2. Розрахункові операції банків

Розрахунково-касове обслуговування - надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно.

Комерційні банки здійснюють безготівкові розрахунки в господарському обороті України між підприємствами, фізичними особами шляхом перерахування грошових коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті 21.01.2004 N 22

Банки мають право здійснювати переказ грошових коштів з рахунків клієнтів тільки за їх розпорядженням.

Розрахункові документи приймаються банками до виконан­ня без обмеження максимального або мінімального розміру їх суми, але виключно в межах залишку коштів на цих рахунках.

Платежі з рахунків клієнтів здійснюються банками в ме­жах грошових коштів на початок операційного дня, а також з урахуванням сум, що надійшли на рахунки клієнтів протягом операційного дня.

Операційний день банку - частина робочого дня банку, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та за наявності технічної можливості здійснюється їх оброблення, передавання і виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Операційний час - частина операційного дня банку, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Платежі за розрахунковими документами, що надійшли до банку протягом операційного дня, здійснюються банком у той же день, а за документами, що надійшли після операційного дня, — на наступний день.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів:

1. банк платника перевіряє реквізити: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М.П." та "Підписи платника";

2. банк отримувача перевіряє реквізити: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача", а також "М.П. отримувача" та "Підписи отримувача";

Якщо розрахункові документи, заповнено з порушенням цих вимог, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання.

Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:

• у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою;

• немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

• розрахунковий документ подано до банку з порушенням законодавства України, або документ не може бути виконано відповідно до законодавства.

Дозволяється заповнення розрахункового документа від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору).

Перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи/підпис відповідальних осіб/особи.

Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів.

Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення

Основні форми розрахункових документів:

• платіжне доручення;

• платіжна вимога-доручення;

• платіжна вимога;

• розрахунковий чек;

• аккредитив.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжне доручення оформляється платником згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника.

За допомогою платіжних доручень здійснюються розрахунки між підприємствами, організаціями та установами:

• у порядку попередньої оплати;

• за фактично відвантажену продукцію (роботи, послуги);

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

• для перерахування підприємствами сум на рахунки фізич­них осіб (заробітна плата, пенсії, грошові доходи);

• в інших випадках за згодою контрагентів.

Переваги розрахунків платіжними дорученнями:

• проста схема документообігу, що значно пришвидшує розрахунки;

• покупець має змогу попередньо перевірити якість товарів, по­слуг;

• можливість використання цієї форми розрахунків у разі нето­варних операцій.

Недоліки розрахунків платіжними дорученнями:

• відсутність гарантії платежу для постачальника;

• постачальник потрапляє в залежність від покупця, який може зволікати з виписуванням платіжного доручення.

Платіжні вимоги-доручення - це розрахунковий документ, який складається з двох частин:

— верхня — вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

— нижня — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Отримувач/одержувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі.

Платник - особа, з рахунку якої здійснюється переказ грошей.

Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку.

Такі доручення банк приймає від платника протягом 20 календарних днів після виписки і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

Переваги розрахунків платіжними вимогами-дорученнями:

• досить проста схема документообігу;

• можливість здійснювати оплату проти документів, а не проти това­ру, що пришвидшує розрахунки.

Недоліки розрахунків платіжними вимогами-дорученнями:

• відсутність гарантії платежу;

• неможливість попередньо перевірити якість товару в разі прове­дення оплати проти документів.

Розрахунковий чек — це документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, оплатити чекодержателю суму грошових коштів, вказану в чеку.

Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором НБУ чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері.

Чекодавець – юридична чи фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека і підписує його.

Чекодержатель – підприємство або фізична особа, яке є отримувачем коштів за чеком.

Банк-емітент – банк, що видає чекову книжку підприємству або фізичній особі.

Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері та брошуруються у книжки по 10, 20 і 25 чеків.

Строк дії чекової книжки - один рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, уважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги).

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів без виправлення та використання факсиміле замість підпису.

Акредитив — це форма розрахунків, за якою банк-емітент, за дорученням свого клієнта зобов'язаний виконати платіж на користь тре­тьої особи (бенефіціара) за поставлені товари, виконані роботи та надати повноваження іншому (виконую­чому) банку здійснити цей платіж.

За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторонни мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на рахунку "Розрахунки за акредитивами";

непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара.

Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву про відкриття акредитива, не менше ніж у трьох примірниках, та в разі відкриття покритого акредитива – відповідні платіжні доручення.

Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, з другого - забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив.

Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально.

Акредитив є відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива.

Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара мають збігатися.

Банк-емітент інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива шляхом надсилання йому електронною поштою (електронне повідомлення) заяви або повідомлення.

Заяву або повідомлення банк-емітент надсилає авізуючому банку не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта.

Виконуючий (авізуючий) банк про відкриття та умови акредитива повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).

Після відвантаження продукції бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.

Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара, і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями.

У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

Переваги акредитивної форми розрахунків:

• постачальник має гарантію оплати;

• можна проконтролювати товарну операцію, якщо умовами дого­вору передбачено відкриття акредитива з акцептом оплати упов­новаженою особою.

Недоліки акредитивної форми оплати:

• досить ускладнена схема документообігу;

• у разі затримки з відкриттям акредитива постачальник не відвантажує товар, що негативно позначається на його фінансовому стані.

Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється клієн­том — заявником акредитива в межах 15 днів від його відкриття. У разі необхідності заявник може продовжити термін дії акредитива на 10 днів.

Платіжна вимога — це документ, що містить письмове розпо­рядження стягувача коштів обслуговуючій його банківській установі на списання грошей з рахунка відповідної юридичної або фізичної особи.

Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування

Системи типу "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефоний банкінг" на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" застосовуються електронні розрахункові документи.