8. Сутність і задачі психології управління.

Управлінська діяльність - це безперервний процес ділового спілкування, робота з людьми. Тому менеджер любого рівня повинен знати основи психології управління, для того щоб знаходити найбільш обґрунтовані шляхи при вирішенні ка­дрових питань (добір, розстановка кадрів), формуванні колективу та додержан­ня вимог психології управління при спілкуванні з споживачами підприємств харчування.

Психологічна підготовка дає можливість менеджеру ефективно здійснювати свої функції в управлінні підприємством, допомагає йому в спілкуванні з підлеглими, визначенні їх потреб і мотивацію до діяльності.

Психологія управління, як складова частина соціальної психології роз­глядає психологічні аспекти організації і управління, в тому числі питання пси­хології спілкування, міжособових відносин. Поведінка особи в конкретній си­туації залежить від таких факторів, як інтереси, характер, темперамент, емоції тощо, що передбачає потребу вивчення психологічних властивостей особи. Оволодіння основами психології допомагає керівникові знайти індивідуальний підхід до кожного підлеглого, що, в свою чергу дозволяє раціонально розподілити обов’язки між працівниками, створити згуртований колектив, в якому кож­ний виконує обов'язки у відповідності зі своїми здібностями, знаннями, до­свідом. В трудовому колективі люди взаємодіють між собою, між ними вини­кають симпатії і антипатії, формуються групові цінності і інтереси, психологіч­ний клімат в колективі.

Таким чином, психологія управління вивчає взаємовідносини між людь­ми в процесі трудової діяльності. Задачі психології управління:

1. Вивчення мотивів поведінки особи в процесі трудової діяльності і вибір засобів оптимального впливу на них. Ця задача передбачає проведення психологічного аналізу особи працівника і виявлення його характеру, те­мпераменту, здібностей, сили волі тощо.

2. Розробка методів професійного добору кадрів з урахуванням особистих якостей кандидатів. Результати психологічного аналізу особи широко використовують у процесі добору і розстановки кадрів, насамперед у системі управління. Це дає можливість більш обґрунтовно підходити до вибо­ру найкращого кандидата на вакантну посаду, враховуючи вимоги до конкретної посади, психологічну сумісність з майбутніми колегами, кері­вниками та підлеглими.

3. Формування та розвиток малих груп. Трудовий колектив формується під впливом керівника, а також на підставі міжособових відносин. Ці відно­сини можуть бути формальними та неформальними. Всі колективи скла­даються з малих формальних та неформальних груп. Керівник повинен впливати на процес формування і розвитку малих груп. Цей процес пови­нен бути під контролем керівника, щоб уникнути виникнення небажаних малих груп, цінності і цілі яких протистоять цілям підприємства.

4. Дослідження міжособових взаємин в колективі. Міжособові взаємини ба­гато в чому визначають ступінь згуртованості колективу. Якщо основою стосунків між працівниками є повага, увага один до одного, взаємодопо­мога, якщо спілкування не обмежується підприємством і виробничими питаннями, то такий колектив є згуртованим і може вирішувати найскла­дніші завдання. Тому для керівників важливо впливати на процес станов­лення міжособових взаємин в колективі. Дослідження міжособових взаємин проводиться шляхом спостережень, анкетних опитувань, використан­ня методів аналізу, соціометрії, експерименту.

5. Формування психологічного клімату в колективі. Психологічний клімат колективу визначає характер міжособових стосунків, групові цінності, що склалися в колективі. Якщо в колективі склалися негармонійні людські взаємини, працівники не одержують задоволення від спільної праці. Тому керівник повинен сприяти формуванню нормального психологічного клі­мату в колективі для того, щоб досягнути задоволеності працею кожного працівника. Важливою умовою успішної роботи менеджера з підлеглими є індивідуальний підхід до них, що оснований на знанні особливостей мо­тивації праці кожного працівника.