=.

де Ф_д, Ф_н — дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.

Ф_н = (Ф_к - (В + С)) × × 3_зм год,

де Ф_к — календарний фонд часу, дні;

В,С — вихідні і святкові дні;

t_зм — тривалість зміни, год;

З_зм — кількість змін роботи обладнання на добу.

К_екст на робочому місці обчислюється:

,

88

де т — кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

t_шт.і— норма часу на одну деталь і-го виду, н-год.;

N_i — обсяг випуску деталей і-го виду, шт.

К_int по групі обладнання обчислюється:

К_int=,

де t_факт — фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год.;

t_норм — технічно обгрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.

К_інт на робочому місці визначають:

К_інт=,

де t_маш.і— машинний час обробки одної деталі і-го виду, н-год.;

К_інтегр = К_екст × К_інт .

Коефіцієнт змінності обчислюється:

к_зм = або к_зм =

де В_зм — кількість відпрацьованих верстато-змін;

В_д — кількість відпрацьованих верстато-днів;

Ф_д – дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год;

Ф

Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу,місяць,рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

_д1 — дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.

Виробнича потужність визначається в натуральних одини­цях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

89

Фактори впливу на величину виробничої потужності

підприємства

—► кількість обладнання;

—► потужність обладнання;

—► режим роботи підприємства;

—► кваліфікаційний рівень робітників;

—► структура основних фондів.

ІІ Виробнича потужність верстату, обладнання, агрегату (ВП_в) обчислюється:

,одиниць /період,

де Т_шт. — прогресивна норма часу на одиницю продукції год/одиницю.

Ц Виробнича потужність потокової лінії (ВП_пл):

ВП_пл =, одиниць/період,

де r — такт потокової лінії, год./одиниць.

ІІ Виробнича потужність агрегатів неперервної дії (ВП_неп), наприклад, доменних печей, обчислюється за формулою:

ВП_неп= т /період,

де Ф_к — календарний фонд часу роботи доменної печі год./рік;

t_pл. час на одну плавку, год./плавк;

q — обсяг металу, що виплавляється за одну плавку т/плавк.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (ВП_вих) обчислюється:

ВП_вих = ВП_вх + ВП_вв - ВП_вив, грн.,

де ВП_вх— виробнича потужність на початок періоду, грн.;

ВП_вв — введена в плановому періоді виробнича потуж­ність, грн.;

ВП_вив — виведена за плановий період виробнича по­тужність, грн.

|| Середньорічна виробнича потужність (ВП_сер.р.) підприєм­ства, цеху, обчислюється за формулою:

ВП_сер.р = ВП_вх + ВП_вв- ВП_вив , грн.,

де к — кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

90