8.3. Напрями консолідації фінансової звітності

З методологічної точки зору, консолідовану звітність можна визначити як систему показників, що характеризують майновий і фінансовий стан групи підприємств на звітну дату і фінансові результаті її діяльності у звітному періоді. При цьому під системою показників розуміють не тільки чисельні дані бухгалтерського балансу та інших звітів, але й іншу інформацію, що розкриває окремі сторони діяльності групи.

При консолідації показників звітів материнського і дочірніх підприємств об’єднують таким чином, щоб їх діяльність була представлена як діяльність однієї господарської одиниці. З цією метою баланси і звіти про фінансові результати спочатку об’єднують постатейно шляхом додавання показників, після чого здійснюють процедури консолідації.

Процедури консолідації звітності проводять за такими основними напрямками:

— консолідація капіталу;

— консолідація сальдо внутрішньогрупових операцій і розрахунків;

— консолідація фінансових результатів від внутрішньогрупової реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг.

Під внутрішньогруповими операціями розуміють операції між материнським та дочірніми підприємствами або між дочірніми підприємствами однієї групи.

Внутрішньогрупове сальдо - сальдо дебіторської заборгованості та зобов'язань на дату балансу, яке утворилося внаслідок внутрішньогрупових операцій.

Нереалізовані прибутки та збитки від внутрішньогрупових операцій - прибутки та збитки, які виникають внаслідок внутрішньогрупових операцій (продажу товарів, продукції, виконання робіт, послуг тощо) і включаються до балансової вартості активів підприємства.

Крім того, якщо материнське підприємство придбало дочірнє за вартістю, що перевищує справедливу вартість його чистих активів, то у консолідованому балансі показують гудвіл, що виникає при придбанні. Гудвіл — це перевищення вартості придбання над справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань на дату придбання. Якщо сума інвестицій материнського підприємства менше справедливої вартості придбаних чистих активів, то має місце негативний гудвіл. Вартість гудвілу або негативного гудвілу, що виникають при консолідації фінансової звітності материнського підприємства і фінансової звітності дочірніх підприємств, визначають згідно з П(С)БО 19. Вартість гудвілу відображають у описуваному рядку 075 «Гудвіл при консолідації», а вартість негативного гудвілу наводять у дужках і віднімають при визначенні підсумку розділу балансу «Необоротні активи».

Придбані покупцем ідентифіковані активи і зобов’язання визнають окремо на дату придбання і відображають за їх справедливою вартістю, що визначають у порядку, наведеному у додатку до П(С)БО 19.

Первісну (балансову) вартість гудвілу зменшують шляхом щомісячного рівномірного нарахування амортизації протягом терміну його корисного використання, але не більш ніж 20 років. Такий термін визначають з урахуванням терміну діяльності підприємства, що прогнозується, нормативно-правових актів або контрактів, що впливають на термін корисного використання, зміни попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства та ін. Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то його списують з включенням залишкової вартості до складу витрат.