65.Розвиток галузей рад. Права на Укр. На основі загальносоюхних закон. Актів. Віднесення крим. Закон……

У 1922 – 1927 рр. у рад. Росії, а згодом і в Укр. була проведена повна кодифікація всіх галузей права. Такої широкої кодифікації, та ще й в такий короткий термін людство не знало.Були прийняті важливі законодавчі акти, які регулювали майнові, договірні, трудові, земельні відносини тощо.

Кодиф. здійсн. 2 шляхами:

1) рецепцією законодавства РСФРР;

2) розробкою власних законодавчих актів.

Перший шлях був переважаючим, законодавство УСРР в більшості випадків було точною копією законодавста РСФРР.

Наступним етапом кодифікац. роботи в цьому напрямку було створення основ союзного законодавства. В жовтні 1924 р. приймаються Основи судоустрою і судочинства СРСР і союзний республік, в грудні 1928 р. – Загальні начала землекористування і землеустрою СРСР. Загальносоюзні кодифікаційні акти відбили ще в більшій степені процеси централізації влади, управління і правового регулювання, які відбувалися в країні.

Конституційне право.

Утв. СРСР викликало необх. відповідних змін у Конст. УСРР 1919 р. 10 травня 1925 р. 9 Всеукр. з їзд Рад прийняв постанову «Про зміну Конст. УСРР».

Конст. скл. з 82 статей і 5 розділів: 1. Загальні положення. 2. Про устрій рад. влади (цей розділ скл. з 2 частин – одна була присвячена центральним органам влади, друга – місцевим). 3. Про виборчі права; 4. Про бюджет УРСР; 5. Про герб, прапор УРСР.

Розділи про виборчі права і про бюджет були введені в Конст. впереше. Новою була і стаття про столицю УРСР. Вперше було визначено компетенцію Президії ВУЦВК – право законодавчої ініціативи.

Цивільне право.

Забезпечувала проведення НЕПу. Кодифікація розпочалась відразу після прголошення НЕПу. Але до прийняття цив. кодексу необхідно було законодавчо вирішити ряд поблем по запровадженню принципу матеріальної зацікавленості суб єктів підприємницької д-сті шляхом надання їм більшої самостійності в господарській д-сті. Спадкування за законом і за заповітом допускалось, якщо вартість спадщини не перевищувала 10 тис. золотих крб. Основні положення цього нормативного акту були включені в Цив. кодекс УСРР, який був затв. постановою ВУЦВК від 16 грудня 1922 р.

Цив. кодекс 1922 р. був повною рецепцією Цив. кодексу РСФРР. Він скл. з 4 частин. У загальній частині визначались основні положення, суб єкти і об єкти цив. прав, угоди і позовна давність.

Сімейне право.

31 травня 1926 р. ВУЦВК затв. «Кодекс законів про родину, опіку, подружжя та про акти громадського стану». Це був перший рад. сімейний кодекс в УСРР. Він скл. з 5 розділів:родина; про опікунство;подружжя, права громадян змінювати своє прізвище та ім я; визнання особи безвісно відсутньою або померлою.

Кодекс визнавав лише держ. реєстрацію шлюбу (ст. 105), регулював майнові і аліментні права подружжя, правовідносини між батьками і дітьми, питання опіки і піклування.

Трудове право.

З введенням НЕПу відбув. поступовий перехід до договірних начал в труд. відносинах.

Проект Кодексу законів про працю УСРР розроблявся паралельно з КЗпП РСФРР у повній відповідності з ним. Введені в дію одночасно – 15 лист. 1922 р. Скл. з 17 розділів, які под. на 192 статті.

КЗпП УСРР досить ефективно регулював труд. відносини на початковому етапі НЕПу. Але вже з 1924 р. на Укр. починають поширюватися загальносоюзні акти.

Земельне право.

Постанова ВУЦВК «Основний закон про трудове землекористування» від 27 травня 1922 р. регулював широке коло питань трудового землекористування. Ця постанова стала складовою Зем. кодексу УСРР 29 лист. 1922 р. Кодекс скл. з основних положень і 4 частин: «Про трудове землекористування», «Про державне земельне майно», «Про землеустрій і переселення». Кодекс назавжди скасував право приватної власності на землю, надра, води і ліси в межах УСРР.

Передбачав види землекористування: общинне, дільниче, колективне.

27 червня 1927 р. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову про зміни і доповнення до Земельного кодексу УСРР. Фактично це було прийняття кодексу в новій редакції.

Закон про ліси УСРР3 лист. 1923 р.

Ветеринарний кодекс УСРР 13 березня 1925 р.

Кримінальне право.

8 червня 1927 р. з явився новий Крим. кодекс, побудований відповідно до загально союзних основних начал крим. законодавтва СРСР і союзних республік.

Злочином визначалось – суспільно небезпечною дією визнавалась кожна чинність чи не чинність, що загрожує рад. ладу або ламає правовий порядок, що його завела влада на перехідний до комун. ладу період.

Якщо у Крим. кодексі 1922 р. було 27 складів злочинів, що передбачало вищу міру покарання, то у кодексі 1927 р. – 46 складів злочинів.

Ст. 54 із 18 підпунктами контрреволюційні виступи – визнавала засудженого ворогом контрреволюційних мас.

У 12 випадках за контрреволюційні злочини можна отримати вищу міру покарання.

Передбачено можливість кваліфікувати злочини за аналогією.

Впереше вст. відповідальність за недонесення про держ. злочин до вищих органів влади чи на місцях.

Вст. позбавлення волі не менше 6 місяців.

Межа віку крим. відп. – 12 р. В результаті в язниці заповнені підлітками.

У 1927 р. зеків у віці 16-21 років було 47% від заг. к-сті засуджених.У 1929 р. ряд постанов про зміни осноних начал крим. законодавства СРСР і союзних республік

67. Соціально-економічне становище Західної України в складі Польщі і Північної Буковини у складі Румунії. Юридично над землями Східної Галичини і Західної Волині було встановлене польське панування 14 березня 1923 року, коли Рада послів країн Антанти в Парижі узаконила анексію цих земель Польщею.Основою державної політики Польщі щодо України став польський великодержавний шовінізм. З державних установ звільнялися всі службовці, які не присяглися на вірність Польській державі. Територія Східної Галичини та Західної Волині була перейменована в Східну Малопольщу, а згодом — у Польщу «Б». Коронні землі мали назву Польща «А».В адміністративному відношенні край було поділено на п’ять воєводств — Волинське, Львівське, Поліське, Станіславське і Тер¬нопільське. У вересні 1922 року польський сейм прийняв закон про воєводську автономію, відповідно до якого у Львівському, Станіславському і Тернопільському воєводствах утворювалися воєводські сеймики та їхні виконавчі органи — комітети. Рішення сеймиків вимагали санкції президента держави. Воєвода як представник уряду мав компетенцію зупинити будь-яке рішення сеймика, що не вимагало санкції президента. На посади воєвод і старост у повітах приймалися, як правило, особи польської національності. 1924 року видається закон про заборону української мови в усіх державних і муніціпальних установах, у тому числі сільських. У 30-х роках територіальні органи польської урядової адмініст¬рації мали розподіл на загальні адміністрації та спеціальні. Загальна адміністрація мала функції, які відносилися до компетенції органів внутрішніх справ. Спеціальна адміністрація контролювала діяльність органів місцевого управління. На території воєводства уряд представляв воєвода. Він призначався на посаду президентом за поданням міністра внутрішніх справ і очолював загальну й спеціальну адміністрацію. Свої повноваження він здійснював за допомогою воєводського управління, яке, в свою чергу, поділялося на відділи. На чолі загальної адміністрації повіту стояв староста, якого призначав міністр внутрішніх справ. Староста підпорядковувався воєводі і представляв уряд на території повіту. Зазначимо, що польський уряд на українських територіях фактично не приділяв уваги соціальній політиці, проблемам сільського господарства, освіти тощо. Це був період застою в економіці західноукраїнських земель. Північна Буковина в листопаді 1918 року після краху Австро-Угорщини увійшла до складу Румунії. Остаточно Буковина і Бесарабія були передані Румунії за умовами Севрського мирного договору в серпні 1920 року. Політична активність українців Буковини була незначною. Тут діяла тільки Українська національна партія. Нетерпимість румунів до українців була навіть більшою, ніж поляків, хоча за конституцією 1923 року передбачалася формальна рівність підданих. На рівні держави нехтувалися права українського народу, який проголосили «зукраїнізованими румунами». До кінця 1924 року були закриті всі українські школи, навіть прізвища змінювали на румунський зразок. Тут офіційно було запроваджено стан військової облоги, який тривав до 1928 року. Все це призвело до занепаду господарства та глибокої економічної й політичної кризи, наслідком якої стало встановлення фашистського режиму генерала Й. Антонеску.

68.Пакт Молотова-Рібентропа 1939 року та його політичне значення для західноукраїнських земель. Пакт Молотова – Ріббентропа (1939) — назва секретного додаткового протоколу до договору про ненапад між СРСР та Німеччиною, підписаного 23 серпня 1939 у Москві народним комісаром закордонних справ СРСР В. Молотовим та міністром закордонних справ Німеччини Й. фон Ріббентропом. Секретним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі. Протокол складався з короткої преамбули і наступних чотирьох пунктів: 1. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять у склад Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є границею сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленської області визнаються обома сторонами. 2. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять у склад Польської держави, границя сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну. Питання, чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно вияснене лише протягом дальшого політичного розвитку... 3. Стосовно південно-східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР до Бесарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях. 4. Цей протокол буде зберігатися обома сторонами в суворій таємниці.

69. Звільнення Червоною армією Західної України та Північної Буковини та створення там тимчасових органів влади і управління. Після визволення від німецьких загарбників території Західної України на органи та війська НКВС було покладено завдання бо- ротьби проти ОУН — УПА. Для проведення “чекістсько-військових операцій” крім військ НКВС та підрозділів Львівського військового округу залучалися сформовані з місцевого населення винищувальні батальйони та групи сприяння. За даними НКВС УРСР, у боях заги- нуло близько 100 тис. вояків УПА та близько 10 тис. осіб із радян- ської сторони. У 1944–1945 рр. на Західній Україні продовжувалися розпочаті ще перед війною масові репресії, внаслідок яких десятки тисяч громадян були депортовані до Сибіру. Визволення України завершилось звільненням 28 жовтня 1944 р. Закарпатської України від фашистських окупантів. На звільненій те- риторії створювалися тимчасові органи народної влади — народні комітети. 26 листопада 1944 р. у м. Мукачеві І з’їзд народних коміте- тів Закарпатської України прийняв Маніфест про возз’єднання За- карпатської України з Україною і вихід зі складу Чехословаччини, а також обрав Народну Раду Закарпатської України як єдиний орган державної влади. Наступного дня було сформовано виконавчий ор- ган Народної Ради (уряд) у складі Президії Народної Ради та упов- новажених з питань внутрішніх справ та держбезпеки, комунально- го господарства, фінансів, землеробства, промисловості й торгівлі, освіти, комунікації, охорони народного здоров’я, соціальної опіки. Відповідно до адміністративно-територіального поділу розпоча- лося створення місцевих органів влади й управління (окружних, міських і сільських народних комітетів), судових, прокурорських, слідчих органів, адвокатури та нотаріату. Для підтримання громад- ського порядку народними комітетами формувалися народна міліція та народна дружина. 29 червня 1945 р. був підписаний договір між СРСР і Чехословач- чиною, згідно з яким Закарпатська Україна переходила до складу УРСР. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 січня 1946 р. у складі УРСР була створена Закарпатська область. На підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 24 січня 1946 р. на територію но- воствореної області поширилася чинність законодавства України. Відбулося завершення історичного процесу об’єднання всіх україн- ських земель.

70. Державно-правові акти Народних Зборів Західної України та Північної Буковини і рішення Верхвоних Рад СРСР та УРСР про включення цих земель до складу України. 28 жовтня 1944 року Радянська армія звільнила від фашистських окупантів Закарпатську Україну. На звільненій території розгорнувся масовий рух за вихід Закарпатської України з Чехословацької Республіки і приєднання до УРСР. 26 листопада 1944 ро¬ку в Мукачевому відбувся 1-й з’їзд народних комітетів Закарпатської України, який прийняв Маніфест про возз’єднання Закарпатської України з Україною і вихід зі складу Чехословаччини. Обрана на з’їзді Народна Рада Закарпатської України 27 листопада 1944 року сформувала свій уряд у складі Президії Народної Ради та її уповноважених з таких питань: внутрішніх справ і державної безпеки; комунального господарства; фінансів; землеробства; промисловості та торгівлі; юстиції; освіти; комунікації; охорони народного здоров’я; соціальної опіки.Місцевими органами державної влади відповідно до адмініст¬ративно-територіального поділу були окружні, міські та сільські народні комітети.29 червня 1945 року був підписаний договір між СРСР і Чехословаччиною про входження Закарпатської України у СРСР, ратифікований Тимчасовими Національними зборами Чехословаччини і Президією Верховної Ради СРСР. На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22 січня 1946 року в складі України створювалася Закарпатська область з поділом на 13 ок¬ругів, а 24 січня 1946 року Указом Президії Верховної Ради Ук¬раїни на територію новоствореної області поширилася чинність законодавства України. ( Додатково : У листопаді 1944 р. І з'їзд Народних комітетів Закарпатської України ухвалив рішення про вихід Закарпаття із складу Чехо-Словаччини і возз'єднання його з Радянською Україною. 29 червня 1945 р. у Москві було укладено радянсько-чехословацький договір про Закарпатську Україну, в якому визнавалося, що на основі дружньої угоди обох сторін Закарпатська Україна возз'єднується з УРСР. Возз'єднання Закарпатської України з УРСР завершило історичний процес збирання всіх українських земель у межах однієї держави.)

71. Напад фаш. Німеччини на СРСР…. 22 черня 1941 р. фашиська Нім. порушила пакт про ненапад і віроломно напала на рад. союз. Здійсн. план «Барабароса» фаш. Нім. розпочала військ. дії на всьому рад. фронті. Розпочався новий етап війни небаченої жорстокості і маштабу. В силу ряду об*єктивних і суб. дій обумовлено важкі наслідки на поч. війни. Ударні сили і угрупування армій Пн., Центру, Пд. розпочали війск. дії: Пн. – Ленінград, Центр – Москва. Особлива увага приділялась групі армій Пд. – захопення Укр., а також Кавказу. Було направлено 57 дивізій, 19 корпусів. Захопили військ-пром. потенціал. Згідно з планом «Ост» фаш. мали плани протягом 10 р. висилити 10 тис. людбей з Укр. і заселити німців. Укр. мала стати аграрною колонією. Вперші дні війни не дивляись на Сталінські прорахунки, перемога була в руках рад. союзу. Оборона Києва – 72 дні, Одеси – 83, Севаст. – 250. Війська Червоної армії відступали на Сх.Війна поставила перед рад. д. і сусп. нові завдання. Необх. відстояти честь, свободу, незалежність своєї д., звільнити захопленні терит., лікідуватинаслідки фаш. поневолення. Не дивлячись на початковий щоковий стан Сталіна і деяку запізнілість прийняття рішень було проведено низку мобілізаційних наслідків: 1)переведення госп. на воєння рейки; 2)зміцнити військ. сили; 3) організувати евакуацію підприємств; 4)організувати підпільний рух і боротьбу в фаш. корпусі. Ці заходи викладені в Постанові ЦКВКП(б) і Раднаркому СРСР, Партійним і рад. органом прифронтових обл. від 29 черв. 1941 р. і в промові Молотова викладені деякі заходи. Промова була дуже ефективною. Деякі райони Хмельн. уже 5 липня були загарбані фашистами. Президія ВР і Раднарком УРСР та ЦК Компартії Укр. 6 липня 1941 р.звернулись до укр. народу. Після окупації Укр. її терит. була розбита на декілька терит. одиниць. Найбільша з них назив. «Рейхкомісаріат Укр.» і охоплювала Волинь, Полісся, Правобер., частину Полтавщини і Запоріж. Рейхкоміс. под. на 6 генеральних округів:Волинь-Поділля, Дніпроп., Житомир, Київ, Крим і Миколаїв, які в свою чергу под. на округи і райони. Рейхком. очолювала цив. нім. окупаційна адміністр., якою керував Е.Кох. Столицею було м. Рівне. Для охорони гром. порядку була ств. поліція. Для забезпеч. жорсткого контролю за насел. вся терит. Укр. под. на три зони. Перша евакуаційна. яка відносилась до прифронтового району. В другій населення міст і сіл могло вільно пересуватися тільки в день. У третій існував спеціальний окупаційний режим з комендантською годиною. На всій окупац. терит.була введена сувора система реєстрації населення. Вводилась обов*язкова примусова праця. Жорстокість політики нацистів в Укр. не знала меж. Ще до поч.війни один з лідерів ОУН – С.Бандера – став автором здобуття незалежності Укр. щляхом викорисання для цього умов війни. Спираючись на підтримку ідеолога нац. партії Розенберга , Бандері вдалося отримати згоду гітлер. командування про ств. у складі нім. військ укр. збройного з*єднання «Легіон укр. націоналістів», який мав 2 підроздли – Нахтігаль і Роланд. Німці планували використати їх у диверсійних цілях. Гітлер. командування не мало єдиної думки про майбутнє Укр. Часчтина нац. керівників передбачала ств. самостійної укр. д. під протекторатом Нім. з метою використ. укр. в боротьбі з більшовиками. 30 червня 1941 р. у Львові без узгодження з німцями ОУН-Б проголосила відновлення Укр. самостійної д. Було ств. уряд – Укр. держ правління, який очолив Ярослав Стецько. Вищим органом д.стала Укр. нац. рада на чолі з Левицьким. Нім. командування прореагувало на цей факт вороже. Бандера і Стецько були викликані до Берліна і примушенні скасувати рішення про утв. Укр.д. У жовтні ОУН-М намагалися відновити д-сть Укр. нац. ради у Києві. Але гітлерівці жорстоко розправилися з ініціаторами цієї акції. Отож, ця відчайдушна спроба відродження укр. державності знову показала пагубність орієнтації на підтримку визвольної боротьби зовн. силами.

72. Перебудова держ. апарату на воєнний лад. Реорг. орг. суду і прокуратури. Згідно указу Прездії УРСР « Про воєнний стан» від 22 червні 1941р. у місцях оголошених на воєнному фронті військ. рада фронтів були передані ф-ії органів держ. влади. З метою мобілізації всіх сил держ Постановою Президії ВР СРСР, ЦК ВКП(б) і Раднаркомом СРСР 30 червня 1941 р. ств. єдиний пол. воєнний орган з надзв. повноважень –ДКО. Він зосереджував всю владу – воєнну, пол., господ. Видава обов*язкові постанови і розпорядження. Призначав уповноважених в Києві, в кожній обл., великиї містах, на великих оборонних заводах. Утв. міські комітети оборони. Вони керували підготовкою до захисту міст. На місцях ств. міські комітети оборони. Вони успішно діяли при обороні міст-героїв. Проведена значна робота по мобілізації ресурсів відсічі фашистам. Сотні тися поповнили ряди винищуальних загонів. Ств. цілі дивізії народного ополчення. Щоб налагодити роботу тилу потрібно було здійснитии надзв. повноваження. 30 червня 1941 р. при Раднаркомі ств. спеціальний комітет по обліку і розподілу робочої сили. Вони проводили роботу по мобілізації робочої сили. Швидкий наступ фаш. військ зумовив ств. Раду з евакуації. В Укр. цю роботу проводили уповноважені. До к. 1942р. з терит. Укр. було евакуйовано 550 підпр. оборонного значення. Зпочатком війни зросла роль викон.-розпор. органів. Надзв. умови воєнного часу вимагали перебудови правлячих органів, особливо міліції і суд.-прокур. органів. Указом від 22 червні 1941 р. затв. Положення про військ. трибунали в місцевостях, оголош. районами військ. дій. Вони діли при військ. округах, на флотах, при арміях. Діяли лінійні суди залізн. і водного транспорту. Таким чином, на терит. Укр. були створені такі вйськ. трибунали : війсь. трибунал НКВС, зал. транспорту, водного трансп., у прифронтових обл. На Укр. функціонув. суд система, яка була до війни. Значні міни відбулись у д-сті терит. судів і органів прокурат УРСР. Вони переводились на воєнний стан. Обл. суди реоргганіз у воєнні трибунали. Були переведені на воєнний стан майже всі прокуратури.

73. Укр. рух опору: рад. партизани і УПА. Бандерівці збагнувши, що Нім. розглядає Укр. як колонію, перейшли до партизанської боротьбі з гітлерівцями. Вже на прикінці 1942р. численні партизанські загони, якими керували оунівці, об*єднались в УПА. Її командиром став офіцер реформованого Нахтігалю Роман Шухевич. Він зумів ств. професійну партизанську армію, яка фактично контролювала майже всю територ. Зах. Укр. У 1942-43рр. під контролем УПА на Волині була прголошена Колківська республіка, де функціонув. укр. цивільна та військ. влада. Німці боялися потикати в цей район навіть носа. Програма боротьби УПА спрамовувалась як проти боротьби з фашистами, так і проти більшовицького режиму. Коли розпочався наступ Червоної армії на зх., УПА вступає в сутички з рад. військами. У серпні 1944. за ініціативою ОУН-Б під Самбором таємно зібралась делегація різних пол. партій і предст. сх. укр. та утв. Укр. Головну Визвольну Раду. У тилу Черв. армії розгонулась справжня парт. війна. У селах поряд з Радами нелегально діяли нац-держ. структури ОУН, які спирались на УПА.

74. Зміни у праві і законод. в переод в. Право в роки в. спрямовувалось на виконання основних завдань і ф-ій д. з оборони країни і охорони соціаліст. власності. Найб. суттєві зміни і доповнення були внесення у цив., труд, зем., колгоспне, крим. крим-проц. право.Розвиток всії галузей права УРСР відбувався під суворою централізацією та на основі і у відповідності з змінами і доповненнями в загальносоюзному законод. Цив. право. В умовах воєнного часу висунули на передній план питання захисту права власності, яке тмчасово виходило з володіння як фізичних, тка і юридичних осіб. Були розширені права наркоматів і ств. порядок передачі майна між держ. підпр. та установами. Незмінним залишався порядок передачі продукції у власність споживача. Ряд змін було внесено до питання позовного захисту. Зметою забезп. прав осіб, які знаход. на фронті, терміни поз. захисту у справах цих осіб вважались продовженими на весь період знаходження у збройних силах СРСР. Сім. право. Війна залишила багатьох дітей сиротами. На вирішення цих поблем була спрямовано ряд н.-пр. акті :постанова Раднаркому УРСР Про влаштування дітей, які залишились без батьків, Постанова Раднаркому СРСР Про посилення заході боротьби з дитячою безпритульністю, бездоглядністю і хуліганством, постанова Раднаркому УРСР Про організацію роботи дітям сиротам, батьки яких загинули в боях з фаш. окупантами, замордовані або розстріляні фашиськими загарбниками тощо. Трудове право. Потреби оборони призвели до необхідності введення трудових мобілізацій і трудової повинності. Трудовій мобілізації підлягало трудове населення міст, з числа тих, хто не працював в держ. установах і підпр. Відбулися значні зміни в діючому труд. законодавстві. Скасовувались чергові і додаткові відпустки. Їх було замінено грошовою компенсацією. В умовах воєнного часу велика значення мала труд. дисципліна. Колг. і зем. законод. Було спрямоване на подальше обмеження прав селян і значно погіршувало їх становище. Крим. право. Відбулися досить суттєві зміни. 6 липня 1941 р. приймається Указ Президії ВР СРСР «Про відповідальність за поширення в воєнний час брехливих чуток, які викликають тривогу серед населення». Він вст. сувору відп. у вигляді тюремного ув язнення терміном від 2 до 5 років, якщо злочин за характером не вимагав більш важкого покарання. У грудні 1942 р. розширився склад такого злочину, як спекуляція. Багато уваги приділяється боротьбі із розкраданням. В роки війни широко заст. умовне засудження. Крим.-процес. право. Те закон., яке діяло до війни не мало достатньо норм, пристосованих до умов воєнного часу. 22 червня 1941 р. Президія ВР СРСР затвердила «Положення про військ. трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані і врайоні воєнних дій» Цим положенням керувались не тільки військ. трибунали, а й загальні суди незалежно від місця їх д-сті.

75. Сусп.-пол. розвиток УРСР. Результати відбудови народного господарства мали суперечливий характер. Закон «Про 5-ий план розбудови і розвитку народного господарства УРСР» 1946 -50 рр. Згідно з цим заком, обсях капіталовкладів в Укр. становив 65 млн. карбованців, що перевищувало розмір за три п*яттирічки разом.. Зх. політики прогнозували. що для відбудови Рос. і Укр. економіки потрібно 20-25 р. Результатом 5-ого плану стало: 1)протягом46-50рр. обсяг пром. продукції Укр. на 45 % перевищив період довоєнного 40 р. До роботи стали 130 шахт, відбудовано Дніпрогес. 2)суперечлива соц. політика. У 1947 р. здійснено грошову реформу. Груд. 1947 р. відмінено карткову с-му. Лише з 1957р. Постанова «Про скасування обов*язкових поставок с/г продукції. Вст. Закон «Про пенсії» - чол.65р, жін.60р. Після війни збільшилась територія країни, загалом Укр. Були задоволені справжні територ. претензії. 6 серпня 1945р. постановою між Польщею і СРСР переглянуто пол. – рад. кордон і вс. «лінія Керзона». В ході війни 12 грудня 1943 р. між СРСР і Чехосл. було підписано договір «Про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво». 8 тр. 1944р. договір «Про поступову передачу визволених рад. військами територ. Чехослов. адміністраії». Однак, в к. жовт. 1944р. вступили рад війська на терит. Закарпаття і порушено питання про передачу Закарп. рад. союзу. 19 чер. 1945р. у Москві підп. Чехосл. рад. договір про Закарпат. Укр., в якому говорилось, що Зак. Укр, яка увійшла як автон. одиниця Чехосл., тепер об*єднується з поконвічною батьківщиною – Укр. і вкл. у її склад. Цими актами завершився проце входження Закарп. до Укр. Отож, щодо сусп. ладу УРСР в основному збереглася та соц. структура, що була визначена Конст 1937р. Поділ сусп. на роб. клас, колгоспне сусп., труд. інтелігенція.

76. Зміни в законод. і праві Укр. в період відб. і спроб реформ. Крим. право. Було відмінено указ про відпов. за поширення «нездорових чуток». Прийнято Закон «Про амнітію». Не розповсюджувався на осіб засуджених за конрревол. д-сть, а також на тих, що займ. бандитизмом, за умисне вбивство. 27 бер. 1953 р. після смерті Сталіна оголош. амністія. У вер. 1955 р. були амністовані деякі громадяни, які працювали з нім. окупаційним режиом. Було заст. звільнення нім. громадян Указ Президії ВР СРСР від 26 трав. 1947р. «Про відміну смертної кари». Вона замін. позбавл. волі на 25 р. 12 січня 1950р. – смертна кара відновлена до зрадників батьківщини, диверсантів тощо. В липні 1947р. – Уаз «Про відпов. за розкрадання держ. та соціаліст. майна». Посилювалась карална політика за згвалтування (від 10-15р).При наявності кваліф. ознак – від 15р. 11 лют. 1957р. і 25 гр. 1958 р. – прийм. «Основи крим. законод. СРСР», а отже і крим. основи УРСР, які скл. з 4 розділів. які под на 47 статей. 28 гр. 1960р. – ВР УРСР затверд. КК УРСР. До нього повністю ввійшли союзні основи, закон «Про крим. відп. за військ. злочини». Основні положення: 1)злочином вст. дія чи чи безд. прямо передб. чинним законом; 2)відмова від принципу аналогії в крим. праві; 3)підстав. крим. відп. є лише вина; 4) підвищення віду крим. відп. до 16р., а за важкі злочини – до 14р.; %)проголошення і додержання положення про те, що закон, який усував чи пом*якн. покарання набував зворотної сили, а закон, який посилював – не мав; 6) зменш. к-сті суп.-неб. діянь,які закон кваліф. як злочини; 7)смертна кара – розтріл була оголошена як виключна міра покарання; 8)збільшення макс. строк позб. волі; 9)відновлювалась практика умовного засудж.10)додержання принципу індивідуальності законод. Отже, названі положення КК УРСР СВІДЧАТЬ ПРО ДЕМОКРАТИЗАЦІЮ. ЗАКОНОД. Процесуальне право. У повоєнний час хоч і не послідовно, але відб. демократ. розвиток проц. права. 25 вер. 1945р. указом скасовано широку підсудністьсправ війск. округами. 1953р. – лікв. особливий нар. орган, який здійсн. озасудові наради. 1956р. – скасовані антинародні, антигуманні постанови ЦВК. Було проведено ряд суд. процесів. Видано Указа През. ВР СРСР «Про реабілітацію щодо репресованих в період великої чистки» у вер. 1953р. Крим. судочинство скл. з основ крим. судочинства СРСР і союзних республік. яке прийн. у гр. 1958р. та КПК ВІД 28 гр. 1960р. Основні положення КПК: 1)про порушення крим. справи; 2)дізнання і попереднє слідство; 3)про проведення справ у суді 1 інстанції; 4)про провадження справ у касац. і наглядовій інстанції; 5)про виконання вироків, постаов і ухвал суду; 6)про застос. примусових заходів мед. характеру. Відпов. зміни відбулись в ЦП законод. Воно скл. із прийн. в гр. 1961р. основ цив. судочинства СРСР і союзних респ. та виданих у лип. 1961р. норм ЦПК. Основні положення ЦПК: 1)містив норми про осіб, які беруть участь у справі, їх права і обов.;2)про провадження в справах і судах 1 інстанції; 3)визначив виконання суд. рішень; 4)цив-проц. права іноз гром. і осіб без громад. Отже, почин. з 1957р. поч. 2 кодифікація права, результатом якої було прийняття З»Про судоустрій», КК, ЦК,ЦПК, КПК та ін., що сприяли удосконаленню правової с-ми.

77.Соц.-екон. і пол. становище Закарп. в складі бурж. Чехосл. В кращому становищі знаходилося укр. насення Закарп. Але демонструючи прихилбне ставлення до укр. народу, уряд Чехосл. мало що робив для екон. розвитку краю. У Чехосл. найбільш розвинутій у промисл. відношенні країнні Центр.-Сх. Європи, Закарп. відводилась роль економ. найзанедбанішої провінції. Певного розвитку набула хіба що лісова та лісохімічна промисл. Робітники піддавались нещадній експлуатації. Їм платили у півтора-два рази менше, ніж в центрі країни і відповідно гірше забезпечквали умови їх праці. Не в кращому становищі знаходилося і сільське населення. Поміщикам належало в тричі більше землі, ніж її мали селянські господарства. Чеська адмін. ззовні більш прихильно , ніж румунська та польська влада ставилися до розвитку народної освіти. Проте повна відсутність укр. вищих навчальних закладів прирікла укр. мову і культ. на другорядність. Не рятувало становища і визнання мови місцевого населення офіційною мовою «Підкарпатської Русі». Адже в «Генеральному статуті», який регулював це, йшлося не про укр., а про «русинську мову», тобто говірку підкарпатських русинів. Впливові місцеві чинники відвертіше пояснювали суть «русинофікації».

78. Спроби відродження укр. держави – Карп. Укр. Мюнхенською угодою 1938р. частина терит. Чехослов. була передана Німеч. У закарпатських укр. з*явилася надія для отримання автономії для Закарп. 3жовт. 1938р. щойно ств. Руська нац. рада висунула вимогу реальної автономії ві центру. Уряд Чехосл. змушений був погодитись на це. 11 жовтня був ств. перший уряд Карп. д. Головою уряду став Андрій Бродій, який вже через 2 тижні був заарештов. як угор. агент. 26 жовт. 1938 р. прем*єром був призн. Августин Волошин. 22 лист. 1938р. було прийнято закон Чехосл. Респ. про Конст. Карп. Укр. На цій основі автономний уряд розгорнув роботу з підготовки виборів до Сейму. Уряд Волошина заходився будувати укр. державність. Почалася українізація освіти адміністрації. 12 лист. 1939р. відбулись вибори до Сейму. У зовн. пол. укр. уряд орієнтувався на Нім. Але Гітлер вирішив передати все Закар. Угорщині. Тож, в ніч з 14 на 15 бер. нім. війська вступили на терит. Чехосл., а угорські – на терит Закарп. 15 бер. 1939р. Сейм проголосив Карпатську Укр.незалежною д. Сейм ухвалив заон, який містив такі пункти: 1)Карп. Укр. є незал.д.;2) назва д. є Карпатська Укр.; 3) Карп. Укр. є респ. на чолі з президентом, виборним сеймом; 4)державна мова в Кр. Укр. є укр.м.; 5) барвами держ. прапора є сині і жовті. Волошин звернувся до Нім. з проханням прийняти Карп. Укр. під свій протекторат, але та порадила укр. не чинити опору угорцям. Та укр. не бажали розлучатись з ств. державністю. Відбувся не рівний бій. Закарп. Укр. була окупована Угорщ. отже, головною причиною падіння Карп. Укр. було те, що вона не отримала міжн. підтримки. І хоча вона проіснувала лише кілька днів, але залишила глибокий слід у боротьбі за націон. державність.

79. Звільнення Закарпаття від фашистів. Ств. органів нар. влади. Держ. буд. 28 жов. 1944р. Рад. армія звільнила від фашиських окупантів Закарп. Укр. На звільненій терит. розгорнувся масовий рух за вихід Закарп. Укр. з Чехослов. Респ. і приєднання її до УРСР. На місцях ств. народні комітети, які стали тимч. органами держ. влади. 26 лист. 1944р. в Мукачевому відбувся 1 з*їзд народних комітетів Закарпатської Укр. На порядку денному стояли такі питання: 1)визволення За. Укр. від нім.-угорських окупантів;2)воз*єднання Зак. Укр. з Укр.3)наділення селян, робітників і службовців землею та лісом. 4)вибори Нар. ради Зак. Укр. З*їзд прийняв маніфест про воз*єднання Зак. Укр. з Укр. і вихід зі складу Чехосл. Обрана на з*їзді Народна рада сформувала свій уряд у складі Президії Нар. ради та її уповноважених з таких питань: внутр. справ і держ безпеки, комун. господ., фінансів, землеробства, промисл. та торгівлі, юстиції, освіти, комунікації, хорони нар. здоров*я, соц. опіки. Місцевими органами держ. влади, відпов. до адмін-терит. поділу , були окружні, міські та сільські народні комітети. Компетенції нар. комітетів підлягали всі питання господ., пол. і культ. будівн., питання щодо загального добробуту населення. Вони розробляли місцевий бюджет і забезп. його виконання, здійснювали керівн. і контроль за д-тю підпр. та підпорядкованих їм органів управління, забезпечували реаліз. актів Нар. ради, охорону держ. ладу і прав громадян. Народна рада і народні комітети обирались на термін до остаточного роз*яснення питання про воз*єднання Зак. з Укр. Виконавчим органов місц. народного комітету була його президія. 29 червня 1945 р. був підписаний договір між СРСР І Чехосл. про Закарп. Укр., ратифікований згодом Тимч. нац. зборами Чехосл. і Президією ВР СРСР. Отже, здійснилась споконвіна мрія укр. народу про воз*єднання в єдиній державі всіх укр. земель. На піставі Указу Презид. ВР СРСР 22 січня 1946р. в складі Укр. була ств. Закарп. обл. з поділом на 13 округів.

80. Закон. д-ть Народної Ради і перші кроки рад. буд. в Закарп. 28 жов. 1944р. Рад. армія звільнила від фашиських окупантів Закарп. Укр. На звільненій терит. розгорнувся масовий рух за вихід Закарп. Укр. з Чехослов. Респ. і приєднання її до УРСР. На місцях ств. народні комітети, які стали тимч. органами держ. влади. 26 лист. 1944р. в Мукачевому відбувся 1 з*їзд народних комітетів Закарпатської Укр. На порядку денному стояли такі питання: 1)визволення За. Укр. від нім.-угорських окупантів;2)воз*єднання Зак. Укр. з Укр.3)наділення селян, робітників і службовців землею та лісом. 4)вибори Нар. ради Зак. Укр. З*їзд прийняв маніфест про воз*єднання Зак. Укр. з Укр. і вихід зі складу Чехосл. Обрана на з*їзді Народна рада сформувала свій уряд у складі Президії Нар. ради та її уповноважених з таких питань: внутр. справ і держ безпеки, комун. господ., фінансів, землеробства, промисл. та торгівлі, юстиції, освіти, комунікації, хорони нар. здоров*я, соц. опіки. У лют. 1945р. декретом №40 ств. при Народній раді Планово-екон. бюро, а декретом № 41 – Рахунковий відділ Народної ради Закарп. Укр. Головою Народної ради обрали І.Туряницю, заступниками голови – П.Сову і П.Лінтура. Місцевими органами держ. влади, відпов. до адмін-терит. поділу , були окружні, міські та сільські народні комітети. Вони розробляли місцевий бюджет і забезп. його виконання, здійснювали керівн. і контроль за д-тю підпр. та підпорядкованих їм органів управління, забезпечували реаліз. актів Нар. ради.Народна рада і народні комітети обирались на термін до остаточного роз*яснення питання про воз*єднання Зак. з Укр. На підставі декрету №33 виданого 12 січн. 1945р. у сіх округах і містах Закарп. були ств. народні суди – основна ланка суд. системи краю. Вони обиралися відповідними народними комітетами і затвердж. Народною радою строком на 3 р. Вищу суд. інстанцію – Вищий нар.суд – обирала Народна рада. Також в усіх адм. округах і містах Ужгороді та Мукачеві для нагляду за дотриманням законностіств. органи прокуратури. Усіх прокурорів приз. Нар. рада. 29 червня 1945 р. був підписаний договір між СРСР І Чехосл. про Закарп. Укр., ратифікований згодом Тимч. нац. зборами Чехосл. і Президією ВР СРСР. Отже, здійснилась споконвіна мрія укр. народу про воз*єднання в єдиній державі всіх укр. земель. На піставі Указу Презид. ВР СРСР 22 січня 1946р. в складі Укр. була ств. Закарп. обл. з поділом на 13 округів.

81. Процес перебудови у країні і зміни в сусп-пол. житті. СРСР опинився на грані всеохоплюючої кризи:пол.,соц., куль., ідеолог. життя. Вивести країну із кризи, застою, адмін.-ком. сист. не спроможна. Потреба оновлення виникла не лише в екон., а й зміни в пол., сусп., міжн. житті сусп. Форми і засоби, глибина процесів оновлення жиитя сусп. були усвідомлені не зразу. У бер. 1985р. після смерті Черненка на пост ЦК КПРС обрано Горбачова і покладено поч. перебудови. Підгот. до 27 з*їзду КПРС, який мав відбутися 1986р. ускданювався тим, що було багато тих, хто був проти перебудови. Питання перебудови розг. Пленумом ЦК КПРС»Про перебудову і кадрову пол. партії».Рішення пленуму мало велике значення для гласності. Було прийнято ряд законів, напрвлених на розв. держ. підприємства.Відб. реформи. Іде процес поглиблення перебудови в політ. системі. В жов. 1989р. відбулись перші в іст. Укр.вибори нар. депутатів на альтерн. основі. Відбулося небачене пробудження громад.-пол. активності народу. Особливо пробудж. політика русифікації. Прийн. З»Про мови в УРСР» від 1 січня 1990р. Розгортається широкий нац.-демокр. рух спрмований на розширення суверн.Укр. респ. В липні 1989р. відб. пол страйки шахтарів Донбасу, Зх. Укр. Розпочин. процес формування багатопарт. системи в Укр. Відб. організовані оформлення масової пол. опозиції ком. партіїї. Виник. ряд комун. партій і організ. ВР приймає Декл. про держ. сувернітет 16 липня 1990р., це була тимч. Конст. незал. Укр.

82 . 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Декларація складалася зі вступу (преамбули) та десяти-розділів: самовизначення української нації; народовлад­дя; державна влада; громадянство Української РСР; тери­торіальне верховенство; економічна самостійність; еколо­гічна безпека; культурний розвиток; зовнішня і внутріш­ня безпека; міжнародні відносини. Декларація проголосила державний с^ш^нітет Украї­ни, як "верховенства* самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах".У Декларації визначалося, що Україна як суверенна, держава розвиватиметься в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією вевід'емного права на самовизначення Народ України є єдиним джере"лом державної влади Українська держава "забезпечує рівність перед законои_ усіх громадян Республіки, незалежно від походження, со­ціального і майнового стану, расової та національної при­належності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релiгійних переконань, роду і характеру занять, місця проща вання та інших обставин". Територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена чи використана без її згоди. Національним багатством країни володіє, користується і розпоряджається тільки народ України. Вона само­стійно встановлює порядок організації охорони природи і порядок використання природних ресурсів, може заборо­нити будівництво й припинити функціонування будь-яких підприємств, установ та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці. Досить важливим і новим у конституційному законом давстві України є такий пункт: держава виявляє піклування про задоволення національно-культурних потреб українців, котрі проживають за її межами. Та дуже цікавим є те, що -Україна має право на повернення у власність народу націо­нальних, культурних та історичних цінностей, що знахо­дяться за межами України. Україна також має право на власні Збройні сили, внут­рішні війська та органи державної безпеки; вона "урочис­то проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї".В останньому розділі підкреслювалося, що Україна є лу6'єктом_шжна£одного_ права_,_здійснює безпосередні зно­ини з. іншими державами, укладає з ними договори, об­мінюється дипломатичними, консульськими, торговельни­ ми представництвами, бере участь у діяльності міжнарод.них організацій тощо. Вона виступає рівноправним учас­ником міжнародного спілкування, активно зміцнює загаль­ний мир і міжнародну безпеку, безпосередньо бере~участьу загальноєвропейському процесі та європейських струк­турах. Українська держав визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішнього — дер­жавного права. Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укла­денні міжнародних угод". Отже, Декларація послужила правовою основою проце су незалежного державотворення України, всього подаль­шого законодавства. Вона надихнула демократичні сили України на подальшу боротьбу з комуністичним режимом. Своєрідним піком протистояння комуністичної влади і демократії стало голодування студентів у жовтні 1990 року у Києві. Тим часом продовжувалися пошу­ки оптимального змісту нового союзного договору. Пере­говори вели керівники дев'яти союзних республік, включаючи Україну. У травні лідери "дев'ятки" в основному узгодили текст союзного договору і призначили дату його підписання 20 серпня 1991 року. Але 19 серпня 1991 року партійна номенклатура вчинила державний.заколот. Дії заколотників призвели до остаточної дискредитації коаь партії. 24 серпня 1991 року ВР прийняла акт незалежнсті України. В цьому історичному документі підкреслювалося: виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р., продовжуючи тисячолітню традицію державотворен­ня в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого" Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими докумен­тами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет: України, Верховна Рада Української Радянської Соціалі­стичної Республіки урочисто проголошує незалежність:¹; України та створення самостійної Української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Кон­ституція і закони України. Цей Акт набирає чинності з моменту його схвалення" Акт проголошення незалежності України, день прийнят­тя якого був незабаром проголошений національним свя­том, не був випадковим явищем. Акт проголошення неза­лежності України український народ прийняв, продовжу­ючи тисячолітню традицію державотворення. | На Всеукраїнському референдумі, який відбувся 1 груд­ня 1991 року…