Тема 19. Філософія добра

Проблема добра як головної спрямованості гуманізму. Іде­ал добра як блага в античності. Мудрість, справедливість, муж­ність, гідність -основні доброчинності античної людини.

Бог як втілення добра і блага в християнстві. Принципи християнської моралі як головна умова втілення віри, любові, надії, совісті в правильному і праведному житті людини.

Єдність добра і краси в епоху Ренесансу. Свобода індивіда як шлях до справжнього добра.

Раціональна, вільна людина як ідеал добра у філософії Нового часу (Дж. Локк,Ж.-Ж. Руссо).Категоричний імператив І. Канта як абсолютний моральний закон для формування доброї людини (для себе і суспільства).

Добро для всіх у суспільстві без експлуатації і приватної власності К. Маркса. Надлюдина Ф. Ніцше як втілення волі до влади над собою.

Позитивні цінності людини в суспільстві у феноменології. Ідея герменевтики про досягнення єдності з сущим і сутністю речей.

Проблема добра в екзистенціалізмі і персоналізмі. «Я» і «Ти» М. Бубера. Комунікація К. Ясперса.

Інтелектуальний пошук добра в постмодернізмі. Деконструктивізм проти усталених цінностей.

Три етики: доброчинності, обов'язку і цінностей. Проблеми свободи і відповідальності. Насилля і ненасилля. Мораль і право.

Тема 20. Синергетика

Історія еволюції й розвитку людства як органічна частина Всесвіту. Інтерпретація історії людини в теорії, самоорганізації складних систем -синергетиці. Ідеї самоорганізації складних систем у працях І. Пригожина і М. Моїсєєва. Синергетика якметодвідкриття загадкових процесів життєдіяльності людини і надлюдства.

Синергетика і еволюція. Нелінійні математичні рівняння -основний пріоритет синергетики. Атракторні стани як вираз структури системи. Нестійкість і нерівномірність системи -стан хаосу. Перехід від хаосу до стійкості системи. Зворотний зв'язок та його роль у формуванні стійкості системи.

Поняття гомеостазу і біфуркації. Модельний експеримент. Лінійна екстраполяція та її відношення до суспільства в контексті синергетичних перетворень.

Синергетичні уявлення та їх роль в оцінках характеру ста­новлення, еволюції і розвитку людини, суспільства і людства.

Розум людини як підсумок процесів самоорганізації. Здат­ність людини до оновлення, творчості, діяльності -результат складної діалектики синергетичних і системних процесів, зво­ротних позитивних і негативних зв'язків.

Синергетика як концепція розвитку. Діалектика і синерге­тика. Перспективи синергетики в подальшому розвитку науки.

Тема 21. Філософія символічного світу людини

Специфіка виявлення внутрішнього особистого життя людини в символіці буття. Мова, праця, культура -форми символічного буття людини; вони доступні не тільки своїм творцям, але й усім тим, хто розуміє їх смисл.

Історія розвитку масштабів символічної діяльності людини. Створення символічного світу людини. Мова -найважливіша складова символічного світу. Сутність мови та її структурні складові. Мова -символічний вираз у письмі і звуках життя людини.

Проблема мови в античності. Співвідношення імені і реаль­ності, яка іменується. Зв'язок між словом, образом, який воно виражає, і об'єктом.

Християнські богослови про здатність людини до мови і мовлення. Включення мови у чітко визначені форми світо­будови.

Логічний аналіз мови в Новий час; мова виражає понят­тя, і сама вона є засобом мислення. Спроби побудови уні­версальної мови. Слова -це знаки предметів або їх психічних образів.

Філософія мови В. Гумбольдта.Ідея Е. Кассірера про від­мінність мови і психіки і самостійність буття мови. Логічна ха­рактеристика мови в неопозитивізмі, прагнення усунути не­досконалості природної мови. Програма верифікації, її пере­ваги і недоліки. Проблема мови в контексті когерентної і праг­матичної концепцій істини.

Філософія імені і філософія предикатез, їх зв'язків з філо­софією мови. Філософія ціннісних установок визначення особистісного і суспільного характеру мови.

Мова як вираження, символізація внутрішнього, духовного життя людини. Мова і мовлення як здійснення комунікацій між суб'єктами.

Суспільна природа мови; кожний суб'єкт повинен виражати себе в загальнозначущій формі. Життєвість і гнучкість мови, «живе слово». Багатство, розмаїття мови як пряме продо­вження багатства психологічного життя людини.

Мовна комунікація, її особливості та роль у спілкуванні.

Єдність і багатоманітність мов. Природні і штучні мови. Метамова та її сутність. Формалізовані мови. Машинна мова. Нездоланність природної мови.

Запропоновані теми не обмежують творчих можливос­тей викладача, який має право вносити безліч варіантів власного бачення курсу філософії.