Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цивільний процес (Тодорошко).doc
Скачиваний:
129
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
1.22 Mб
Скачать

Лекція 4. Сторони у цивільному процесі.

1. Поняття сторін у цивільному процесі, їх процесуальні права і обов'язки

Для того, щоб суд прийняв цивільну справу до свого прова­дження, розглянув її і ухвалив рішення, необхідно, щоб заін­тересована особа реалізувала своє право і звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Такою заінтересованою особою є громадянин чи юридична особа, яка має юридичний інтерес у справі, прагне захистити своє юридичне становище, примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь або утриматись від такої, захисти­ти право чи законний інтерес інших осіб у передбачених зако­ном випадках. Заінтересовані особи, між якими виник спір про суб'єктивне право, що переданий на розгляд суду, назива­ються сторонами.

Отже, сторонами (раrtеs ) у цивільному процесі є юридич­не заінтересовані особи (громадяни і організації), матеріаль­но-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення у цивільному судочинстві. Вони є головними осо­бами, які беруть участь у цивільній справі позовного прова­дження, без яких неможливий сам процес. Поняття сторін у цивільному процесі має безпосередній зв'язок з матеріальни­ми правовідносинами. Ними є переважно його суб'єкти: по­купець і продавець, кредитор і боржник, подружжя (розір­вання шлюбу, поділ спільно нажитого майна, визначення місця проживання дітей тощо) - внаслідок порушення невизнання чи оспорювання їх суб'єктивного права чи охо­ронюваного законом інтересу.

Спірність та невизначеність матеріальних правовідносин змушує сторони шукати захист у суді. Але спір може мати місце при відсутності таких відносин у дійсності, тому правосуб'єктність сторін можуть мати особи, які лише вважають, що між ними існують матеріально-правові відносини. Стано­вище сторін у процесі тісно пов'язане з правопорушенням. Але може бути і без нього, внаслідок помилки про наявність між ними спірних правовідносин. Крім того, особа може вима­гати від суду усунення умов, які створюють реальну загрозу порушення. Отже, сторони мають у переданій на розгляд су­дові справі особистий юридичний інтерес, який буде проти­лежним за матеріальним і процесуальним характером. Ма­теріально-правовий — визначається спірними цивільними, трудовими, іншими матеріальними правовідносинами сторін. Процесуально-правовий — наслідками розв'язання ма­теріально-правового спору, одержання певного за змістом рішення суду.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Ни­ми можуть бути фізичні, юридичні особи і держава (ст. ЗО ЦПК України). Позивач (асtоr) — особа, на захист суб'єктив­них прав і охоронюваних законом інтересів якої відкри­вається цивільна справа у суді та розпочинається цивільний процес. Позивач може заявити про це вимогу судові особисто або в його інтересах, у передбачених законом випадках, мо­жуть звернутися із заявою до суду прокурор, органи держав­ного управління, профспілки, інші особи (ст. 3 ЦПК України). Відповідач (rеиs особа, яка обороняється) — особа, яка на заяву позивача притягається до відповідальності за порушен­ня чи оспорення його права і охоронюваного законом інтересу.

Сторони у цивільному процесі характеризуються такими ознаками: ними є особи, між якими виник спір про право цивільне; вони ведуть процес у справі від свого імені; з приво­ду їх справи ухвалюється судом рішення; на них поширюють­ся усі правові наслідки законної сили судового рішення; вони несуть судові витрати; їх правосуб'єктність допускає процесу­альне правонаступництво. Процесуально-правове становище сторін визначається принципом рівності їх перед законом і су­дом (статті 5, 31 ЦПК України).

Для забезпечення виконання процесуальних функцій сто­рони наділяються численними цивільно-процесуальними пра­вами, які можуть бути класифіковані на такі групи:

  1. Права, які характеризують повноваження на відкриття провадження у справі — права на пред'явлення позову (статті 3, 118 ЦПК України), зустрічного позову (ст. 123 ЦПК України), вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його ухвалив (статті 219-221 ЦПК України); права апе­ляційного, касаційного оскарження судових рішень і ухвал (статті 292, 324 ЦПК України), про перегляд рішення, ухвали, що набрали законної сили, за винятковими і нововиявленими обставинами (статті 353, 362 ЦПК України), на пред'явлення вимоги про поворот виконання (ст. 381 ЦПК України);

Права на зміни у позовному спорі — права позивача на зміну підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, на відмову від позову; права відповідача на повне або часткове визнання позову; права сторін на укладення мирової угоди (ст. 31 ЦПК України); доповнен­ня, зміна апеляційної та касаційної скарги або відмова від них (статті 300, 330 ЦПК України);

  1. Права на подання і витребування доказів та участь у їх дослідженні — права сторін подати до суду свої пояснення, подавати письмові та речові докази (статті 27, 176 ЦПК України), вимагати залучення у справу свідків і призначення експертизи (статті 130,143 ЦПК України). При розгляді спра­ви — ставити питання один одному, свідкам, експертам (статті 180, 182, 189, 190 ЦПК України), представникам органів держави і місцевого самоврядування (статті 45, 46 ЦПК України); знайомитися з письмовими і речовими доказами, брати участь у їх огляді на місці (ст. 140 ЦПК України). Сто­рони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі, подавати свої доводи, мірку­вання та заперечення тощо (ст. 27 ЦПК України);

  2. Права, пов'язані із залученням до справи усіх заінтересованих осіб - права вимагати від суду залучення до справи співучасників,, третіх осіб, органи держави, органи місцевого самоврядування (статті 36, 45, 130 ЦПК України);

  3. Права, пов'язані із забезпеченням законного складу суду, об'єктивності розгляду справи і виконання судових постанов — права сторін заявляти клопотання про відводи суддів (ст. 20 ЦПК України), експертів, перекладача, спеціаліста і секретаря судового засідання (ст. 22 ЦПК України);

  4. Права на участь у судових засіданнях по розгляду справи і у здійсненні окремих процесуальних дій у суді першої інстанції, у провадженні справи в апеляційній і касаційній інстанціях та стадіях перегляду справи за нововиявленими і ви­нятковими обставинами (статті 130, 135, 158, 304, 333, 365 ЦПК України); на особисту участь і ведення справи або за участю через представника (ст. 38 ЦПК України), на пояснен­ня, заяви і виступи у суді рідною мовою і користування послу­гами перекладача (ст. 7 ЦПК України); на одержання виклику та повідомлення про участь у судовому засіданні чи вико­нанні окремих процесуальних дій (ст. 74 ЦПК України);

7. Інші права, що забезпечують захист у процесі по справі: вибір підсудності (статті 110, 112 ЦПК України), забезпечен­ня доказів і позову (статті 133, 151 ЦПК України), приєднан­ня до апеляційної і касаційної скарги (статті 299, 329 ЦПК України), передання справи на вирішення третейського суду (ст. 17 ЦПК України) та ін.

Права сторін можна класифікувати залежно від змісту реа­лізованих у них принципів: диспозитивності, змагальності, державної мови судочинства, гласності, усності та ін. На сто­рони покладаються також процесуальні обов'язки — загальні та спеціальні. Загальні полягають у добросовісному користу­ванні належними їм процесуальними правами (ст. 27 ЦПК України). Спеціальні — у виконанні певних процесуальних дій: повідомляти суд про зміну своєї адреси під час прова­дження справи (ст. 77 ЦПК України); позивач зобов'язаний подати копії позовної заяви, сторони як скаржники — копії апеляційних і касаційних скарг (статті 120, 295, 326 ЦПК Ук­раїни) тощо.