10.3. Методи диференціації витрат.

Диференціація витрат — це не що інше, як поділ витрат. Для контролю витрат найважливіше значення набуває поділ витрат залежно від зміни обсягу виробництва на постійні та змінні. Такий поділ витрат дає змогу вирішити завдання збільшення обсягу виробництва продукції чи надання послуг і приросту прибутку за рахунок відносного (в розрахунку на одиницю продукції) зниження тих або інших витрат, а також дозволяє наочно бачити їх окупність.

Характер руху сукупних витрат і витрат на одиницю продукції у відповідь на зміну обсягу випуску продукції може бути різний.

Ігнорування особливостей поведінки витрат може мати негативні наслідки для бізнесу. Поведінку змінних і постійних витрат при зміні обсягу виробництва наведено у табл. 10.2.

Таблица 10.2

Залежність видатків від зміни обсягів господарської діяльності

Обсяг господарської - діяльності	Змінні видатки		Постійні видатки		Видатки по підприємству
	усього по підприємству	на одиницю продукції	усього по підприємству	на одиницю продукції	усього по підприємству	на одиницю продукції
Зростає	збільшуються	постійні	постійні	зменшуються	збільшуються	зменшуються
Зменшується	зменшуються	постійні	постійні	збільшуються	зменшуються	збільшуються

Існують три основні методи диференціації витрат:

• графічний (статистичний) метод;

• метод найбільших і найменших витрат;

• метод найменших квадратів.

Графічний (статистичний) метод.

Загальновиробничі витрати можна подати у вигляді лінійного рівняння першого ступеня.

y = a + bх, (10.1)

де у — залежна змінна (загальновиробничі витрати);

а — константа (постійні загальновиробничі витрати);

b— коефіцієнт стрімкості (ставка змінних загальновиробничих витрат);

х — незалежна змінна (кількість машино-годин).

Статистичний метод базується на використанні кореляційного аналізу, проте самі коефіцієнти кореляції при цьому не визначаються. На графік наносяться точки, що характеризують витрати виробництва, через які проводиться лінія. Точка перетину лінією осі ординат, на якій відкладені витрати, буде характеризувати рівень постійних витрат.

Для визначення ставки змінних загальновиробничих витрат необхідно від загальної суми загальновиробничих витрат відняти їх постійну частину і розділити на обсяг наданих послуг.

Метод найбільших і найменших витрат. Із всієї сукупності даних вибераємо два періоди, в яких мали місце найбільші і найменші витрати поряд з відповідними обсягами наданих послуг і встановимо різницю між ними

Взм / од = Різниця в витратах / Різниця в обсязі виробництва (10.2)

Впост = Взагальні – Овир * Взм/ од (10.3)

де Впост – витрати постійні;

Овир - обсяг виробництва;

Взм/ од – витрати змінні на одиницю;

Метод найменших квадратів. Цей метод є найбільш точним, оскільки тут використовуються всі дані про загальні витрати і визначаються коефіцієнти а і в. Алгоритм визначення коефіцієнтів і результати розрахунків наведені в табл. 10.3.

Таблиця 10.3

Алгоритм визначення коефіцієнтів

Місяць	Обсяг наданих послуг (х)	Загальновиробничі витрати (у)

Ставка змінних накладних витpат визначається за формулою:

(10.4)

При диференціації витрат виробництва необхідно використовувати комплексні, взаємопов'язані методи наукового прогнозування, перевіряючи один метод з іншим.

Лекція 11. Кошторис витрат підприємств

11.1. Визнання витрат.

11.2. Собівартість: її склад та види.

11.3. Кошторис: сутність, цілі і методи складання.