2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків

Процесуальні строки, незалежно від того, встановлені вони законом чи призначені судом, обчислюються роками, місяця­ми, днями. Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка має неминуче настати і до настання якої можна виконати передбачену нормою процесуального права конкретну процесуальну дію (ст. 68 ЦПК України). Так, речові докази поверта­ється особам, від яких були одержані, після набрання рішен­ням суду законної сили (ч.3 ст. 142 ЦПК України); треті особи без самостійних вимог можуть вступити у справу до постановлення судового рішення, а з самостійними вимогами — до закінчення судового розгляду (ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 35 ЦПК України); суд може відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі (ч. 1 ст. 82 ЦПК України) та ін.

Перебіг процесуальних строків, їх початок і закінчення визначається статтями 60, 70 ЦПК України залежно від того, чи обчислюються вони роками, місяцями або днями. Строк, що обчислюється роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. А строк, що обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Але якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Процесуальні строки, які визначаються днями, обчислюються з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Але з цього правила зроблені винятки. Так, касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду (ч. 1 ст. 325 ЦПК України). Але нормативне регулювання цього питання не уніфіковане. Зокрема, заява про постановлення додатково рішення може бути подана до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 220 ЦПК України); на додаткове рішення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня його про­голошення (ч. 1 ст. 294 ЦПК України); протягом десяти днів з дня отримання справи суддя-доповідач проводить підготовчі дії до її розгляду апеляційним судом (ч. 1 ст. 301 ЦПК Ук­раїни); заяву про перегляд заочного рішення може бути по­дано протягом десяти днів з дня отримання його копії (ч. 2 ст. 228 ЦПК України).

Коли закінчення строку припадає на вихідний, святковий, інший неробочий день, то за останній день строку вважається перший після цього робочий день. Перебіг строку, визначено­го вказівкою на подію, яка має неминуче наступити, почина­ється з наступного дня після її настання (ст. 70 ЦПК України). Закінчується строк в останній день о 24-й годині, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де ро­бочий час закінчується раніше, то строк закінчується в мо­мент закінчення цього часу. Строк не вважається пропуще­ним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту і ці дії підтвер­джені поштовою квитанцією, штемпелем на конверті.

Із закінченням встановленого законом або призначеного су­дом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Скарги і документи, подані після закінчення процесуаль­них строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку на заяву сто­рони чи іншої особи, яка бере участь у справі (ст. 72 ЦПК Ук­раїни). Але із закінченням процесуального строку не втра­чається обов'язок особи по виконанню конкретних процесу­альних дій. Наприклад, громадяни і юридичні особи, які не можуть подати доказ, що його вимагає суд (суддя), повинні повідомити про це суд, зазначивши причину. В разі непові­домлення у встановлений для подачі строк доказу винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Притягнення до відповідальності, а отже, і пропущення строку не звільняє таких осіб від обов'язку подати доказ, що вимагається судом чистини 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Пропущення процесуаль­ного строку не звільняє зобов'язану особу від виконання такої дії, як надання речового доказу. Невиконання ухвали суду щодо збирання доказів (наприклад, допит свідка за місцем його проживання) не звільняє суд за місцем проведення певних процесуальних дій від виконання такої ухвали. Невиконання в місячний строк окремої ухвали особою, до якої вона спрямована, не звільняє її від обов'язку виконання окремої ухвали (ст. 211 ЦПК України).

Зупинення перебігу процесуальних строків настає у зв'яз­ку із зупиненням провадження у справі. Отже, підстави для зупинення процесуальних строків ті самі, що і для зупинення провадження у справі (статті 201, 202 ЦПК України).

Зупинення провадження у справі оформлюється ухвалою суду, але зупинення процесуального строку починається не з дня винесення такої ухвали, а з тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження пе­ребіг процесуальних строків продовжується (ч. 2 ст. 204 ЦПК України). Отже, час, на який було зупинено провадження у справі чи виконання судового рішення, не входить до процесуального строку.

Поновлення та продовження процесуальних строків допус­кається тільки в разі пропуску їх з причин, визнаних судом поважними (ст. 73 ЦПК України). Так, статтею 325 ЦПК Ук­раїни передбачено двомісячний процесуальний строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції. Як­що такий строк був пропущений суб'єктом касаційного оскарження з поважних причин, то на його заяву цей строк може бути судом поновлений (ч. 2 ст. 325 ЦПК України).

Право на порушення перед судом питання про поновлення або продовження процесуальних строків мають сторони й інші особи, які пропустили процесуальний строк, встановле­ний законом для вчинення конкретної процесуальної дії (ч. 1 ст. 73 ЦПК України). Для реалізації цього права вони подають письмову заяву за підсудністю — до того суду, в якому слід бу­ло вчинити пропущену процесуальну дію або до кого слід було подати документ чи доказ. Одночасно із заявою про поновлен­ня чи продовження процесуального строку належить провести ту дію або подати той документ, щодо якого порушено пи­тання (подати касаційну скаргу тощо). Заява розглядається у судовому засіданні, на яке викликаються сторони і про яке повідомляються інші особи, які беруть участь у справі, проте неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню судом заяви про поновлення чи продовження процесуального строку. Відповідь суду на заяву про поновлення чи продовження про­цесуального строку дається в ухвалі, якою цей строк понов­люється чи продовжується або в його поновленні відмов­ляється. Висновки суду про це мають бути аргументованими з посиланням на досліджені у судовому засіданні докази. На ухвалу судді (суду) про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК Ук­раїни). Ухвала, якою поновлюється процесуальний строк, не підлягає оскарженню.