- •Дніпропетровський університет економіки та права
- •2. Поняття цивільного процесуального права і його значення
- •3. Місце цивільного процесуального права в правовій системі України
- •4. Джерела цивільного процесуального права і межі його дії
- •5. Цивільне судочинство і його стадії
- •6. Наука цивільного процесуального права
- •Лекція 2. Принципи цивільного процесу
- •1. Поняття принципів та їх значення
- •2. Загальні принципи цивільного процесуального права
- •3. Міжгалузеві цивільно-процесуальні принципи
- •4. Галузеві принципи
- •Лекція 3. Цивільні процесуальні правовідносини
- •1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
- •2. Підстави і передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •4. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
- •5. Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •Лекція 4. Сторони у цивільному процесі.
- •1. Поняття сторін у цивільному процесі, їх процесуальні права і обов'язки
- •2. Процесуальна співучасть
- •3. Заміна неналежної сторони
- •4. Процесуальне правонаступництво
- •Лекція 5. Треті особи у цивільному процесі.
- •1. Поняття і види третіх осіб.
- •2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
- •3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
- •Лекция 6. Участь органів прокуратури у цивільному процесі
- •1. Завдання органів прокуратури у цивільному процесі
- •2. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора у цивільному процесі
- •3.Участь прокурора у цивільному процесі у справі у суді першої інстанції
- •4. Участь прокурора у провадженні щодо оскарження і перегляду судових рішень і ухвал
- •5. Цивільна процесуальна правосуб'єктність прокурора
- •Лекція 7. Участь у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким надано законом право захищати права і свободи інших осіб
- •1. Мета, підстави і процесуальні форми участі
- •2. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування у цивільному процесі
- •3. Участь профспілок у цивільному процесі
- •4. Участь у цивільному процесі підприємств, установ, організацій та окремих громадян з метою захисту прав інших осіб
- •5. Цивільна процесуальна правосуб'єктність
- •Лекція 8. Представництво у цивільному процесі
- •1. Поняття та значення процесуального представництва
- •2. Види процесуального представництва
- •3. Повноваження процесуального представника
- •Лекція 9. Цивільні процесуальні строки
- •1. Поняття, значення і види процесуальних строків.
- •2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків
- •Лекція 10. Підвідомчість цивільних справ. Підсудність цивільних справ. Підвідомчість цивільних справ.
- •1. Поняття і виді підвідомчості
- •2. Загальні правила визначення підвідомчості цивільних справ суду
- •Підсудність цивільних справ.
- •1. Поняття і види підсудності.
- •2. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності
- •Лекція 11. Витрати по провадження цивільної справи
- •2. Судовий збір
- •3. Витрати, пов'язані з розглядом справи у суді
- •4. Розподіл судових витрат між сторонами
- •Лекція 12. Санкції цивільного процесуального права
- •1.Поняття, види і структура норм цивільного процесуального права.
- •2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права
- •3. Заходи процесуального примусу
- •4. Відшкодування майнових збитків
- •Лекція 13.Докази і доказування у цивільному процесі
- •1. Роль доказів і доказування у цивільному процесі.
- •2. Поняття і види доказів
- •3. Доказування
- •4. Засоби доказування
- •1. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників
- •2. Показання свідків
- •3. Письмові докази
- •4. Речові докази
- •5. Висновки експертів
- •6. Забезпечення доказів
- •Методичне видання
Лекція 3. Цивільні процесуальні правовідносини
1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
Цивільні процесуальні правовідносини визначають роль і значення механізму застосування права на врегульовані ними суспільні відносини, розкривають соціальну спрямованість норм цивільного процесуального права, є процесуальним засобом судового захисту цивільних, трудових, сімейних та інших прав, державних та громадських інтересів. Вони обумовлюються дією норм цивільного процесуального права, що впливають на поведінку осіб шляхом закріплення сукупності кореспондуючих між собою суб'єктивних цивільних процесуальних прав і обов'язків суду та учасників процесу, реалізація яких спричиняє виникнення, розвиток і припинення цього виду правовідносин. Отже, цивільні процесуальні правовідносини — це врегульовані нормами цивільного процесуального права відносини, що виникають між судами як між собою, і з учасниками процесу — громадянами і організаціями в цивільному судочинстві.
Цивільні процесуальні правовідносини виникають і розвиваються на диспозитивній основі внаслідок вольових дій осіб, які звертаються до суду із заявою за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу. Або виникають на публічній основі, коли на захист прав та інтересів таких осіб порушена цивільна справа у суді за заявою прокурора, органів державної влади, профспілок та ін. (п. 2 ст.3, ст. 45 ЦПК України). Процесуальні дії прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, інших осіб після подання заяви до суду будуть юридичними фактами, які спричиняють виникнення цивільних процесуальних правовідносин не лише між такими особами і судом, а й між судом і особами, на захист прав яких була порушена цивільна справа у суді. Незалежно від того, за ініціативою яких осіб виникли цивільні процесуальні правовідносини, їх об'єктивною основою є матеріальні правовідносини — необхідність захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, які виникають з порушених, невизнаних і спірних цивільних, трудових, сімейних, житлових, земельних правовідносин.
Вольовий характер цивільних процесуальних правовідносин полягає також у тому, що вони забезпечують правовий зв'язок двох осіб між собою - одна має право вимагати від іншої вчинення певних процесуальних дій, а інша зобов'язана діяти відповідним чином або утриматися від дій. Але права і обов'язки суду у відносинах з іншими суб'єктами характеризуються особливістю, яка полягає в тому, що вони відображають їх владні повноваження як державних органів судової влади, які здійснюють правосуддя. Суд керує процесом розгляду справи, спрямовує діяльність осіб, які беруть участь у справі, — роз'яснює їм права і обов'язки, попереджає про наслідки їх вчинення і сприяє у здійсненні ними прав, постановляє обов'язкові для виконання рішення, якими розв'язано цивільний спір і здійснено захист їх прав та інтересів. Отже, суд як суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин є органом судової влади держави, на який покладено функцію вирішення цивільної справи по суті, а також розв'язання окремих правових питань, що виникають у судочинстві по її розгляду.
У судочинстві по конкретній цивільній справі виникає по одне складне комплексне правовідношення, а система чісленних процесуальних правовідносин між його суб'єктами :за схемою: суд - позивач, суд - відповідач, суд — прокурор, суд — свідок тощо.
Цивільний процес не можна звести лише до комплексних цивільних процесуальних правовідносин. Залежно від завдань суб'єкта і виконуваних ним цивільних процесуальних функцій визначаються його процесуальні права і обов'язки. Сторона взаємодіє з судом з приводу захисту свого права: прокурор - державного інтересу, профспілки — громадського інтересу, свідок — з приводу відомих фактів, які необхідні судові для правильного вирішення справи тощо. Процесуальному праву сторони відповідає обов'язок суду і навпаки. Аналогічно кореспондують права і обов'язки суду і прокурора, профспілки і суду, суду і свідка. Між судом і кожним з цих суб'єктів виникають окремі самостійні цивільні процесуальні правовідносини. При цьому, виникнувши спочатку між судом і особою, яка звернулася з вимогою до суду про захист порушеного права, вони стають юридичною основою для виникнення процесуальних правовідносин між судом і відповідачем, судом і третьою особою, судом і свідком тощо. Виникнувши в суді першої інстанції, вони розвиваються в процесі провадження по розгляду і вирішенню справи й припиняються з постановленням і проголошенням судом рішення. У випадку апеляційного оскарження рішення суду в наступній стадії цільного судочинства виникають нові процесуальні правовідносини між особою, яка оскаржила рішення, і судом апеляційної інстанції. Тут не відбувається зміна судових органів, дії по оскарженню не викликають переходу від одного суду до другого процесуальних прав і обов'язків. Кожний з них виконує покладені на нього функції. Коли вважати, що в наступних стадіях не виникають нові цивільні процесуальні правовідносини, а триває розвиток правовідносин попередніх стадій, то незрозуміле, як особа, яка не брала участі в провадженні суду першої інстанції, стане суб'єктом процесуальних правовідносин у суді апеляційної інстанції, без визнання того, що внаслідок її процесуальних дій по оскарженню судового рішення між нею і судом апеляційної інстанції виникнуть цивільні процесуальні правовідносини.
Концепція одного комплексного правовідношення не спроможна пояснити характер правових зв'язків численних цивільних процесуальних прав і обов'язків багатьох суб'єктів процесуальних правовідносин. Вона підривається її авторами поділом правовідносин на основні, додаткові та службово-допоміжні, який свідчить про їх диференціацію.
Основні — такі правовідносини, без яких не може виникнути і розвиватися цивільне судочинство в конкретній справі (між судом і сторонами). Додаткові виникають між судом і особами, які не беруть участь у кожній справі (треті особи, прокурор). Службово-допоміжні виникають між судом і особами, які виконують у процесі службово-допоміжні функції (свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти та ін.).
Система численних правовідносин була сприйнята окремими авторами з модернізацією, що правовідносини при класифікації за суб'єктом є не одиничними, а комплексними - учасники процесу як громадяни, так і організації вступають у правовідносини із судом декілька раз: у стадії порушення справи, підготовки її до розгляду, у стадії розгляду і вирішення справи тощо. Така концепція структури цивільних процесуальних правовідносин ігнорує їх стадійність: виникнення, розвиток, припинення, її недоліком є те, що особа, не перебуваючи в правовому становищі конкретного суб'єкта процесуальних правовідносин, може виконувати процесуальні дії, визначені законом для такого суб'єкта в наступній стадії розвитку судочинства.
Спірним питанням структури цивільних процесуальних правовідносин є положення про існування процесуально-правових зв'язків поза судом між сторонами в судочинстві справі. Це правовідносини: між стороною і представником приводу надання, обсягу і оформлення процесуальних повноважень (статті 38-44 ЦПК України); між сторонами по відшкодуванню збитків, заподіяних забезпеченням позову (ст. 155 ЦПК України); забороною провадити операції по вкладах або цінних паперах на пред'явника (ст. 268 ЦПК України); між сторонами по відшкодуванню судових витрат і компенсації за втрачений заробіток (статті 85, 88 ЦПК України); між позивачем і особою, яка завдала збитків невиконанням ухвали про забезпечення позову (ст. 155 ЦПК України). Якщо в перших правовідносинах кореспондують між собою процесуальні права і обов'язки особистого характеру сторони і процесуального представника, то в інших — процесуальні права і обов'язки сторін майнового характеру, які визначають процесуально-правову відповідальність за цивільні процесуальні правопорушення.
Отже, цивільні процесуальні правовідносини характеризуються такими ознаками: виникають на підставі норм цивільного процесуального права в результаті їх реалізації; створюються між учасниками суспільних відносин — судом і кожним з учасників цивільного процесу під час судочинства у цивільній справі; юридичне закріплюють взаємну поведінку назначених суб'єктів через їх суб'єктивні цивільні процесуальні права і обов'язки; реалізація суб'єктивних цивільних прав і виконання суб'єктивних обов'язків забезпечуються заходами правового впливу — санкціями цивільного процесуального, кримінального, адміністративного і трудового права.
Залежно від прийнятого в юридичній науці поділу норм права на регулятивні та охоронні в науці цивільного процесу було проведено аналогічну класифікацію цивільних процесуальних відносин, яка одержала певну модифікацію, але виявила неспроможність пояснити численні спірні положення теорії цивільних процесуальних правовідносин і не сприяла її розвитку.