- •1.Політика регулювання підприємництва.
- •2.Iнструменти адміністративного регулювання: державна реєстрація, ліцензування, стандартизація і сертифікація
- •3.Інституційні засади державної підтримки: формування ринкової інфраструктури, інформаційне і науково-методичне забезпечення
- •5. Економічне значення малих підприємств. Поняття малого підприємства.
- •21.1. Структура, місце і роль у господарському комплексі
- •21.2. Вугільна промисловість
- •21.3. Райони добування і використання вугілля
- •21.4. Проблеми і перспективи подальшого розвитку
- •21.5. Нафтова і газова промисловість
- •21.6. Основні райони нафто- і газовидобутку
- •21.7. Перспективи розвитку нафтової та газової промисловості
- •21.8. Електроенергетика, її структура, розвиток і розміщення основних типів електростанцій
- •21.9. Екологічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу
- •22.1. Структура, місце і роль у господарстві
- •22.2. Чинники розвитку і розміщення
- •22.3. Сировинна база
- •22.4. Географія чорної металургії
- •22.5. Кольорова металургія
- •22.6. Основні галузі та їх розміщення
- •22.7. Проблеми і перспективи розвитку металургійного комплексу
- •22.1. Структура, місце і роль у господарстві (металургійний)
- •22.2. Чинники розвитку і розміщення
- •22.3. Сировинна база
- •22.4. Географія чорної металургії
- •22.5. Кольорова металургія
- •22.6. Основні галузі та їх розміщення
- •22.7. Проблеми і перспективи розвитку металургійного комплексу
- •23.1. Значення, місце і роль у господарстві (машинобудівний)
- •23.2. Структура і принципи розміщення
- •23.3. Розміщення окремих галузей
- •23.4. Територіальна організація машинобудування
- •23.5. Проблеми і перспективи розвитку
- •24.1. Значення, місце і роль комплексу (хімічний)
- •24.2. Сировинна база
- •24.3. Галузева структура хімічної промисловості
- •24.4. Географія окремих галузей хімічної промисловості
- •24.5. Проблеми і перспективи розвитку
21.9. Екологічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу
Одним з провідних чинників, що обмежує розвиток енергетики в Україні, є екологічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30 % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Крім того, енергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду і понад 53 % оксидів азоту, що надходять у повітря від стаціонарних джерел забруднення. Вони є основними джерелами кислотних дощів в Україні. Оксиди вуглецю, що їх викидають електростанції в атмосферу, — головне джерело парникового ефекту на нашій планеті.
Негативного екологічного впливу завдає Україні гідроенергетика. Будівництво гідровузлів на Дніпрі призвело до затоплення великих площ. Водосховища підвищили рівень навколишніх ґрунтових вод, стали причиною інтенсивного руйнування крутих берегів.
Важливою для України є безпека атомних станцій. Катастрофа на Чорнобильській АЕС перетворила державу в зону екологічної біди.
Забруднені такі області, як Київська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська, Вінницька, Черкаська та ін. Потрапили радіонукліди і в Дніпро — основне джерело питної води для 35 млн.жителів країни.
Екологічні чинники в розвитку ядерної енергетики завжди мають бути на першому місці, інакше не буде для кого виробляти електроенергію.
Вирішення екологічних проблем паливно-енергетичного комплексу в наш час можливе лише з використанням сучасних технологій. Ці новітні технології нині широко використовуються під час виробництва енергії. Крім того, Україна має всі можливості використання альтернативних або нетрадиційних джерел енергії. Це, як правило, екологічно безпечні електростанції, наприклад вітрові-, геліо-, термальні тощо.
22.1. Структура, місце і роль у господарстві
Металургійний комплекс забезпечує металом машинобудування та інші галузі народного господарства країни. Він складається з чорної і кольорової металургії, що в свою чергу об'єднують основні й допоміжні виробництва—від добування сировини і палива та одержання допоміжних матеріалів (наприклад, флюси) до випуску прокату й металевих виробів.
Основним виробництвом металургійного комплексу є випуск готового металу, допоміжним — виробництво сплавів. У чорній металургії — феросплавів (сплав чавуну, наприклад, з марганцем або хромом), переробки вторинної сировини (переробна металургія працює на металобрухті) та прокат чорних і кольорових металів.
Металургійний комплекс відіграє важливу роль у господарстві нашої країни. Це пов'язано з тим, що він визначає її економічний потенціал і зумовлює розвиток інших галузей господарства, передусім машинобудування і металообробки.
У металургії зосереджена велика частка промислово-виробничих основних фондів. Крім того, це важлива комплексо-утворююча галузь.
Вона впливає також на розвиток територіальної структури країни — утворення промислових районів, вузлів і центрів.
У наш час Україна є одним з найбільших виробників металу на планеті. Вона розширює поставку своїх виробів, особливо прокату і труб на світовий ринок.