6. Наука цивільного процесуального права

Наука цивільного процесуального права — це складова юридичної науки. Її предметом є цивільне процесуальне право, цивільне судочинство і теорія цивільного процесу­ального права. Наука вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку цивільного процесуального пра­ва, суть, роль у виконанні соціальних функцій, обумов­леність суспільними інтересами, які визначаються еко­номічною основою суспільства. Вивчення цивільного процесуального права здійснюється у діалектичному зв'язку з практикою цивільного судочинства, з практикою застосу­вання процесуальних норм. Це дає можливість визначити ефективність і недоліки цивільного судочинства, повноту закріплення нормами цивільного процесуального права йо­го принципів і правового регулювання правил судочинства, правового становища суб'єктів процесу; виявити результа­тивність механізму процесуальних гарантій, встановити прогалини у регулюванні цивільних процесуальних пра­вовідносин. Таке вивчення норм цивільного процесуального права (у статиці і динаміці) відкриває можливість для науки цивільного процесуального права робити висновки, пропо­зиції та рекомендації щодо правильного їх застосування і необхідності вдосконалення, чим впливати на судову і зако­нодавчу практику. До предмета науки входять також історія і теорія цивільного процесуального права, норми та інститути цивільного процесуального права зарубіжних країн, міжнародного цивільного процесу.

Вивчення цивільних процесуальних категорій провадиться у розвитку, залежно від матеріальних умов життя суспільст­ва, його економічної основи, у взаємодії з юридичними й іншими суспільними явищами у всіх діалектичних зв'язках і суперечностях. Наука цивільного процесуального права ши­роко використовує окремі спеціальні методи і способи до­слідження: порівняльно-правовий і конкретно-соціологічний зі способами аналізу статистичних даних, анкетування, вивчення судової практики і громадської думки.

Система науки цивільного процесуального права обумовле­на її предметом і складається з двох частин — загальної і особ­ливої. Загальна частина має два розділи: загальні положення науки цивільного процесуального права; загальні положення цивільного процесуального права. Особлива частина також складається з двох розділів. Перший — судові форми захисту цивільних прав — має три підрозділи: цивільний процес Ук­раїни, цивільний процес зарубіжних країн, міжнародний цивільний процес. Другий розділ — несудові форми захисту цивільного права — складається з двох підрозділів: нотаріаль­на форма захисту права (ст. 18 ЦК України), третейська фор­ма захисту цивільного права (третейський і арбітражні су­дії — МКАС, МАК (ст. 17 ЦПК України).

Як самостійна галузь правознавства, наука цивільного про­цесуального права України порівняно молода, але зробила вагомий внесок у розвиток теорії цивільного процесуального права і цивільного процесуального законодавства та практику його застосування.

Лекція 2. Принципи цивільного процесу

1. Поняття принципів та їх значення

Цивільне процесуальне право України і врегульоване ним цивільне судочинство побудовано на демократичних принципах (від.лат. principium – основа, начало, засади). Визначення в законодавстві принципів як загальних засад права вплинуло на формування їх поняття в науці цивільного процесу. Вони розглядаються як основні (або правові) засади організації і діяльності суду, основні положення даної галузі права, які відображають її специфіку і зміст, або засади побудо­ви процесу в цілому і всієї системи цивільних процесуальних дій і відносин відповідно до завдань правосуддя; як основні ідеї, положення, керівні засади з питань здійснення правосуддя в цивільних справах, закріплені в нормах права; як правові по­гляди народу на завдання і засоби діяльності суду по розгляду і вирішенню цивільних справ; як обумовлені базисом суспіль­ства і виражені в змісті цивільного процесуального права суспіль­но-політичні, нормативно-керівні основи засади даної галузі права, які становлять її якісні особливості і виявляють демок­ратизм, специфічні властивості процесуального права і відоб­ражають перспективи його розвитку.

Отже, принципи цивільного процесуального права - це обумовлені соціально-економічними умовами суспільного життя формально закріплені засади здійснення правосуддя в цивільних справах, які визначають завдання і мету правосуд­дя в цивільних справах, характер, зміст і побудову цивільно­го судочинства, а також повноваження та процесуальну діяльність суду, учасників процесу, їх процесуально-правове становище .

Значення принципів цивільного процесуального права по­лягає в тому, що в них відображені найбільш характерні демок­ратичні риси і загальна спрямованість права та його найважли­віших інститутів, у зв'язку з чим вони дають можливість пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також окремих інститутів. Вагоме місце принципи займають у вирішенні проблем прогалин законодавства, коли вони застосову­ються як аналогія права.

Виконання завдань цивільного судочинства і його ефек­тивність перебуває в прямій залежності від правильного застосу­вання судами в справі норм матеріального і процесуального пра­ва, для чого необхідне пізнання їх змісту, регламентованих ними правил, їх спрямованості, місця в системі права, їх зв'язку з інши­ми нормами і юридичних принципів, які в них відтворюються. Принципи сприяють правильному пізнанню і застосуванню норм цивільного процесуального права, виступають основою для зако­нодавчої практики, для підготовки, розроблення і прийняття відпо­відних їм за змістом правових норм і їх удосконалення.

Принципи цивільного процесуального права тісно пов'язані між собою і в сукупності становлять систему. Кожний з прин­ципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь у цілому, окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує зв'язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань цивільного судочинства: дія одного принципу обумовлює дію інших. Кожний з принципів не може існувати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними. Зміст одних принципів розкривається з урахуванням змісту інших.

Кількісний склад системи принципів цивільного процесу­ального права нормативне не закріплений і в науці цивільного процесу визначається по-різному.

Для виявлення специфічних властивостей принципів їх можна згрупувати за різними критеріями, а саме:

1) за змістом та сферою поширення:

• загальноправові (демократизм, гуманізм, законність);

• міжгалузеві (здійснення правосуддя виключно судом, незалежність суддів тощо);

• галузеві (диспозитивність, змагальність, процесуальна рівноправність сторін);

• принципи окремих правових інститутів (безпосередність, усність);

2. за формою нормативного закріплення:

• закріплені Конституцією України;

• закріплені у законодавстві про цивільне судочинство;

за роллю в регулюванні процесуально-правового становища суб'єктів правовідносин:

• які визначають процесуально-правову діяльність суду;

• які визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть участі у справі, й інших учасників процесу;

2. за предметом регулювання:

• організації правосуддя (судоустрою і судочинства);

• функціональні - принципи процесуальної діяльності (судочинства);

• які визначають зміст процесуальної діяльності (диспозитивність) і такі, що визначають процесуальну форму виконання процесуальних дій (усність, безпосе­редність, безперервність);

5) за іх значимістю:

• фундаментальні (абсолютні) - диспозитивність, рівноправність сторін, процесуальний формалізм;

• конструктивні (відносні) - всі інші принципи.

Класифікацію принципів можна проводити на основі зміша­них критеріїв, наприклад, за дією в системі права і за формою нормативного закріплення або за предметом правового регулю­вання, але найбільш прийнятною та практичною вбачається класифікація принципів за формою нормативного закріплення.