2.8. Робоче місце №8. Контроль ефективності гальмування за допомогою дорожніх випробувань.

На даному робочому місці передбачається перевірка ефективності гальмування гальмівних систем автомобіля (РГС, СГС, ДГС) за допомогою дорожнього випробовування.

При даному випробовуванні критерієм оцінки стану роботи РГС є значення гальмівного шляху ДТЗ.

Критерієм ефективності гальмування СГС є можливість утримування ДТЗ у нерухомому стані протягом не менше ніж 5хв. на ділянці дороги повздовжнім ухилом не менше: для ДТЗ повної маси категорій M та N – 16%;для ДТЗ у спорядженому стані категорії M – 23% та категорії N – 31%.

3. Виробнича діяльність.

3.1 Робоче місце №1. Індетифікація транспортного засобу, контроль технічного стану коліс та шин.

Дорожньо-транспортний засіб має бути чистим.

Технічний стан та обладнання ДТЗ повинні відповідати вимогам чинної нормативної документації з безпеки дорожнього руху і охорони навколишнього середовища.

Не допускаються змін в конструкції ДТЗ та застосування експлуатаційних матеріалів, що не передбачені підприємством-виробником ДТЗ, без узгодження з ним чи іншою уповноваженою на те організацією.

Перед проведенням контролю перевіряються: індетифікаційні номери ДТЗ – кузова(шасі) та двигуна, наявність та зміст передбачених підприємством-виробником номерних та кодових табличок,державний реєстраційний номер. Індетифікайні дані, характеристика використовуваного обладнання, умови проведення та результати контролю вносяться до протоколу контролю.

Оснащення та устаткування:

• штангенциркуль ШЦ – 1- 125 – 0,1 ГОСТ 166-89 (рисунок 2);

Рис. 2. Штангенциркуль ШЦ-1-125-0,1.

• манометр шинний СО-110( рисунок 3);

Рис. 3. Манометр шинний СО-110.

• рулетка (рисунок 4).

Рис. 4. Рулетка.

Технічна документація:

• ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю»(Додаток 1).

Вимогами до проведення контролю стану шин та коліс ДТЗ є:

• висота рисунку протектора шин має бути не менше ніж: для ДТЗ категорій М1 та N1 – 1,6 мм; M2 та M3 – 2,0 мм; N2 та N3 – 1,0 мм; О – тих самих значень що і для тягачів;

• відсутність місцевих пошкоджень (проколи, порізи), що оголюють корд, а також місцевих відшарувань протектора. Не допускається наявність сторонніх предметів між здвоєними колесами ДТЗ;

• відповідність тиску повітря в шинах, значенням, що встановлені інструкцією до експлуатації(ІЕ) автомобіля та правилам експлуатації автомобільних шин. Для наповнення шин повітрям та вимірювання його тиску, здвоєні колеса повинні бути встановленні так, щоб вентильні отвори у дисках були суміщені між собою. Не допускається заміна золотників заглушками, пробками та іншими пристосуваннями;

• ДТЗ мають бути укомплектовані шинами, що зазначені у ІЕ. Не допускається встановлення на одній осі шин різних розмірів, конструкцій, моделей з різними типами рисунка протектора;

• не допускається відсутність хоча б одного болта або гайки кріплення дисків чи ободів коліс, послаблення моменту їх затягнення та наявність тріщин на дисках чи ободах коліс;

• не допускається установлення на колеса ДТЗ шин, що відновлені за класом, що не відповідає категорії ДТЗ, шин з відремонтованими місцевими пошкодженнями на передній осі ДТЗ. На передній осі міжміських автобусів заборонено використання шин, відновлених за будь-яким класом. Класи відновлення шин повинні відповідати наведеним у таблиці 2.

Таблиця 2. Класи відновлення шин

Категорія ДТЗ	Класи відновлення шин
	для передньої осі	для решти осей
М1, N1, M2, M3	I	I, II, Д
O1, O2	I, II	I, II
N2, N3, O3,O4	I, II	I, II, Д

Методи контролю технічного стану коліс та шин наступні:

• висоту рисунку протектора шин визначають на найбільш зношеній ділянці бігової доріжки, що обмежується прямокутником, ширина якого має дорівнювати половині ширини бігової доріжки, довжина 1/6 довжини її кола(1/6 довжини кола дорівнює довжині дуги, хорда якої дорівнює радіусу). Висота рисунку протектора визначається не менше, ніж у п’яти точках, що рівномірно розміщені по площині зазначеної ділянки;

• вимірювання висоти протектора не проводиться у місцях розташування уступів біля основи елементів рисунку протектора та напівмостів у зоні перетину канавок. Для шин підвищеної прохідності вимірювання висоти протектора проводить між ґрунтозачіпками по центру чи у місцях, що наймеш віддалені від центру бігової доріжки;

• на шинах що мають індикатори спрацювання, гранично допустиму висота протектора, визначають за появою принаймні одного з індикаторів, перевірку проводять візуальним методом;

• контроль тиску в шинах здійснюється манометром та за умови повністю остиглої шини манометрами згідно з ГОСТ 9921;

• перевірка комплектності шин відбувається візуальним методом.

3.2. Робоче місце №2. Контроль відпрацьованих газів транспортного засобу.

На даному робочому місці проводиться перевірка параметрів відпрацьованих газів автомобіля. При перевірці автомобіль має бути чистим.

Перевірка відпрацьованих газів автомобіля на вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів.

Робоча температура - діапазон температур охолоджувальної рідини або моторної оливи, який підприємство-виробник рекомендує для загальних умов експлуатації автомобіля (після прогріву).

Система каталітичної нейтралізації відпрацьованих газів (далі — нейтралізатор) - сукупність пристроїв, що призначена для зниження вмісту забруднювальних речовин у відпра­цьованих газах двигуна автомобіля, яка складається зі змінного елемента каталітичного нейтра­лізатора і може містити функціонально зв'язані з ним датчики режимів роботи двигуна, вмісту кисню у відпрацьованих газах тощо та відповідні системи керування, зокрема, систему автоматичного регулювання складу паливоповітряної суміші, що надходить у циліндри двигуна.

Окислювальний нейтралізатор - нейтралізатор, який забезпечує зниження вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьо­ваних газах.

Трикомпонентний нейтралізатор - нейтралізатор, який забезпечує зниження вмісту оксиду вуглецю, вуглеводнів та оксидів азоту у відпрацьованих газах.

Гранично допустимий вміст оксиду вуглецю - вміст оксиду вуглецю у відпрацьованих газах автомобіля, у разі перевищення якого авто­мобіль вважають таким, що не пройшов випробування.

Гранично допустимий вміст вуглеводнів - вміст вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобіля, у разі перевищення якого автомобіль вважають таким, що не пройшов випробування.

Оснащення та устаткування:

• газоаналізатор NEXA GASBOX AUTOPOWER(рисунок 5).

Рис.5. Газоаналізатор NEXA GASBOX AUTOPOWER

Газоаналізатор призначений для вимірювання вмісту CO, CH, O₂, CO₂ у відпрацьованих газах бензинових двигунів. Також прилад вимірює температуру мастила та оберти колінчастого валу двигуна. Газоаналізатор розраховує коефіцієнт надлишку повітря λ.

Прилад приєднується до ПК через послідовний порт RS232. Програма, що завантажується на комп’ютер має широку базу даних по легковим автомобілях, у якій зібрана інформація по рекомендованих виробником значеннях концентрацій шкідливих компонентів, по типах застосовуваних кисневих датчиків.

Технічні характеристики:

• діапазон вимірювань:

• CO  0…9.99 %

• CO₂ 0…19.9 %

• CH  0…9999 ppm

• O₂ 0…21.4 %

• NO 0…2000 ppm

• NO₂ 0…2000 ppm

• λ 0.5…1.5- оберти двигуна 0…9990 хв^-1

• - температура мастила 0…199 °С.

• робоча температура - +5…+40 °С;

• клас точності 0;

• автоматичний злив конденсату;

• час реакції < 15 с (довжина зонду 6м);

• час прогріву 1хв. (максимум);

• напруга живлення 230В, Гц;

• габарити 470х230х220 мм;

• вага 10 кг.

Технічна документація:

• ДСТУ 3649-97 «Засоби дорожні транспортні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю»(Додаток 1);

• ГОСТ 17.2.2.03 «Нормы и методы измерений содержания окиси углерода и углеводородов в отработавших газах автомобилей с бензиновыми двигателями»;

• ДСТУ 4277:2004 «АТМОСФЕРА. Норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі»(Додаток 2).

При перевірці вмісту відпрацьованих газів необхідно дотримуватись наступних вимог контролю що вказані нижче.

1. Вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів визначають під час роботи двигуна в режимі холостого ходу для двох частот обертання колінчастого вала (далі — вала) — мінімальної (п_мін) і підвищеної (п_підв), що встановлені виробником.

Якщо значення цих частот не встановлено підприємством-виробником у технічних умовах чи документах з експлуатації автомобіля, то перевіряють за л_мін = 800 хв^-1 ± 100 хв^-1 і п_підв = = 2200 хв^-1 ± 200 хв^-1.

2. Вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, не обладна­них нейтралізаторами, не повинен перевищувати межі, наведені у таблиці 3. Для автомобілів, уперше зареєстрованих до 1 жовтня 1986р., допустимий вміст оксиду вуглецю становить 4,5%.

Таблиця 3. Гранично допустимий вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, не обладнаних нейтралізаторами.

Паливо, на якому працює двигун	Частота обертання	Оксид вуглецю, об’ємна частка,%	Вуглеводні, об’ємна частка, млн^-1, для двигунів з числом циліндрів
			до 4 включно		більше ніж 4
Бензин	nмін	3,5	1200	2500
	nпідв	2,0	600	1000
Газ природний	nмін	1,5	600	1800
	nпідв	1,0	300	600
Газ нафтовий зріджений	nмін	3,5	1200	2500
	nпідв	1,5	600	1000

Вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, які обладнані нейтралізаторами, не повинен перевищувати межі, наведені у таблиці 4.

Таблиця 4. Гранично допустимий вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, обладнаних нейтралізаторами.

Частота обертання	Автомобілі з окислювальними нейтралізаторами			Автомобілі з трикомпонентними нейтралізаторами
	Оксид вуглецю, об’ємна частка,%	Вуглеводні, об’ємна частка, млн^-1	Оксид вуглецю, об'ємна частка, %		Вуглеводні, об'ємна частка, млн^-1
nмін	1,0	600	0,5		100
nпідв	0,6	300	0,3		100

Автомобілі, які можуть працювати як на бензині, так і на газовому паливі (причому одна із систем живлення двигуна є основною, друга — резервною), перевіряють лише за роботи на ос­новному паливі.

Автомобілі, які можуть працювати як на бензині, так і на газовому паливі (причому обидві системи живлення є рівноцінними), перевіряють під час контролювання за роботи на кожному з палив. Під час контролювання автомобіль перевіря­ють на тому паливі, на якому він працював на момент перевіряння.

Будова, конструкція і якість виготовляння та складання агрегатів, вузлів і деталей ав­томобіля мають забезпечувати виконання вимог цього стандарту протягом усього терміну експлу­атації за умови виконання правил експлуатації і обслуговування, зазначених у документах з експ­луатації, які додають до автомобіля.

При перевірці автомобіля застосовують наступні методи:

• під час випробовування автомобіля для живлення двигуна застосовують бензин або газове паливо і мастильні матеріали, що передбачені документами з експлуатації автомобі­ля і відповідають вимогам чинних нормативних документів на їх виготовляння;

• зовнішнім огляданням перевіряють комплектність, задовільність стану і від­сутність нещільностей у з'єднаннях випускної системи автомобіля, системи нейтралізації відпра­цьованих газів (за наявності) та інших пристроїв, які передбачені конструкцією автомобіля і при­значені для зменшення викидів забруднювальних речовин (систем вентиляції картера, рецирку­ляції відпрацьованих газів, уловлювання випаровувань палива, економайзера примусового холос­того ходу тощо). Випускна система також не повинна мати прогарів і механічних пробоїн;

• за наявності бортової системи діагностування необхідно переконатися, що діагностич­ний індикатор не сигналізує про несправну роботу двигуна і його систем;

• перед вимірюванням двигун має бути прогрітим так, щоб температура охолоджуваль­ної рідини чи моторної оливи була в межах діапазону робочих температур за рекомендаціями підприємства-виробника. Якщо такі дані відсутні, температура має бути не менша ніж +60 °С або на вимогу власників (водіїв) автомобілів — не менша ніж +80 °С;

Вимірюють у наступній послідовності:

- важіль перемикання передач встановлюють у нейтральне положення;

- автомобіль загальмовують стоянковим гальмом;

- зупиняють двигун (якщо він працює);

- під колеса встановлюють упорні колодки;

- відкривають капот моторного відсіку;

- під’єднують тахометр та пристрій для вимірювання температури моторної оливи;

- пробовідбиральний зонд газоаналізатора занурюють у випускну трубу на глибину не менше ніж 300 мм від зрізу;

- повітряну заслінку повністю відкривають;

- запускають двигун;

- частоту обертання вала двигуна збільшують до nпідв і витримують такий режим не менше 30 с (у разі випробовування автомобіля з нейтралізатором даний режим витримують протягом 2-3 хв. за температури атмосферного повітря вище ніж 0 °С та протягом 3—5 хв. за температури нижче ніж 0 °С);

- встановлюють мінімальну частоту обертання валу двигуна та після стабілізування показників газоаналізатора, та не пізніше ніж через 60 с, вимірюють вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів (за ре­зультат вимірювання беруть середнє арифметичне значення між максимальним і мінімальним показами приладу за інтервал вимірювання);

- встановлюють підвищену частоту обертання вала двигуна п_підв і після стабілізування показів газоаналізатора, але не пізніше ніж через 60 с, вимірюють вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів (за результат вимірювання беруть середнє арифметичне значення між максимальним і мінімаль­ним показами приладу за інтервал вимірювання).

При наявності у автомобіля кількох випускних труб, вимірювання проводять у кожній з них окремо. За результат вимірювання беруть більший із одержаних результатів вимірювання вмісту вимірювання вмісту оксиду вуглецю і вуглеводнів у кожній із випускних труб.

Для вимірювання або регулювання двигуна в закритому приміщенні газовідвід, з'єднаний з випускною сис­темою автомобіля, повинен мати отвір, що його можна закривати, куди вводять пробовідбірник газоаналізатора. Якщо немож­ливо встановити пробовідбірник на глибину 300 мм, треба скористатися додатковим патрубком.

Перевірка рівня димності відпрацьованих газів вантажних автомобілів.

Оснащення та устаткування:

• TEXA OPABOX AUTOPOWER (рисунок 6).

Рис. 6. Димомір TEXA OPABOX AUTOPOWER

Димомір призначений для вимірювання димності дизельних двигунів легкових та вантажних автомобілів. Керування приладом відбувається комп’ютером. Результати вимірювання виводяться на монітор та можуть бути роздруковані. Контролюється температура мастила двигуна, оберти колінчастого валу, тиск та температура проби.

Технічна документація:

• ДСТУ 3649-97 «Засоби дорожні транспортні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю»(Додаток 1)

• ДСТУ 4276:2004 «АТМОСФЕРА. Норми і методи вимірювання димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями » (Додаток 3).

Димність відпрацьованих газів двигуна автомобіля. Димність відпрацьованих газів двигуна автомобіля визначають за показниками (коефіцієнта­ми) ослаблення світлового потоку, яке виникає внаслідок поглинання і розсіювання відпрацьовани­ми газами потоку випромінювання від джерела світла (що утворює паралельний пучок) у вимірю­вальній камері димоміра:

- за натуральним показником (коефіцієнтом) поглинання К, м^-1;

- за лінійним показником (коефіцієнтом) поглинання N, %

Димомір або денситометр. Засіб вимірювальної техніки для вимірювання димності відпрацьованих газів.

Ефективна база димоміра L. Довжина шляху, що проходить світловий потік крізь вимірюване середовище відпрацьованих газів постійної прозорості у вимірювальній камері димоміра.

Натуральний показник (коефіцієнт) поглинання К, м^-1. Величина, обернена товщині шару відпрацьованих газів, проходячи який потік випромінювання від джерела світла димоміра ослаблюється в е разів.

Лінійний показник (коефіцієнт) поглинання N, %. Ступінь ослаблення потоку випромінювання від джерела світла димоміра на відстані, що до­рівнює ефективній базі димоміра, внаслідок поглинання і розсіювання світла відпрацьованими га­зами під час проходження ними вимірювальної камери.

Гранично допустиме значення натурального показника (коефіцієнта) поглинання К_доп, м^-1. Значення натурального показника поглинання, у разі перевищення якого автомобіль (двигун) вважають таким, що не пройшов випробовування.

Мінімальна частота обертання (колінчастого вала) холостого ходу. Найменша частота обертання колінчастого вала двигуна в режимі холостого ходу (без зовніш­нього навантаження двигуна). Примітка. У режимі мінімальної частоти обертання холостого ходу педаль керування паливоподачею має бути не натисненою, а важіль керування паливоподачею паливного насоса високого тиску має перебувати в положенні, що відповідає мінімальній подачі палива (на упорі в гвинт мінімальної подачі палива або інший подібний елемент конструкції).

Максимальна частота обертання (колінчастого вала) холостого ходу. Найбільша частота обертання колінчастого вала двигуна в режимі холостого ходу, обмежена регулятором. Примітка. У режимі максимальної частоти обертання холостого ходу педаль керування паливоподачею має бути повністю натисненою, а важіль керування паливоподачею паливного насоса високого тиску має перебувати в положенні, що відповідає повній подачі палива (на упорі в гвинт повної подачі палива або інший подібний елемент конструкції).

Вільне прискорення. Розгін двигуна від мінімальної до максимальної частоти обертання холостого ходу без зовніш­нього навантаження двигуна.

Робоча температура. Діапазон температур охолодної рідини або моторної оливи, який підприємство-виробник реко­мендує для загальних умов експлуатації автомобіля (після прогрівання).

Димність відпрацьованих газів автомобілів (двигунів), тип яких офіційно затверджено згідно з ДСТУ UN/ЕСЕ R 24-03 (Правилами ЄЕК ООН № 24-03) або Директивою 72/306/ЄЕС, у режимі вільно­го прискорення не повинна перевищувати скоригованого значення натурального показника поглинання, встановленого для цього типу транспортного засобу (двигуна). Примітка. Для автомобілів з новими двигунами, які проходять обкатку, застосовують гранично допустиме значення натурального показника поглинання у режимі вільного прискорення, яке на 0,5 м"¹ більше, ніж скориговане значення натурального показника поглинання.

Автомобіль (двигун) вважають таким, що проходить обкатку, якщо його пробіг не перевищує значення, наведеного у технічній документації заводу-виробника автомобілів (двигунів), у тому числі в документах з експлуатації, які додають до автомобілів. За відсутності цих відомостей пробіг обкатки — не більше ніж 3000 км.

Димність відпрацьованих газів автомобілів (двигунів), тип яких не затверджено згідно з ДСТУ UN/ЕСЕ R 24-03 (Правилами ЄЕК ООН № 24-03) або Директивою 72/306/ЄЕС, у режимі вільно­го прискорення не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 5.

Таблиця 5. Гранично допустимі значення натурального показника поглинання у режимі вільного прискорення для автомобілів (двигунів), тип яких не затверджено згідно з ДСТУ ІМ/ЕСЕ К 24-03 (Правилами ЄЄК ООН № 24-03) або Директивою 72/306/ЄЕС.

Об’єкт випробовування	Гранично допустиме значення натурального показника поглинання Кдоп, м^-1
автомобілі з дизелями: - без наддуву - з наддувом	2,5 3,0
автомобілі з газодизелями - з наддувом - без наддувом	1,7 2,0

При перевірці димності застосовуються наступні методи.

Для живлення двигуна під час випробовування в режимі вільного прискорення за­стосовувати дизельне паливо (для газодизеля також газове паливо) і мастильні матеріали, що пе­редбачені документами з експлуатації автомобіля і відповідають вимогам чинних нормативних до­кументів на їх виготовляння.

Зовнішнім оглядом перевіряють комплектність, задовільність стану, відсутність прогарів і механічних пробоїн випускної системи автомобіля та відсутність нещільностей у з'єднан­нях, які призводять до витоку відпрацьованих газів.

Обмежувальний гвинт повної подачі палива має бути опломбованим (якщо опломбування передбачено конструкцією).

Перед вимірюванням димності двигун прогрівають так, щоб температура охолод­ної рідини чи моторної оливи була в межах діапазону робочих температур за рекомендаціями підприємства-виробника. Якщо такі дані відсутні, температура має бути не меншою ніж 60 °С, або на вимогу власників (водіїв) автомобілів температура має бути не меншою ніж 80 °С.

Контролюють температурний режим двигуна за штатними приладами автомобіля або за допомогою додаткових засобів вимірювальної техніки. Примітка. З 01.01.2008 року запроваджують обов'язковий інструментальний контроль температури моторної оливи в системі змащування двигунів (як з рідинним, так і з повітряним охолоджуванням), яка має бути в межах діапазону робочих температур за рекомендаціями підприємства-виробника. Якщо такі дані відсутні, температура має бути в межах діапазону від 60 °С до 100 °С. Для двигунів з повітряним охолоджуванням верхня межа робочих температур становить 120 °С.

Перед вимірюванням димності виконують наступне:

- встановлюють важіль перемикання передач у нейтральне положення;

- загальмовують автомобіль стоянковим гальмом;

- зупиняють двигун (якщо він працює);

підкласти під колеса автомобіля упорні колодки;

- відкривають капот моторного відсіку;

- під'єднують пристрій для вимірювання температури моторної оливи;

- під'єднують пробовідбиральну магістраль димоміра до випускної системи автомобіля;

- перевіряють нульове положення стрілки (цифрового чи іншого пристрою, що реєструє резуль­тати вимірювання) димоміра;

- запускають двигун;

- безпосередньо перед випробовуванням у режимі вільного прискорення дизелі з наддувом транспортних засобів категорій М₃ і N3 та газодизелі мають працювати в режимі холостого ходу з мінімальною частотою обертання колінчастого вала не менше ніж 10 с.

Порядок проведення контролю димності такий:

1. Під час роботи двигуна з мінімальною частотою обертання холостого ходу швидко (швидше, ніж за одну секунду), але без ривків перемістити педаль керування паливоподачею до упору. Таке положення педалі зберігати, доки не буде досягнуто максимальної частоти обертання холостого ходу, яку обмежує регулятор. За показами димоміра визначити максимальну величину показника димності у режимі вільного прискорення за період розгону двигуна.

2. Педаль керування паливоподачею повернути у положення, що відповідає мінімальній ча­стоті обертання холостого ходу. Таке положення педалі зберігати не довше ніж 15 с (але не менше ніж 10 с для двигунів з наддувом транспортних засобів категорій М₃, N3 та газодизелів) до стабілі­зування мінімальної частоти обертання холостого ходу і показів димоміра.

3. Дії відповідно до 1-2 (цикл вільного прискорення) треба повторити без перерв шість разів для того, щоб очистити (продути) випускну систему двигуна і відразу після цього виконати не менше ніж чотири тестові цикли вільного прискорення до стабілізації виміряних значень показника димності у режимі вільного прискорення. Чотири послідовно виміряні значення показника димності вважають стабілізованими, якщо вони перебувають у межах діапазону шириною не більше ніж 0,25 м^-1 в одиницях натурального показни­ка поглинання й не утворюють послідовність, що спадає.

4. Після вимірювання треба перевірити нульове положення стрілки (цифрового чи іншого пристрою, що реєструє результати вимірювання) димоміра. Якщо відхил від нульового положення перевищує 1 % в одиницях лінійного показника поглинання, вимірювання необхідно повторити.

5. Результатом вимірювання димності відповідно до 1-3 вважають середнє арифметич­не значення натурального показника поглинання в чотирьох останніх циклах вільного прискорення.

6. Автомобіль, для якого середнє арифметичне значення натурального показника поглинання, розраховане відповідно до 5, не перевищує гранично допустимих значень, вважають таким, що пройшов випробування.

7. Під час випробовування допускають застосування скороченої про­цедури оцінювання відповідності димності відпрацьованих газів автомобілів, яка передбачена Ди­рективою 96/96/ЄС, якщо димність значно менша, ніж норма, або значно перевищує її за результа­тами трьох або менше ніж трьох циклів вільного прискорення (тестових циклів або циклів продування випускної системи двигуна).

7.1. Вимірювання, що виконують відповідно до 3, припиняють, а автомобіль вважають таким, що пройшов випробування, якщо:

а) у будь-яких двох послідовних циклах вільного прискорення (тестових циклах або циклах про­дування випускної системи двигуна) усі виміряні значення показника димності у режимі вільного прискорення менші, ніж гранично допустимі значення на 0,3 м^-1 в одини­цях натурального показника поглинання або на 7 % в одиницях лінійного показника поглинання;

б) у будь-яких трьох послідовних циклах вільного прискорення усі виміряні значення показника димності менші, ніж гранично допустимі значення, на 0,2 м^-1 в одиницях натурального показника поглинання або на 4 % в одиницях лінійного показника поглинання.

7.2. Вимірювання, що виконують відповідно до 3, припиняють, а автомобіль вважають таким, що не пройшов випробування, якщо:

а) у трьох перших циклах продування випускної системи двигуна усі виміряні значення показ­ника димності у режимі вільного прискорення більші, ніж гранично допустимі значення, на 1,5 м"¹ в одиницях натурального показника поглинання або на 20 % в одиницях лінійного показника поглинання;

б) у будь-яких двох послідовних циклах вільного прискорення, починаючи з четвертого циклу продування випускної системи двигуна, усі виміряні значення показника димності більші, ніж гра­нично допустимі значення, на 0,5 м^-1 в одиницях натурального показника поглинання або на 10 % в одиницях лінійного показника поглинання;

в) у будь-яких трьох послідовних циклах вільного прискорення, починаючи з четвертого циклу продування випускної системи двигуна, усі виміряні значення показника димності більші, ніж гра­нично допустимі значення, на 0,25 м^-1 в одиницях натурального показника поглинання або на 5 % в одиницях лінійного показника поглинання.

7.3. Під час оцінювання відповідності димності відпрацьованих газів автомобілів відповідно до 7.1. — 7.2. застосовують одну із наведених у цих пунктах величин збільшення або змен­шення гранично допустимих значень димності (в одиницях натурального показника поглинання або в одиницях лінійного показника поглинання): ту, що менша для гранично допустимого значення дим­ності для відповідного типу автомобіля (двигуна).

7.4. Результатом вимірювання димності відповідно до 7.1. —7.2. вважають середнє арифметичне значення натурального показника поглинання, визначеного у вищезгаданих двох або, відповідно, трьох послідовних циклах вільного прискорення, у цьому випадку вимогу стосовно стабілізації виміряних значень не враховують.

8. На вимогу власників (водіїв) автомобілів оцінювання відповідності димності відпрацьованих газів автомобілів, що перебувають в експлуатації, виконують за повною процедурою.

9. За результатами вимірювання димності заповнюють протокол.

Примітка 1. З 01.01.2006 року під час випробовування димності необхідно вимірювати тільки в одиницях натурального показника поглинання.

Примітка 2. Якщо автомобіль має декілька випускних труб, вимірюють димність у кожній з них окремо. За результат вимірювання беруть більший із усереднених результатів вимірювання димності у кожній із випускних труб.

Примітка 3. Для двигунів, які мають наддув або перепускний клапан, що вимикається, димність треба вимірювати з увімкненим та вимкненим агрегатом наддуву або перепускним клапаном. За остаточний результат беруть більше із усереднених значень, визначених за кожним із варіантів.

Примітка 4. Вимірювання димності автомобілів з газодизелями треба виконувати окремо під час роботи на ди­зельному паливі та за газодизельним циклом для оцінювання відповідності згідно з нормами для автомобілів з дизе­лями та газодизелями.

Примітка 5. Для проведення вимірювання або регулювання двигуна в закритому приміщенні газовідвід, з'єдна­ний з випускною системою автомобіля, повинен мати отвір, що його можна закривати, куди уводять пробовідбірник димоміра.