7. Регулювання доходів і споживання населення. Мінімальний споживчий бюджет. Прожитковий мінімум. Межа малозабезпеченості. Індекси вартості життя.
Складовою
механізму державного регулювання
економіки є політика доходів. В умовах
ринкової економіки вона стоїть в одному
ряду з політикою конкуренції та політикою
стабілізації економіки.
У
сфері розподільчих відносин потрібна
реальна взаємодія економічних критеріїв,
пов'язаних із вимогами економічної
раціональності, і соціальних критеріїв,
що передбачають забезпечення умов для
всебічного розвитку всіх членів
суспільства.
Мета
державного розподілу та перерозподілу
ринкових доходів — зменшення різкої
диференціації за рівнем доходів і
капіталу.
Складність
проблеми розподілу та перерозподілу
доходів обумовлена відсутністю
однозначної відповіді на запитання:
"Який розподіл доходів вважати
правильним?"
Складові
механізму розподілу та перерозподілу
доходів:
надання
суспільних благ;
використання
законодавчих актів;
система
оподаткування;
трансфертні
платежі.
Основною
складовою грошових доходів населення
є заробітна плата. її величина:
впливає
на загальні показники соціально-економічної
ефективності ринкового ладу в цілому;
є
обґрунтуванням стимулів до праці.
Мінімальна
зарплата (МЗП) — гарантований державою
соціальний мінімум нетарифікованої
праці.
Функція
МЗП — мотивація власника робочої сили
до участі у праці.
Складові
державної політики заробітної плати
(ЗП):
проведення
глибокої структурної реформи ЗП;
підвищення
ролі тарифних угод і колективних
договорів у регулюванні доходів;
удосконалення
податкового регулювання доходів
населення;
створення
умов для зростання продуктивності
праці;
зростання
рівня реальної ЗП;
періодична
індексація ЗП у зв'язку із підвищенням
споживчих цін;
ліквідація
заборгованості з виплат ЗП.
Мініма́льний спожи́вчий бюдже́т – набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вигляді, що забезпечує задоволення основних фізіологічних та соціально-культурних потреб людини. М. с. б. формується за нормативним методом за системою споживчих потреб, за потребою у стандартних наборах товарів та послуг, що враховують мінімальні норми й нормативи споживання. До натурально-речової структури М. с. б. включають, зокрема, продукти харчування, одяг, білизну, взуття, предмети гігієни, витрати на житло та комунальні послуги, транспорт, зв'язок тощо. М. с. б. затверджується Кабінетом Міністрів України, величина його вартості переглядається з урахуванням індексу цін на споживчі товари і послуги.
Мінімальний споживчий бюджет - це баланс доходів і витрат, що дозволяє визначити вартість матеріального забезпечення життя тих груп населення, що мають у своєму розпорядженні мінімальні доходи.
Мета розрахунку мінімального споживчого бюджету:
1) визначити мінімальну заробітну плату;
2) збалансувати державний бюджет: спланувати витрати, що буде здійснювати держава для доплати бідним шарам населення.
МПБ включає науково-обґрунтовані норми і нормативи з продуктів харчування, основним непродовольчим товарам і платним послугам. МПБ визначає такий мінімум доходів, що дозволяє задовольнити потреби в харчуванні на рівні не нижче фізіологічних норм.
Способи розрахунку мінімального споживчого бюджету:
1) для самотніх;
2) для сімейних (для родини з 2-х, 3-х, 4-х, 5,6,7 і більш людин). Мінімальний споживчий бюджет установлює:
1)мінімально-необхідний рівень споживання;
2) Структуру споживання матеріальних благ і послуг;
3) розмір мінімального доходу. На Україні розмір мінімального споживчого бюджету може перевищувати мінімальну заробітну плату в кілька разів.
Межа́ малозабезпе́ченості — величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує можливість непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством. Величину вартості М. м. щорічно визначає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України при затвердженні Державного бюджету України. М. м. періодично переглядається відповідно до зростання індексу цін на споживчі товари й послуги разом з уточненням показників Державного бюджету. Право на одержання грошової допомоги мають непрацездатні громадяни, які отримують пенсію і середньодушовий сукупний дохід сімей яких не перевищує величини вартості М. м. Призначення державної допомоги здійснюють органи, що призначають пенсію за місцем проживання особи, за її особистою заявою.
Індекс вартості життя – показник, який характеризує динаміку цін на товари і послуги споживчого призначення. Визначається за формулою: Sвж=?q1?p1/?q1?p0, де q1 – кількість товарів чи послуг, придбаних споживачем за певний період (рік), p1 – ціна оди ниці товару (послуги) в цьому ж періоді, p0 – ціна в минулому (базисному) році.
За допомогою індексу вартості життя визначають динаміку фізичного обсягу грошових доходів населення, його соціальних груп, вивчають динаміку фізичного обсягу реальної заробітної плати робітників і службовців, стежать за зміною фізичного обсягу реальних доходів населення, його соціальних груп та груп з різним рівнем доходу на одного члена сім'ї. Визначають індекс вартості життя на основі набору певної кількості товарів і послуг і регулярного спостереження за динамікою цін на них.
Показник індексу вартості життя запроваджений ООН до міжнародної статистики як один із показників системи життєвого рівня населення, що налічує 12 груп показників (розділ VIII – «Вартість життя і споживчі ціни» містить розрахунки індексу вартості життя з використанням показників заробітної плати і цін на предмети споживання та послуги). Однак, як вважають експерти ООН, цей показник не можна розглядати як всеосяжний показник життєвого рівня населення. В колишньому СРСР індекс вартості життя не обчислювався.