3. Місце цивільного процесуального права в правовій системі України

Цивільне процесуальне право є складовою системи права України, воно тісно пов'язане з іншими його галузями, які взаємодіють між собою і без якого нормальне функціонування її неможливе. Визначальним для цивільного процесуального права є встановлення конституційним правом основ ор­ганізації і принципів здійснення правосуддя в нашій країні, а також підґрунтя правового становища громадян, у тому числі взаємовідносинах із судом (розділи II, VIII Конституції Ук­раїни). Цивільне процесуальне право розвиває ці положення щодо цивільного судочинства, а також забезпечує захист конституційних прав і свобод.

Зв'язок цивільного процесуального права з цивільним, сімейним, трудовим та іншими галузями матеріального права визначається необхідністю примусової реалізації норм матеріального права органами правосуддя. Цивільне процесуаль­ні право є формою, що забезпечує життєдіяльність норм матеріального права, захист і примусову їх реалізацію. На зв’язок цивільного процесуального права з іншими галузями вказує ст. 15 ЦПК України, де встановлено, що законодавство про цивільне судочинство визначає порядок розгляду справ у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, житлових, зе­мельних та інших правовідносин, а отже, — захист поруше­них, невизнаних або оспорюваних майнових або немайнових прав, свобод чи інтересів (статті 1, 3, 15 ЦПК України, ст. 16 ЦК України).

В умовах розвитку товарного виробництва здійснення май­нових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів забезпечується у добровільному порядку. Наявність спірності в існуючих між сторонами цивільних правовідноси­нах обумовлює необхідність їх врегулювання примусовим шляхом. Але право є ніщо без апарату, здатного примушува­ти дотримуватися норм права. Таким апаратом примусу є суд, порядок діяльності якого щодо розгляду і вирішення цивільних справ врегульований нормами процесуального пра­ва. Взаємозв'язок між цивільним матеріальним і процесуаль­ним правом виявляється також в окремих нормах та інститу­тах цивільного права. Його норми визначають обставини, су­купність юридичних фактів, що становлять підставу позову, предмет доказування і підлягають з'ясуванню в цивільному судочинстві при розгляді конкретних справ. Врегульовані ЦК України форми правочинів визначають і допустимість засобів доказування в цивільному судочинстві (статті 203, 218 ЦК України, ст. 59 ЦПК України).

Інший зв'язок існує між цивільним процесуальним і кримінальним процесуальним правом. Як одне, так і друге право регулює суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення правосуддя, побудоване на одних і тих самих принципах, має одну конституційну основу. Цивільні і кримі­нальні справи розглядає один і той самий суд обраними чи призначеними суддями колегіальне, незалежно, гласно, дер­жавною мовою судочинства із забезпеченням права на захист тощо. Цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право мають рівнозначні інститути в доказовій діяль­ності та стадії судочинства. Поряд з цим цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право відрізняються предметом правового регулювання і методами державного примусу, що їх застосовує суд до порушників норм цивільно­го і кримінального права.

У цивільному процесі відсутній інститут обов'язкового за­хисту обвинуваченого. У кримінальному процесі в суб'єктах права порушення кримінальної справи повністю реалізується принцип публічності, що лише частково притаманне цивіль­ному процесу, в якому домінуючим є принцип диспозитивності.