3. «Вітрина» соціалізму. Кадарівський соціалізм.

У другій половині 1950—1960-х рр. в Угорщині була проведена одна з найбільш ґрунтовних економічних реформ, яка дала простір для розвитку приватної ініціативи і кооператорів. Завдяки рефор­мам життєвий рівень угорців неухильно зростав майже до кінця 1970-х рр. Найуспішніше розвивалося сільське господарство, що перетворило Угорщину на одного з найбільших експортерів сіль­ськогосподарської продукції в Європі.

Незважаючи на непослідовність реформ у період неосталінізму в Угорщині існував найбільш ліберальний політичний режим серед усіх країн Східної Європи.

На протязі 1960-1980-их рр. Проходять реформи Я. Кадара, які передбачають:

Політична сфера

• Припинення і відмова від політичних репре­сій.

• Запровадження альтер­нативних виборів до Державних зборів та місцевих органів влади. Дотримання принципу узгодження інтересів різних прошарків суспільства.

• Терпимість до всьо­го, що не суперечить принципам соціалізму. Дотримання принципу: «Хто не проти нас, той за нас»

• Терпиме ставлення народу до існуючого режиму, відсутність проявів загальнонаціо­нальної підтримки. Запровадження від­носно вільного виїзду за кордон.

• Узгодження політич­ного курсу Угорщини з СРСР, але бути на крок поперед нього

Промисловість та управління

• Скорочення централь­них органів управління. Децентралізація управ­ління.

• Відмова від директивно­го планування. Обмеження впливу пар­тійної бюрократії на економічні процеси.

• Надання підприємствам господарської і фінансо­вої самостійності.

• Відмова від подальшої індустріалізації.

• Подрібнення великих підприємств. Створення на їх основі оптимальної системи більш дрібних

• Запровадження еконо­мічних стимулів праці. Диференціація оплати праці.

• Грошові запозичення на Заході на модернізацію промисловості. Стимулювання і розви­ток дрібного підприєм­ництва у сфері обслуго­вування

Сільське господарство

• Дотримання прин­ципу добровільності при створенні сіль­ськогосподарських кооперативів (їм на­лежало 75 % оброб­люваних земель).

• Виборність керівни­ків кооперативів.

• Скасування дирек­тивного планування.

• Зняття обмежень на закупівлю коопера­тивами за кордоном сільгосптехніки, до­брив, систем захисту рослин тощо

• Податкові пільги. Створення мережі приватних підпри­ємств з обслуговуван­ня техніки, перероб­ки сільгосппродукції тощо.

• Стимулювання екс­порту сільгосппро­дукції

На початку 1980-х рр. економіка Угорщини опинилась у склад­ному становищі, уповільнились темпи розвитку. Зовнішня забор­гованість зросла до 11—12 млрд. доларів. В умовах, коли в СРСР розпочалась перебудова, в УСРП домінувало реформаторське крило, яке покладало надії на першого секретаря будапештського міськко­му УСРП К. Гросса. Улітку 1987 р. він очолив уряд і запропонував програму реформ.

У травні 1988 р. реформатори домоглися скликання партійної конференції, на якій було ухвалено курс на проведення економічних реформ і вдосконалення політичної системи. Для реалізації курсу були проведені кадрові зміни в керівництві країною.

К. Гросс, за згодою Москви, зайняв посаду генерального секре­таря, а Я. Кадар перемістився на почесну посаду голови партії. Також у керівництво партії без згоди Москви було введено декілька молодих ініціативних діячів, серед яких і економіст М. Немет, який був автором реформ.

Але продуктивної роботи в уряду не відбулося. Усе активніше почала діяти демократична опозиція, яка не дозволяла управляти по-старому. У таких умовах Б. Пожгаї запропонував кардинально змінити політичну систему і ввести багатопартійність, але цьому опирався К. Гросс. Це привело до падіння його авторитету.

Улітку і восени 1988 р. у парламенті Угорщини відбулись важ­ливі зміни: від своїх депутатських місць під тиском громадськості змушені були відмовитись деякі партійні діячі й консервативні депутати.

Парламент прийняв низку демократичних законів: про свободу мітингів і зборів, організацій і об'єднань; про пресу та страйки. Також були прийняті рішення про запровадження посади прези­дента і створення конституційного суду. Новим прем'єр-міністром став М. Немет. Реформаторська діяльність привела і до активізації політичного життя в країні. Почали виникати різні «неформальні» організації і рухи. У 1988 р. їх нараховувалося понад 40, а на кінець 1989 р. було зареєстровано 50 політичних партій і 140 різних союзів, рухів, організацій. Важливим кроком до відродження багатопартій­ності стало прийняття закону про партії.

Найбільш впливовими серед опозиційних партій були Союз віль­них демократів (СВД), Соціально-демократична партія Угорщини (СДПУ), Незалежна партія дрібних господарів (НПДГ) та ін.

Багатопартійність стала невід'ємною складовою політичного життя, але УСРП відмовилась визнавати це, і тоді прем'єр-міністр М. Немет оголосив про свій вихід зі складу УСРП і проведення самостійної політики до нових парламентських виборів. У цей же час у країні почав ширитися рух за перегляд подій 1956 р. та їх оцінку.

Зрештою УСРП змушена була піти на переговори з опозицією, і 18 квітня була підписана угода про умови переходу до багатопар­тійності. Лише СВД і Угорський демократичний форум відмовились підписати цей документ, заявивши, що вони не бажають себе комп­рометувати союзом з комуністами.

Улітку 1989 р. парламент перестав бути однопартійним. Місця, що звільнилися, зайняли депутати від опозиції. Важливою подією стали оприлюднення результатів перегляду подій 1956 р., які отримали назви «народне повстання, спрямоване на повалення сталінізму», «революція 1956 р.», і перезаховання праху І. Надя на Площі Героїв у центрі Будапешта.

Уряд М. Немета зробив рішучий поворот у бік лібералізації стосун­ків із Заходом. На кордоні з Австрією було демонтовано прикордонну загорожу і дозволено вільний в'їзд і виїзд з країни. Через відкриті кордони в Австрію хлинув потік «туристів» з НДР, які прагнули залишити свою соціалістичну батьківщину.

23 жовтня 1989 р. УНР була перейменована в Угорську Рес­публіку.

Демократичні процеси в країні привели до кризи і розпаду УСРП. На XIV з'їзді партії, який проходив у жовтні 1989 р., вона була перейменована в Угорську соціалістичну партію (УСП), але частина ортодоксальних діячів на початку 1990 р. відродила УСРП.

Навесні 1990 р. в Угорщині відбулись демократичні вибори до Парламенту, у яких більшість набрали опозиційні партії — 89 %, а УСП — 11 %. Новий уряд очолив історик Й. Антал, а президентом став письменник лідер СВД А. Ґенц.

Уряд Й. Антал а продовжив економічні перетворення, розпочаті соціалістами, спрямовані на розвиток ринкових відносин. У 1991 р. урядом був прийнятий закон про часткову грошову компенсацію осо­бам, у яких була конфіскована власність протягом 1948—1952 рр. Також Угорщина вийшла зі складу РЕВ і ОВД. У 1991 р. з її тери­торії були виведені радянські війська.