77. Договір морського перевезення.

При здійснені морських перевезень керуються, насамперед, багатосторонніми міжнародними договорами, які містять уніфіковані правила перевезень. Серед них:

♦ Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (1924 p.);

♦ Міжнародна конвенція про обмеження відповідальності власників морських суден (1957 p.);

♦ Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про цивільну юрисдикцію по справах про зіткнення суден (1952 p.);

♦ Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких перевезень морем багажу пасажирів (1967 p.);

♦ Міжнародна конвенція ООН про морські перевезення вантажу (1978 p.);

♦ Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу (1974 p.).

Головні питання двосторонніх міжнародних договорів, які сприяють розвитку комерційних та економічних відносин між державами:

· проголошення принципу сприяння свободи торгового мореплавства та утримання від будь-яких дій, якими може бути завдана шкода нормальному розвиткові міжнародного судноплавства;

· регламентування визнання документів, що є на судні (це документи, що видані іншою договірною державою для підтвердження належності судна до певної держави);

· регулювання питань, які пов'язані з вантажем;

· регламентація питань комерційних угод, які укладаються між перевізниками договірних держав щодо надання транспортних послуг;

· виконання адміністративних, митних, санітарних, карантинних та інших формальностей, що діють в іноземних портах. Як правило, врегульовуються питання звільнення від податків на доходи та прибуток, що отримуються за морське перевезення судном однієї договірної держави в іншій державі.

Серед нормативних актів України у сфері морських перевезень найважливішим є Кодекс торговельного мореплавства України (1995).

Основним документом у морських перевезеннях є коносамент — документ, що підтверджує прийняття товару до перевезення морським шляхом і зобов'язує перевізника видати товар законному власнику. Коносамент:

— це документ, що видається перевізником, і засвідчує прийняття вантажу до перевезення із зобов'язанням доставити його в порт призначення та видати його законному одержувачу. Коносамент виконує три основні функції:

— є договором морського перевезення в лінійному судноплавстві;

— виконує функцію розписки перевізника про приймання вантажу;

— є товаросупровідним документом.

78. Охарактеризуйте ролкерну, ліхтерну та паромну системи доставки вантажів.

Ролкерна: Використовується на морському транспорті для перевезення пакетованих та непакетованих тарно-штучних вантажів, що улаштовані у вантажні платформи на колісному ході, які переміщують спеціалізовані транспортні засоби. Навантаження морських суден (ролкерів) виконується горизонтальним способом через бортові, носові або кормові отвори по перехідним пристроям (апарелям).

Для перевезень за цією системою використовують автомобільні напівпричепи, як вантажні платформи і морські судна місткістю від 10000 м³ до 20000 м³, а також - від 50000 м³ до 60000 м³. Морські судна укомплектовують спеціальною самохідною вантажною технікою.

Ліхтерна: Призначена для перевезень навальних, насипних і генеральних вантажів морським транспортом. Ліхтер являє собою несамохідне морське судно для перевезення вантажів, а також для безпричальних вантажних операцій при навантаженні або розвантаженні на рейді суден з великою осадкою, які не можуть увійти в порт. Завантаження ліхтерів виконується на мілині, біля причалів річкових портів. Із завантажених ліхтерів формують поїзди, які буксири приводять у морський порт з подальшим завантаженням на ліхтеровози. Використовують судна-ліхтеровози трьох типів:

а) ліхтери на судно піднімають і знімають потужним судновий краном;

б) ліхтери буксиром заводять на опущену у воду кормову платформу, яка ліфтом піднімається на потрібну палубу;

в) судно уявляє собою самохідний плавучий док, у середину якого ліхтери заводять по воді.

Паромна: Призначена для перевезень залізничних вагонів і автотранспортних засобів на спеціалізованих судах-поромах, дедвейтом від 5000 до 20000 т. Накочування вагонів на пором виконується через корму судна. Для їх подачі в трюм та на верхню палубу застосовується ліфт. Для прибирання вагонів з майданчика ліфта пором має маневрові локомотиви. Для передачі вагонів з однієї колії на іншу на верхній та трюмній палубах у носовій частині судна встановлені поворотні сектори. Закріплення вагонів на коліях здійснюється особливим обладнанням. Перехідним містком, що з'єднує пором з причалом та рухом вагонів управляють автоматично з пульта, розміщеного на поромі.

Доставка вантажів у вагонах-фрейджерах (товарні вагони) з використанням паромних переправ інколи називається фрейджерною системою перевезень.

Фрейджерна система перевезень (або поромні переправи) - система доставки вантажів укрупненими місцями - фрейджерами, товарними вагонами. Одиницею укрупнення в системі цього типу є вагон, піввагон, платформа, які завантажуються відправником вантажу й доставляються залізничним, морським і річковим транспортом вантажоодержувачу.

Системи цього типу створюються на напрямках, де функціонують переправи прибережних районів через протоки, затоки морів, на внутрішніх водних шляхах і водоймах. До складу фрейджерної системи перевезень входять також технічні засоби, що обслуговують перевалочні й складські операції.

Фрейджерна система перевезень дозволяє здійснювати перевезення наземних транспортних засобів по морських і річкових шляхах. Цей метод перевезення історично виник у вигляді поромних переправ для перевезення вагонів через ріки, озера й невеликі морські протоки.

Незважаючи на необхідність експлуатації складних дорогих судів і берегових споруд, а також витрат, пов'язаних з перевезенням значного "мертвого" вантажу у вигляді тари вагонів, фрейджерні системи перевезень є економічно ефективними. Вони одержали поширення в різних країнах світу там, де неможливо забезпечити перевезення вантажів залізничним транспортом або його використання веде до багаторазового збільшення відстані перевезення.

Ще більш ефективним виявилося використання поромів при перевезеннях автомобілів і автопоїздів. У цей час парк автомобільних поромів значний і продовжує зростати.

Поромна переправа економічно ефективна там, де час ходу порома нетривалий – 5-6 годин; де короткочасне виключення вагонного парку з роботи й вартість перевантажувальних операцій на обох берегах компенсується додатковим вантажем, що може бути завантажений і перевезений у судах замість тари вагонів та ін.

Ефективність фрейджерної системи перевезень визначається організацією перевезень на водній ділянці доставки вантажів, оскільки вантажопідйомність судів-поромів в 2 рази менше, ніж універсального суховантажного судна, і в 1,6 рази менше, ніж контейнеровозів. У результаті собівартість перевезення на поромі 1 т вантажу збільшується в 5 разів у порівнянні з іншими судами. Разом з тим, час завантаження поромів за рахунок ліквідації перевантажувальних робіт зменшується більш ніж в 20 разів у порівнянні з перевантаженням такої ж кількості вантажів при звичайних перевезеннях, а собівартість берегової складової знижується більш ніж в 3 рази, вартість же вантажних робіт зменшується до рівня 7-8% від вартості вантажних робіт при звичайного завантаження судів. Ефективність водної ланки фрейджерної системи, а отже і системи в цілому визначається й тим, що будівельна вартість і утримання поромних комплексів не залежать від числа поромів, що обслуговують ними, у результаті чого питомі витрати на 1 т вантажу зі збільшенням обсягів перевезень скорочуються, а фондовіддача збільшується. Це дозволяє особливо ефективно використати фрейджерну систему в умовах досить великого вантажопотоку.