Аплікація з соломи, заготовка. Історія виникнення

Солома, сухі стебла хлібних злаків — прекрасний матеріал, який після певної обробки придатний для виготовлення найрізноманітніших виробів. З рівної, нем'ятої соломи плетуть плоскі і об'ємні предмети , виконують аплікації і інкрустації.

У нашій країні і в багатьох країнах світу з давніх часів солома широко використовується в народних художніх промислах.

    Аплікації з соломи, виконувані художниками-професіоналами, нерідко стають витворами мистецтва.

  Технологія багатьох робіт з соломою доступна дітям молодшого шкільного віку. У позашкільній і позакласній роботі з неї можна зробити велику кількість цікавих і корисних виробів. Для роботи придатна солома жита, пшениці, вівса , ячменю.

Збір і обробка матеріалу

Досвід переконує, що найкраще використовувати стебло з рослин, що виросли на органічних добривах, а не на хімічних. Солома з рослин, вирощених на гною - м`яка та еластична, а з рослин, вирощених на хімічних добривах - жорстка, тверда, важко піддається обробці.

Для аплікацій із соломки використовують солому з жита, пшениці, вівса та інше. Чим довше стебло рослини, тим більш отримаємо робочого матеріалу. При сучасному прибиранні зернових культур солома дуже мнеться, ламається і годиться лише для господарських цілей. Щоб використовувати солому як матеріал виробу, потрібні рівні, нем'яті стебла. Після прибирання зернових по краях полів, уподовж доріг залишаються незжаті рослини. Їх можна зрізати ножицями або гострим ножем.

Стебло зрізають на рівні другого вузла від землі: нижня частина стебла груба, товста, при обробці дає тріщини. 

Стебло вказаних вище рослин уявно ділять на частини. Перша частина - вгорі. Вона тонка й не придатна для роботи, а тому її відкидають. Друга частина - середина стебла. Вона складається з кількох колінців або вузликів. Довгі стебла для міцності пов`язуються вузликами. На стеблі буває,зазвичай, три або чотири колінця.   Коли заготовляємо соломку, то зрізаємо стебло від вузлика до вузлика, знімаємо із стебла покривний аркуш. Він легко сповзає. Отже, робочою частиною є лише середина стебла.

У використання ідуть лише очищені "трубочки". Така соломка може зберігатись дуже довго в сухому місці.

Наступний етап – замочування(варіння) і прасування. Це необхідно для того, щоб соломка розім'якла і не ламалась при подальшому прасуванні.Далі береться соломинка і робиться повздовжній надріз з однієї сторони, щоб можна було соломинку "розгорнути" у стрічку. Зразу після цього соломинка розгладжується гарячою праскою.Прасувати краще на складеній вчетверо газеті. Праска має бути досить гарячою, але не розжареною, щоб солома в процесі цієї операції не палилась.Залежно від нагріву праски за бажанням можна змінити колір соломи від природного світлого до коричневого. Стрічки розгладженої соломи зберігають в пакетах, коробках, теках. З таких стрічок, наклеєних на папір або тканину, легко і зручно вирізувати будь-які форми для аплікації і інкрустації. Розгладжуючи солому не треба викидати відрізки, що колються і тверді — їх відкладають окремо. Вони придатні для прямолінійного наклеювання і плетіння. 

  Дуже короткі прасовані стрічки також сортують по окремих пакетах. Всі найменші і щільні соломинки можуть згодитися в роботі.Потім соломка наклеюється на заздалегідь підготовлений ескіз.Сама готов викладається з деталей, які наклеюються на картонну основу, обтягнуту чорною тканиною.