Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СПЗ_лекції.docx
Скачиваний:
148
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
136.33 Кб
Скачать

5.Доступ до файлів. Атрибути файла.

В старих операційних системах (ОС) надається тільки один тип доступу до файлів – послідовний доступ.

В кожного файлу є імя і дані. Крім цього всі ОС повязують з кожним файлом іншу інформацію: дату і час створення файлу, розмір. Ці додаткові відомості називають атрибутами файлу. В таблиці 9.1 показано можливі атрибути файлів. В жодній ОС не присутні зразу всі наведені в таблиці атрибути файлів.

Таблиця 9.1.

Перші чотири атрибути відносяться до захисту файлу і містять інформацію про те, хто може отримати доступ до файлу, а хто ні.

Прапори представляють собою біти або короткі поля, які керують деякими специфічними властивостями.

6.Файли, відображувані на адресній простір памяті.

В деяких ОС, починаючи з MULTICS, було використано спосіб відображення файлів на адресний простір працюючого процесу. Концептуально можна представити собі два нових системних виклики: map і unmap. Перший системний виклик приймає на вході два параметри: імя файлу і віртуальну адресу памяті, за якою ОС відображає вказаний файл.

Відображення файлів на память краще всього працює в ОС, що підтримує сегментацію. В такій системі кожен файл може бути відображений на свій власний сегмент, так щоб байт k файла був також байтом k сегменту.

7.Каталоги.

В файлових системах файли організовуються у каталоги або папки, які в більшості ОС теж є файлами.

Найпростіша форма системи каталогів полягає в тому, що є один каталог, в якому містяться всі файли.

Першим етапом у вирішенні проблеми однакових імен файлів (якби деякі користувачі називали файли в одному кореневому каталозі), створених різними користувачами, можна вважати систему, в якій кожному користувачу виділявся один каталог. Це - дворівнева система каталогів. Одна з ситуацій, в якій користувачам потрібно буде отримати доступ до файлів, які не знаходяться в їх каталогах, - це виконання системних двійкових програм.

Всі сучасні файлові системи організовані ієрархічно, що дозволяє створювати довільну кількість підкаталогів.

Якщо першою буквою імені шляху був розділювач, то це означає, незалежно від використовуваного в якості розділювала символу, що шлях абсолютний.

Використовується і відносне імя шляху, разом з комутацією робочого (поточного) каталогу. Користувач може призначити один з каталогів поточним робочим каталогом.

Лекція 11. Реалізація файлової системи.

1.Структура файлової системи.

Файлові системи зберігаються на дисках. Більшість дисків поділяються на декілька розділів з незалежною файловою системою на кожному розділі. Сектор 0 блоку називається головним завантажувальним записом (Master Boot Record) і використовується для завантаження компютера. В кінці головного завантажувального запису міститься таблиця розділів. В цій таблиці зберігаються початкові і кінцеві адреси (номера блоків) кожного розділу. Один з розділів помічено в таблиці як активний. При завантаженні компютера BIOS зчитує і виконує MBR-запис, після чого завантажувальник в MBR-записі визначає активний розділ диску, зчитує його перший блок, який називається завантажувальним і виконує його. Програма, яка знаходиться в завантажувальному блоці, завантажує ОС, що міститься в цьому розділі. Для однаковості кожен дисковий простір розпочинається із завантажувального блоку, навіть якщо в ньому не міститься завантажувальної ОС. Але в цьому розділі може бути в подальшому встановлена ОС, тому зарезервований завантажувальний блок виявляється корисним.

Один з таких елементів, який називається суперблоком, містить ключові параметри файлової системи і зчитується в память при завантаженні компютера або при першому звертанні до файлової системи. Типова інформація, яка зберігається в суперблоці, включає “магічне число”, що дозволяє розпізнати системні файли, кількість блоків в файловій системі, а також іншу ключову адміністративну інформацію.