2. Проблема погодження статуту кредитної спілки з нбу.

Тимчасове Положення про кредитні спілки в Україні встановлює, що статут кредитної спілки з питань кредитування та розрахунків має погоджуватись із Національним банком України. В розробленому НБУ Положенні про погодження статуту кредитних спілок з питань кредитування і розрахунків та надання позичок кредитними спілками, розісланому обласним управлінням НБУ, вказується, що поданий спілкою статут має відповідати вимогам Тимчасового Положення та Типового Статуту кредитної спілки, затвердженого Постановою Правління НБУ № 25 від 07.02.94. Крім того, що вказані документи окремими положеннями суперечать один одному, не зрозуміло, чи кредитна спілка за свій статут має брати Типовий "один до одного" (тоді виникає питання, для чого погоджувати вже погоджений статут?), чи вона, маючи його за зразок, може вносити до нього зміни та доповнення відповідно до своєї специфіки (таку можливість надає Тимчасове Положення, закріплюючи за кредитною спілкою можливість передбачати в статуті інші положення стосовно її діяльності).

3. Проблема державної реєстрації. Внесені Національним банком поправки до статуту кредитної спілки часто приводили до того, що органи місцевої влади відмовляли спілці у реєстрації, бо її статут не відповідав Типовому. Були й зворотні випадки, коли спілка, статут якої був погоджений з Національним банком і відповідав Типовому Статуту, не реєструвалась по причині невідповідності її статуту Тимчасовому Положенню. Таким чином, діючий механізм подвійного погодження статуту не сприяв розвитку кредитних спілок в Україні.

4. Проблема розмежування власності членів та спілки. В Тимчасовому Положенні та Типовому Статуті спілки немає чіткого розмежування власності членів та спілки. Поняття "членських внесків" та невизначеність їх статусу наблизили кредитну спілку за статусом до громадської організації, але знівелювали фінансовий механізм її діяльності, чим ускладнили його розуміння. У зв'язку з цим розмежування власності членів та спілки стало важливою проблемою кредитних спілок, тим більше, що члени спілки несуть фінансову відповідальність відносно її зобов'язань у межах своїх членських внесків.

5. Проблема оподаткування. Ця проблема є чи не найголовнішою для кредитних спілок. Без її вирішення кредитні спілки не можуть формувати резерви, направляти частину коштів на розвиток спілки, на колективні потреби всіх членів та ін., бо згідно із законом відрахування на ці цілі мають здійснюватись з чистого прибутку, що залишився після оподаткування.

6. Проблема забезпечення вкладів, позичок та резервів кредитної спілки. Вклади членів більшості кредитних спілок України фактично нічим не забезпечені. Резервний фонд, який мала б мати кожна кредитна спілка, більшості кредитних спілок України не формується, бо згідно з чинним законодавством він має створюватись із чистого прибутку (після оподаткування).

Наведені вище проблеми є лише частиною тих труднощів, з якими зіткнулись кредитні спілки України. Більшість з цих проблем можна було б усунути за допомогою певних заходів з боку відповідних державних органів, але радикальне вирішення проблем відродження кредитно-кооперативного руху в Україні можливе лише на основі наступних кроків.

По-перше, необхідно внести зміни до Закону "Про об'єднання громадян", передбачивши право громадян України на об'єднання в неприбуткові господарські організації економічного самозахисту та взаємодопомоги, метою яких є скорочення витрат на споживчі потреби своїх членів. На сьогоднішній день громадяни України не мають ні такого права, ні механізму його реалізації. Якщо сьогодні громадяни об'єднаються з метою взаємодопомоги, створивши юридичну особу будь-якої організаційної форми, їх діяльність вважатиметься підприємницькою та обкладатиметься податком.

По-друге, в новому Цивільному кодексі України необхідно передбачити можливість створення та основні засади функціонування не тільки підприємницьких (господарських), а й кооперативних (неприбуткових) товариств.

По-третє, необхідно прийняти закон "Про кооперативні товариства", який закладав би механізми створення та діяльності неприбуткових організацій економічного самозахисту та взаємодопомоги громадян, метою яких є надання послуг своїм членам з метою скорочення їх витрат на споживчі чи підприємницькі потреби. Прийняття цього закону дозволило б ввести в законодавче поле України не існуюче до цього юридичне поняття "кооперативне товариство", яке відповідало б прийнятим у всьому світі кооперативним критеріям (неприбутковий статус, демократична природа та ін.). При цьому даний закон, впроваджуючи новий юридичний термін "кооперативне товариство" в законодавче середовище України, не тільки не увійшов би у протиріччя з існуючими сьогодні в Україні кооперативними утвореннями (споживчою кооперацією, сільськогосподарськими, житловими, гаражними, садово-городніми та іншими кооперативами), а й міг би сприяти процесу їх відродження та розвитку при прийнятті ними нової юридичної форми кооперативного товариства. У зв'язку з цим закон "Про кооперативні товариства" міг би мати багато прихильників в різних політичних та ділових колах.

Доцільно, щоб в окремих статтях закону були виписані загальні підходи щодо здійснення кредитними спілками можливих видів їх діяльності, передбачених цим законом.

У розвинутих країнах кредитні спілки та комерційні банки певною мірою конкурують на фінансових ринках. В умовах перехідної економіки та становлення фінансового ринку в Україні кредитні спілки не лише не є конкурентом, а навпаки - можуть стати союзниками та партнерами банків.

Процес формування кооперативного фінансового сектора в Україні почався із створення системи кредитних спілок для задоволення громадянами своїх потреб у фінансових послугах. Наступним етапом мало б стати створення системи кооперативних банків для обслуговування сільськогосподарських товаровиробників. Сільськогосподарські товаровиробники мали б створити власні кооперативні фінансово – кредитні установи і самостійно забезпечувати себе фінансовими послугами, як це робиться в усьому світі.

Зміна середовища постійно вимагає від спілок гнучкості у забезпеченні послуг для їхніх членів. За останні роки велика кількість КС, впровадила кредитні картки і встановили машини автоматичного касира. Більшість вищезазначених кредитних спілок беруть участь у програмі “Mastercard”. Переваги цієї програми в тому, що кредитні спілки можуть прямо випускати кредитні картки для своїх членів і покривати кредити зі своїх фондів. Машини автоматичного касира зараз від’єднуються до системи Interac це дозолить членам, які мають” Маstercard” видану їхніми кредитними спілками, дістають готівку будь-де в світі з майже кожної системи МАК.

Передбачаючи майбутнє збільшення коштів освіти, кредитні спілки повинні закласти плани заощадження для членів, щоб допомогло їх дітям і онукам[18, с.7].

Основним завданням на майбутнє для Українських КС є пошук можливостей для суспільної праці, щоб забезпечити всебічні послуги для своїх членів.

В найближчій перспективі буде ще багато проблем, які прийдеться розв’язувати НАКСУ. Це і повноцінне законодавство, і формування правильного уявлення про КС, створення стабілізаційного фонду, організація системи навчання, програмне забезпечення, організація страхової компанії КС, налагодження побратимських зв’язків між КС України та інших країн.

При тісній співпраці Асоціації з Верховною Радою, апаратом президента , урядом, міжнародними організаціями, громадськими структурами можна сподіватися на відродження КС в Україні, як цілісної системи взаємозаощадження і взаємокредитування її громадян з великими можливостями і відповідним впливом на їхній добробут, рівень економічної освіченості та активності в суспільстві. Співпраця з міжнародними організаціями відкриває для українських представників руху можливості швидкого і повноцінного розвитку. Відчуваючи сприяння всесвітніх кооперативних організацій, українські кредитівки більш упевнено дивляться в майбутнє.

Отже, для того, щоб кредитні спілки України змогли зайняти належне місце серед суб’єктів фінансового ринку та в повній мірі задовольняли потреби населення у фінансових послугах, необхідно створити сприятливу законодавчу базу для їх діяльності. Тільки при цій умові кредитівки зможуть стати повноправними суб’єктами фінансового ринку нашої держави. Розв’язанням проблем , пов’язаних із становленням кредитних спілок, сьогодні займається НАКСУ. Але не можна забувати того, що розвиток кредитних спілок, як громадських організацій, залежить насамперед від громадян нашої держави, від того, наскільки швидко вони переконаються в доцільності та ефективності розвитку цих структур в Україні.