4Процес виробництва паперу та картону. Розвиток паперової промисловості в україні

Основними компонентами паперу є целюлоза та деревна маса. Для надання паперу певних оптичних і технологічних властивостей до основної маси додають різноманітні домішки (дрібно розмолоті мінеральні суміші: проклеюючі, барвники, наповнювачі тощо).

Проклейку паперу проводять поверхневим методом, тобто клей наносять на поверхню паперу. Для цього використовують модифікований крохмаль або натрієву сіль карбоксиментилцелюлози. Сіль також можна вводити в масу; тоді використовується каніфольний, каніфольно-парафіновий або синтетичні клеї. Проклейка підвищує гідрофобність паперу, сприяє ліпшому сприйняттю друкарської фарби, що особливо важливо для паперу, який призначений для друку способом плоского офсетного друку.

Введення в паперову масу наповнювачів (каоліну, тальку, гіпсу, двоокису титану, крейди та інших) підвищує її поверхневу гладкість, зменшує прозорість паперу. Надмірне введення наповнювачів викликає сильне пилення і зменшує поверхневу міцність паперу, що призводить до вищипування окремих частин, налипання їх на декель офсетного циліндра і зниження якості друкованих відбитків. З іншого боку, часті зупинки друкарської машини для змивання декеля значно знижують продуктивність друкарської машини і не забезпечують ідентичності тиражних відбитків. Для усунення подібних явищ в офсетний папір вводять менше наповнювачів, ніж в папір, призначений для друку іншими способами.

Для виготовлення високоякісної книжково-журнальної і художньої продукції випускають крейдований папір. Гладкість та білизна крейдованого паперу досягається за рахунок нанесення на поверхню паперу мінеральної суспензії окису барію. Після нанесення поверхневого шару папір сушать і потім каландрують на суперкаландрах.

Друкарський папір випускається як в рулонах, так і в аркушах товщиною від 0,05 до 0,5 мм і масою квадратного метра до 300 г.

Паперова промисловість постала в Україні на поч. 16 ст., у другій пол. 19 ст. розвинулося машинне виробництво паперу. Продукція паперу і картону становила на поч. 20 ст. понад 38000 т на рік; згодом (у тис. т): 1928 — бл. 37, 1940 — 48,5 (0,5 % всієї продукції СРСР), 1965 — 428,6 (0,6 %). Натомість целюлозна промисловість постала в Україні щойно на поч. 20 ст. і розвивалася дуже повільно (тис. т, у дужках у відсотках до всього СРСР), 1940 — 2,8 (0,5), 1965 — 76,3 (3 %). Подальше зростання паперової та целюлозної промисловості за pp. у тис. т (у дужках % до всього СРСР): Найбільші паперові і целюлозні фабрики в Україні: Жидачівський (Львівщина) та Понінківський (Хмельниччина) целюлозно-паперові та Херсонський і Ізюмський целюлозні комбінати, Нижне-Дніпровська і Малинська паперові фабрики, Корюківська фабрика технічного паперу. Частину целюлози, яку переробляють на фабриках в Україні завозять з інших частин СРСР. Проте продукція паперу і ще більше целюлози покриває лише невелику частину попиту України і їх довозять з РРФСР. Одним з головних підприємств України з целюлозно-паперової промисловості є ПАТ Корюківська фабрика технічних паперів. Вона реалізовує свою продукцію не тільки в Україні, а й за кордоном.

5Фарбування паперу.. Приготування фарб.способи їх нанесення на поверхню паперу

6Витинанка.

Витинанка - стародавній вид декоративно-прикладного мистецтва, який був надзвичайно поширений в Україні. Це ажурне вирізування з паперу, тканини, шкіри, навіть дерева. Кожному народу притаманні свої мотиви, але в основному це сюжетні і орнаментальні композиції. Вирізалися такі роботи за допомогою ножиць, ножа, іноді різака або сокири. Але вирізання притаманне не тільки слов'янській культурі, на батьківщині паперу Китаї, це мистецтво називається «Цзяньчжу», в Європі - силуетне вирізування. Але це вже інша історія ... По праву можна сказати, що це мистецтво одне з древніх. Звичайно в кожній культурі свої мотиви і символи. Основні риси народної вирізки - симетрія і декоративність образів (неодмінно висока ступінь стилізації, схильність до геометризації прорізів і т.п.). Асортимент ажурних виробів з паперу складають віконні фіранки, мережива для прикраси полиць, стельових балок, рамок з фотографіями, ікон, дверних косяків; серветки та ін. За усталеним звичаєм витинанками прикрашали інтер'єр житла щороку до найбільш важливих свят Різдва і Великодня (Пасхи).

Оскільки папір був дешевим і доступним матеріалом, вироби з нього не дорожчали. По закінченні певного часу старі витинанки викидали або спалювали. Етнографи досить пізно звернули увагу на цей вид народного мистецтва.

В даний час витинанка широко застосовується в школі і позашкільних закладах освіти та культури для дитячої творчості. Популярна як техніка графічного мистецтва для оформлення книг, плакатів, листівок, календарів