- •Фінанси підприємств
- •Вареник Вікторія Миколаївна
- •Лекція 1. Основи фінансів підприємств
- •1.1. Поняття та види підприємств в Україні.
- •1.2. Сутність та функції фінансів підприємств.
- •1.3. Принципи організації фінансів підприємств
- •1.4. Групи фінансових відносин, які належать до фінансів підприємств.
- •Тема 2. Фінансові ресурси підприємств
- •2.1. Сутність власних фінансових ресурсів підприємства.
- •2.2. Склад власних фінансових ресурсів підприємств.
- •2.3. Характеристика власних фінансових ресурсів підприємства.
- •Тема 2. Фінансові ресурси підприємств
- •3.1. Сутність запозичених фінансових ресурсів підприємства.
- •3.2. Склад та характеристика запозичених фінансових ресурсів підприємств.
- •Склад запозичених фінансових ресурсів підприємств
- •3.3. Характеристика запозичених фінансових ресурсів підприємств.
- •4.1. Оцінка фінансового стану підприємств, її необхідність і значення.
- •4.2. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємств.
- •Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів
- •Призначення основних компонентів фінансової звітності
- •4.3. Види фінансового аналізу.
- •5.1. Сутність фінансового контролю.
- •5.2. Види фінансового контролю підприємств.
- •5.3. Необхідність фінансового контролю на підприємствах.
- •6.1. Сутність грошового обороту та сфери застосування готівкових та безготівкових розрахунків.
- •6.2. Рахунки підприємств.
- •6.3. Види грошових розрахунків.
- •7.1. Сутність готівкової форми розрахунків.
- •7.2. Основні вимоги до організації і проведення готівкових розрахунків.
- •7.3. Контроль за дотриманням касової дисципліни та відповідальність за порушення
- •7.1. Сутність готівкової форми розрахунків
- •Працюємо з готівкою (пам’ятка касиру)
- •7.2. Основні вимоги до організації і проведення готівкових розрахунків
- •7.3. Контроль за дотриманням касової дисципліни та відповідальність за порушення
- •Санкції за порушення у сфері обігу готівки
- •Оприбуткування готівки та касова книга філії
- •Ведення касової книги відокремленим підрозділом
- •Прибутковий касовий ордер
- •Заповнення прибуткового касового ордера
- •Видатковий касовий ордер
- •Порядок заповнення реквізитів видаткового касового ордера
- •8.1. Сутність безготівкової форми розрахунків.
- •8.2. Характеристика форм безготівкових розрахунків
- •Лекція 9. Грошові потоки підприємства
- •9.1. Сутність грошових потоків підприємства.
- •9.2. Структура грошових потоків підприємства.
- •Класифікація грошових потоків за видами звичайної діяльності підприємства
- •1. За масштабами обслуговування господарського процесу виділяються наступні види грошових потоків:
- •2. За видами господарської діяльності відповідно до міжнародних стандартів обліку виділяють наступні види грошових потоків:
- •3. За спрямованістю руху коштів виділяють два основних види грошових потоків:
- •4. За методом обчислення обсягу виділяють наступні види грошових потоків підприємства:
- •5. За рівнем достатності обсягу виділяють наступні види грошових потоків підприємства:
- •6. За методом оцінки в часі виділяють наступні види грошового потоку:
- •7. За безперервністю формування в розглянутому періоді розрізняють наступні види грошових потоків підприємства:
- •8. За стабільністю тимчасових інтервалів формування регулярні грошові потоки характеризуються наступними видами:
- •9.3. Звіт про рух грошових коштів підприємства.
- •Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)
- •Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності
- •10.1. Сутність витрат підприємства.
- •1) Зовнішні - відноситься зміна:
- •2) Внутрішні - є зміна:
- •10.2. Види витрат підприємства.
- •10.3. Методи диференціації витрат.
- •Залежність видатків від зміни обсягів господарської діяльності
- •11.1. Визнання витрат
- •11.2. Собівартість: її склад та види.
- •11.3. Кошторис: сутність, цілі і методи складання.
- •12.1. Сутність та функції прибутку підприємства.
- •12.2. Фінансові результати діяльності підприємства
- •12.3. Звіт про фінансові результати підприємства.
- •Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)
- •І. Фінансові результати
- •II. Сукупний дохід
- •III. Елементи операційних витрат
- •Іv. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •13.1. Сутність рентабельності підприємства.
- •13.2. Методи обчислення рентабельності.
- •13.3. Класифікація показників рентабельності.
- •14.1. Визначення основних засобів підприємства.
- •14.2. Склад і структура основних засобів підприємства. Класифікація основних засобів:
- •Класифікація основних засобів
- •14.3. Фінансове забезпечення ремонту основних виробничих засобів.
- •14.4. Інформаційне забезпечення основних засобів підприємства.
- •15.1. Сутність амортизації підприємства.
- •15.2. Види вартості основних засобів підприємства.
- •15.3. Методи нарахування амортизації. Методи амортизації
- •Методи нарахування амортизації основних засобів
- •Класифікація груп основних засобів та мінімально допустимі строки їх корисного використання (амортизації)
- •Методи нарахування амортизації основних засобів
- •16.1. Визначення нематеріальних активів підприємства.
- •16.2. Оцінка нематеріальних активів підприємства.
- •16.3. Амортизація нематеріальних активів підприємства.
- •Строки нарахування амортизації нематеріальних активів
- •17.1. Сутність поточних фінансових потреб.
- •17.2. Визначення оборотних активів підприємств.
- •17.3. Структура оборотних активів підприємств.
- •17.4. Характеристика оборотних активів підприємств.
- •18.1. Сутність та структура виробничих запасів підприємств.
- •18.2. Оцінка вибуття виробничих запасів.
- •Оцінка запасів на дату балансу
- •19.1. Сутність та види дебіторської заборгованості підприємств.
- •19.2. Оцінка дебіторської заборгованості підприємств.
- •19.3. Методи розрахунку резерву сумнівних боргів.
- •20.1. Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів.
- •20.2. Класифікація кредитів, що надаються підприємствам
- •20.3. Види банківського кредиту та їхня характеристика.
- •Класифікація факторингових операцій
- •21.1. Порядок надання банківського кредиту
- •Рейтингова шкала для визначення класу позичальника
- •Порівняльна характеристика банківського та лізингового кредиту
- •22.1. Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні.
- •22.2. Вплив непрямих податків на діяльність підприємств.
- •22.3. Оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
- •23.1. Сутність фінансової кризи на підприємствах.
- •23.2. Симптоми фінансової кризи.
- •23.3. Фактори, що спричиняють фінансову кризу на підприємствах.
- •Класифікація факторів, що обумовлюють появу та розгортання кризових явищ на підприємстві
- •24.1. Економічна сутність та порядок проведення фінансової санації.
- •24.2. Планування та фінансування санації підприємств.
- •24.3. Санаційний аудит.
- •24.4. Фінансові джерела санації підприємств.
- •25.1. Порядок оголошення підприємств банкрутом.
- •1. Підстави та порядок подання заяви щодо порушення справи про банкрутство боржника
- •2. Ухвала щодо порушення справи про банкрутство
- •3. Підготовче засідання
- •4. Попереднє засідання арбітражного суду
- •5. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів
- •6. Визнання боржника банкрутом
- •25.2. Задоволення претензій кредиторів.
- •25.3. Санація через реорганізацію (реструктуризацію).
- •25.4. Мирова угода.
- •25.5. Приховане, фіктивне та навмисне банкрутство.
- •Список використаних джерел
25.4. Мирова угода.
Поряд із можливістю участі кредиторів у санації боржника поза провадженням справи про банкрутство, у законодавствах багатьох країн передбачено можливу участь кредиторів у фінансовому оздоровленні неспроможного підприємства в процесі провадження справи — укладенням мирової угоди. Укладання мирової угоди передбачене статтею 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Мирова угода — це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Угода укладається переважно в тих випадках, коли боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності та з власної ініціативи звертається із заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про своє банкрутство. У даному разі, як уже було сказано, боржник розраховує укласти мирову угоду з метою виграти час, необхідний для проведення санації підприємства.
Разом із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможний боржник подає до арбітражного суду проект мирової угоди, список усіх кредиторів та дебіторів із визначенням сум заборгованості, баланс та інші документи, які свідчать про фінансове та майнове становище боржника. У проекті мирової угоди викладаються пропозиції боржника за такими позиціями:
форма платіжних поступок кредиторів (списання чи пролонгація);
бажаний період пролонгації заборгованості;
бажана сума списання боргу;
обсяг (квота) початкового погашення заборгованості.
Згідно з вітчизняним законодавством мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство. Вона може стосуватися лише вимог, забезпечених заставою та другої та наступних черг кредиторів.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів. Воно вважається ухваленим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Дуже важливо, що для осіб, які не дали згоди на укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для тих, хто угоду підтримав.
Рішення про укладення мирової угоди підписують: від імені боржника — керівник чи арбітражний керуючий (керуючий санацією, ліквідатор), від імені кредиторів — голова комітету кредиторів.
Угода укладається в письмовій формі і підлягає затвердженню арбітражним судом. З цією метою арбітражний керуючий протягом п’яти днів від дня укладення мирової угоди повинен подати до арбітражного суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви додаються такі документи:
1. Текст мирової угоди.
2. Протокол засідання комітету кредиторів, на якому було ухвалене рішення про укладення мирової угоди.
3. Список кредиторів.
4. Зобов’язання боржника щодо відшкодування всіх першочергових витрат.
5. Письмові заперечення кредиторів, які не голосували на підтримку мирової угоди.
Виділяють дві основні форми поступок кредиторів, які можна передбачити в мировій угоді:
мораторій;
списання частини заборгованості.
Як правило, у мирових угодах комбінуються як мораторій, так і списання заборгованості. У законодавствах деяких країн визначається мінімальна частка заборгованості, яку боржник повинен погасити, що є обов’язковою умовою для затвердження мирової угоди арбітражним судом. Розмір цієї частки може залежати від строку пролонгації заборгованості. Наприклад, у Німеччині мінімальна частка становить 35% загальної суми заборгованості, якщо пролонгація не перевищує 12 місяців; 40% — якщо виплата заборгованості відкладається на довший період. Вітчизняне законодавство таких обмежень не встановлює. Це є компетенцією комітету кредиторів.
З формального боку, з дня затвердження арбітражним судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), однак комітет кредиторів може покласти на арбітражного керуючого функції нагляду за виконанням мирової угоди. Під час дії мирової угоди, арбітражний керуючий не має права розпоряджатися майном боржника. Він лише контролює ефективність його використання. З цією метою керуючий може, наприклад, вимагати, щоб усі грошові розрахунки підприємства проводились через спеціальний рахунок, рух коштів на якому він міг би перевіряти.
У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання, вимоги кредиторів у незадоволеній до цього часу їхній частині відновлюються в повному обсязі. Крім того, затвердження мирової угоди є підставою для припинення справи про банкрутство, а визнання мирової угоди недійсною — для відновлення провадження справи.
Мирова угода щодо відстрочення сплати платежів у бюджет та цільові позабюджетні фонди укладається відповідно до вимог податкового законодавства. Державні органи можуть погодитися на відстрочення частини вимог, якщо внаслідок такої поступки підприємство відновить свою господарську діяльність і матиме змогу сплачувати наступні обов’язкові платежі на користь держави.