1.3. Історичний шлях розвитку кредитної кооперації.

Відомості про перший кредитний кооператив, що був заснований в Англії, датуються 1844 р. В 50-х роках XIX століття під впливом ідей та практичної діяльності Германа Шульце-Деліча та Фрідріха Райфайзена виникли кредитні кооперативи в Німеччині. Ідея кооперативного кредитування з Німеччини стала поширюватись у інші країни. Кредитні кооперативи почали виникати в Австрії, Італії, Франції, Росії та інших країнах.

Кооперативні принципи Г. Шульце-Деліча, покладенні в основу діяльності своєрідних Народних банків (Vorschussverein) , створених дрібною буржуазією міст Німеччини у 1850 р., були включені до статутів ощадно-позичкових товариств України. Вітчизняна кредитна кооперація була започаткована на Лівобережжі, а саме на Полтавщині[14, с.152].

Основою її стали сільські кредитні кооперативи. Перше вітчизняне ощадно-позичкове товариство було створене у 1869 р. в м. Гадячі під назвою “Гадячское 1-е ссудно-сберегательное товарищество”, яке функціонувало до 1918 р. На час утворення до його складу входило 28 осіб. Протягом 1871 р., в результаті активної підтримки земствами організації кредитних кооперативів , розпочали свою діяльність ще три сільські ощадно-позичкові товариства . Серед них - Врем'ївське на Катеринославщині, Обознівське та Петрівське на Херсонщині. [21, с.12].

До кінця 70-х років XIX ст. в українських губерніях Російської імперії розпочало свою діяльність ще близько десяти ощадно-позичкових товариств, зосереджених переважно на Полтавщині. Саме у той час, в жовтні 1871 р., був затверджений статут, а вже з січня 1872 р. розпочало діяльність одне з найсильніших Сокирянське, Прилуцького повіту Полтавської губернії, ощадно-позичкове товариство.

Вже наприкінці XIX ст. вітчизняний кооперативний рух поступово перестав носити формальний характер і помітно активізувався. Одним із стимулюючих факторів, що викликали його нову хвилю став голод 1891-1894 рр. Разом з тим, ініціатива створення сільських кредитних кооперативів все частіше йшла від селян і купців, які найбільш були зацікавленні в удосконаленні системи кредитування.

Кількість кредитних кооперативів на території східної України постійно зростала. Якщо у 1910 р. в Україні функціонувало 1789 кредитних кооперативів, а у 1914р. - 2477, то на 1 вересня 1919 р. їх було вже понад 3300.

Динаміка розвитку кредитних сільськогосподарських товариств у 20-х рр. та рівень їхнього членства мала такий вигляд(мал.1.1):

Малюнок1.1

Кількісні зміни числа сільськогосподарських кредитних товариств

України та їх членів у 1926-1929 рр.

Отже, за даний період, кількість самих кредитних кооперативів зменшилась, проте зросла кількість членів спілок[21, с.34].

Проте, радянський кооперативний рух , у тому числі й кредитний, носив тимчасовий характер. Кредитні спілки , як і кооперація в цілому, проіснували на Східній Україні до кінця НЕПу у 20-х рр.

Поява першого, дійсно кооперативного, кредитного об’єднання у західноукраїнських землях пов’язана з ім’ям Теофіла Кормоша. Він підготував статут на підставі відповідного австрійського закону 1873 року, в основу якого було покладено принципи народних банків Г.Шульце-Деліча. Цей кооператив розпочав діяльність у Перемишлі в 1894 році, отримав назву "Віра”. Його члени отримували як короткотермінові, так і довготермінові кредити, що робило їх незалежними від місцевих лихварів. Діяльність “Віри” стала взірцем для нових кредитних кооперативів. Так, у 1895 році при кооперативному страховому товаристві “Дністер” у Львові був заснований кооперативний банк “Дністер”, реорганізована “Каса задаткова” у Стрию, виникли повітові каси у Тернополі, Золочеві, Станіславі, Коломиї (“Покутський союз кредитовий”), Новому Санчі (“Лемківський банк”), Теребовлі (позичкова каса “Поміч”).

У 90-х роках XIX століття в західноукраїнських землях почали засновуватися товариства райфайзенівського типу. Великий поштовх розвитку кооперативного руху серед українців дав заснований у Львові в 1898 році союз кредитних товариств –“Крайовий Союз Кредитовий”(КСК). Після 1-ї світової війни реорганізований у 1924р. КСК прийняв змінену назву – “Центральний кооперативний банк”(Центробанк) і виконував цю роль до 1944р.

На Буковині кооперативні організації були подібні до галицьких. Перша українська кредитова кооператива системи Райфайзена постала там у 1889 р. під Чернівцями в с.Раранчі. В 1896 р. була заснована кредитівка міського типу Шульце-Деліча в Чернівцях. Найбільш поширені на Буковині були сільські каси ощадностей та позичок системи “Райфайзена”.

У 1903 р. відкрито в Чернівцях “Селянську касу”, яка була організаційним, ревізійним і фінансовим центром для всіх видів української кооперації на Буковині.

У 1912 р. до “Селянської каси” належало 174 кооператив, між ними 159 сільських “Райфайзенок”, 3 кредитові кооперативи міського типу.

На Закарпатті до 1916 р. було засновано 208 кредитових кооператив. Протягом 1925-1938 рр. кількість кредитних кооперативів значно зросла – 1925р.-114; 1938р.-688.

Канада – це одна з країн, де найшвидше почали створюватися різного роду українські кооперативи. На Заході Канади, у провінції Манітоба, в її столиці Вінніпегу найбільшою кредитовою кооперативою є “Карпатія”, заснована 16 лютого 1940 року.

У Вініпегу існують ще дві інші кредитівки: “Кредитова кооператива Північного Вініпегу”, заснована 1943 року, і об’єднані разом кредитні спілки “Поступ” (з 1958 року) і “Віра” (з 1950 року).

Цікаво відмітити, як згадано в квартальнику “Самодопомога” за вересень 1960 року, що друкувався у Вініпезі, на кінець 1959 р. в Канаді було 56 українських кредитних кооперативів, під кінець 1982 р. вже було 35 кредитних кооперавтивів. На кінець 1992 р. залишилось діючих тільки 22 кредитівки.

Добре розвивається українська кооперація в Австралії. На сьогодні там діє сім кооператив : в Мельбурні – дві : одна спілка “Дністер”, а друга торговельна “Поступ” ; в Сіднеї – дві кредитові кооперативи : “Карпати” і “Дніпро” ; в Аделаїді – “Говерла” ; в Перті – одна спілка “Калина” і в Брізбейні – недавно основана кредитова кооператива “Єдність”.

В Англії, колисці світового кооперативного руху, українські емігранти таборів ДіПі в Німеччині, колишні вояки “Української дивізії” заснували в Лондоні 17-го березня 1957 р. кооперативну спілку з обмеженою порукою під назвою “Нова фортуна”, яка й сьогодні успішно діє.

Узагальнюючи вище згадані факти, слід відмітити, що за період радянської влади українські кредитні кооперативи набули досить широкого розповсюдження в більшості країн світу. Проте, безпосередньо в Україні кредитного руху практично не існувало.

Розвиток кооперації наприкінці 80-х років, пов’язаний з горбачовською перебудовою, був настільки викривленим, настільки не відповідав самому духові філософії кооперації, що й сьогодні відчуваються негативні наслідки ставлення населення до кооперативів.

Отже, минуле трансформується в сучасність.