33. Характеристика стилів керівництва та "решітці менеджера".

Для вивчення стилів керівництва в сучасних умовах користується популярністю «решітка менеджменту», розроблена англійськими ученими Р. Блейком і Д.С. Моутон. По цій класифікації стиль керівництва визначається двома показниками – ставленням керівника до людини і до виробництва. Автори решітки доводять, що керівники підприємств діють за двома паралельними напрямками: зосереджують увагу на виробництві і на людях. Залежно від акценту на ці напрями керівник може опинитися в будь-якому квадраті решітки, а отже, використовувати стиль, характерний для цього квадрата (рис. 8.2).

1.9

9.9

5.5

1.1

9.1

Згідно «решітки менеджменту» розрізняють стилі керівництва:

1. Стиль керівництва 9.1. Він характеризується об'єднанням високих вимог по досягненню виробничих результатів з низькою турботою про людей. Як правило, такий керівник вимогливий до підлеглих, приймає одноособові рішення, відноситься болісно до критики з боку підлеглих.

У таких умовах робота не приносить задоволення. Велику частину часу керівник витрачає на виконання функції нагляду, тому на підприємстві спостерігається несприятлива психологічна обстановка і значна плинність кадрів.

2. Стиль керівництва 1.9. Керівник даного типу виявляє мінімальний інтерес і турботу про виробництво і максимальну турботу про людей. Підлеглі такого керівника люблять, йому довіряють. Але в практиці управління закладами ресторанного господарства цей стиль керівництва приносить збиток підприємству, що у підсумку відчувають на собі всі працівники внаслідок такого управління, коли не досягається належної ефективності, матеріальне заохочення працівників недостатньо високе.

3. Стиль керівництва 1.1. Керівник цього типу мало піклується про виробництво і людей. Він займає позицію стороннього спостерігача, не виявляє ініціативу, не послідовний у своїх діях. Такий стиль керівництва є також неприйнятним в умовах ринкової економіки.

4. Стиль керівництва 5.5. Цей стиль керівництва заснований на об'єднанні турботи про людей і виробництво. Такий стиль ще називають «компромісний». Керівник у своїй роботі прагне до середнього рівня, його задовольняє середній результат.

5. Стиль керівництва 9.9. Полягає в умінні керівника так організувати роботу, щоб працівники бачили в ній можливості самореалізації і підтвердження власної значимості. Діяльність керівника спрямована на підвищення зацікавленості колективу в досягненні високих результатів роботи. Керівник такого типу має високу працездатність, прагне до пошуків і впровадження новинок у виробництво, упевнений у собі, заохочує активну участь підлеглих у справах підприємства.

Різноманітність стилів керівництва в сучасному менеджменті є відображенням досягнень практики управління та різних поглядів теоретиків на цю проблему. Ідеї і практичні висновки сучасних теоретиків можуть бути з успіхом використані в конкретних ситуаціях сучасного менеджменту.

Менеджер для ефективного управління повинен користуватися в практичній діяльності різними стилями, методами впливу, які найбільш результативні для конкретної ситуації.

Наприклад, перехід до ав­торитарного стилю керівництва виправданий лише за неспри­ятливих умов виконання завдань. В інших випадках більш продуктивний демократичний стиль керівництва. Дещо нижчі показники авторитарно-демократичного й авторитар­но-ліберального стилів керівництва. Найменш ефективний ліберальний стиль керівництва. Найсприятливіші умови для розв'язання завдань сучасного підприємництва створюють­ся в тих колективах, де в управлінні переважають компонен­ти демократичності.

Задоволеність внутрішньоорганізаційними стосунками вища при демократичному стилі керівництва. Авторитарне керівництво негативно позначається на соціально-психологіч­ному кліматі в колективі. Дисциплінованість найбільш розви­нута в колективах із демократичним та авторитарним стилем керівництва і найменше — з ліберальним стилем керівництва.