Informatika_Nalivayko2011

Інформатика	31

ХХІ сторіччя по праву називають ерою абсолютної комп’ютеризації, основною сировиною для здійснення усіх процесів якої є інформація.

Поняття інформації є провідним для кожного фахівця, бо теза

«Хто володіє інформацією, той володіє світом!» є надзвичайно актуальною в епоху абсолютної інформатизації людського суспільства. Особливо необхідною є оперативна інформація для фахівців, які вивчають стан ринку послуг та виробництва продукції.

Ɏ ɚɤɬ , ɹɜ ɢɳ ɟ, ɩ ɨɞɿɹ						Ɉ ɞɟɪɠ ɭ ɜɚɱ - ɫ ɩɨɠ ɢɜɚ ɱ,
ɭ ɛɭɞɶɹɤɨɦ ɭ						ɡɚɰ ɿɤɚɜɥɟɧɢ ɣ ɭ ɡɧɚɧ ɧɿ ɩɪɨ
ɫɟ ɪɟɞɨɜɢɳ ɿ			ȱɧ ɮ ɨɪɦ ɚɰ ɿɹ			ɮ ɚɤɬ , ɹɜ ɢɳ ɟ, ɩ ɨɞɿɸ
Ⱦ ɠɟɪɟ ɥɨ						ɉ ɪɢ ɣ ɦ ɚɱ

Сучасному фахівцю важливо уміти розумітися на таких поняттях, як інформаційні та комп’ютерні системи і мережі, обсяги інформації, одиниці її вимірювання, класифікація та кодування інформації.

Інформація –

об’єктивно і незалежно існуюча у всесвіті субстанція, яка:

відображає факти,	циркулює у деякому	усуває невизначе-
події та явища	середовищі	ність

і виступає для користувача сучасних ПЕОМ та комп’ютерних технологій сировиною, тобто предметом обробки

Властивості інформації. Загальні властивості інформації доцільно розглянути на прикладі вислову класика інформатики академіка Немчинова: «Если звезды светят, значит это кому-то нужно».

Перша властивість – ВІДОБРАЖЕННЯ.

1.Повідомлення завжди передаються деякими способами, прийнятими деяким середовищем (сигналами, звуком, символами, тощо).

2.Для передачі повідомлень різними способами завжди існують форми, прийняті для конкретного середовища, наприклад для людського середовища – мова, письмо та сучасні технічні засоби.

32	Н. Я. Наливайко

3. У формах повідомлень факти, явища, події завжди відображаються за прийнятими правилами.

Таким чином, висловом пояснюється:

а) сяйво зірок являє собою форму передачі повідомлення про факт їх об’єктивного існування;

б) повідомлення у формі сяйва відображує процеси, що відбуваються з ними.

Друга властивість – ЦИРКУЛЯЦІЯ.

1.Інформація існує за умови передачі повідомлень із середовища, у якому протікають факти, події, явища до споживача.

2.У процесі передачі повідомлення відбуваються їх перетворення у інформацію.

3.Перетворення повідомлень у інформацію відбувається за наявності наступних умов:

а) факту, події, явища у деякому середовищі; б) форми повідомлення про них, прийняту для конкретного

середовища; в) споживача, зацікавленого у повідомленнях, який перетворює

повідомлення у інформацію для усунення невизначеності про факти, події і явища.

Циркуляція являє собою процес переробки (обробки) інформації.

Упроцесі циркуляції виділяють основні стадії її переробки:

Відображення	Усунення	1. Збір, 2. Реє-
	невизначенності страція, 3. Пере-
Циркуляція		дача, 4. Збережен-
		ня. 5. Обробка.

Таким чином, висловом пояснюється, що сяйвом зірок передаються повідомлення усім живим і неживим істотам об’єктивного всесвіту, але ці повідомлення перетворюються на інформацію лише для тих споживачів, яким це необхідно для їх життєдіяльності з метою вирішення деякого завдання.

Логічний зв’язок між першою та другою властивістю виконує

третя властивість – УСУНЕННЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ.

1.Факти події і явища у об’єктивному середовищі проходять абсолютно незалежно від конкретного суб’єкта.

2.Якщо повідомлення має деяку цінність для суб’єкта і викликає у нього зацікавленість чи потребу для прийняття деякого рішення, то відбувається процес перетворення повідомлення в інформацію.

Інформатика	33

3.У процесі перетворення повідомлення в інформацію відбувається усунення невизначеності.

4.Усунення невизначеності можна розглядати як процес переробки споживачем повідомлень у інформацію для прийняття деякого рішення чи вирішення деякого завдання.

Таким чином, висловом пояснюється: Інформація є продуктом переробки повідомлення і використовується споживачем для прийняття деякого рішення чи вирішення деякого завдання.

При цьому, необхідно визначитися, що для відображення завжди об’єктивно існує середовище, у якому протікають факти, явища, події, що є джерелом виникнення інформації.

Усунення невизначеності виступає у якості користувача, тобто приймача інформації.

Види інформації. За середовищем, у якому циркулює інформація, розрізняють три основні її види:

1.Елементарна – середовище – простий неорганічний світ.

2.Біологічна – середовище – жива природа.

3.Інтелектуальна – середовище – людське суспільство. Характеристики інформації. Властивості інформації обумов-

люють наявність загальних та специфічних її характеристик, знання яких необхідне під час роботи з нею. До основних загальних характеристик відносяться:

1.Вид – визначається середовищем відображення.

2.Розмір (обсяг) – визначається кількістю, якої достатньо для рішення задачі.

3.Корисність (цінність) – визначається ступенем невизначеності.

Основні підходи до поняття інформації. Залежно від інтересів та потреб користувача розрізняють три основні підходи до поняття інформація:

1.Семантичний – визначає кількість цінної (корисної) інформації у повідомленні.

2.Кібернетичний – виник у системі зв’язку для вимірювання кількості повідомлень, які передаються у системі від джерела до приймача.

3.Технічний – пов’язаний з використанням технічних засобів (обчислювальної техніки) для переробки інформації.

Інформація і дані. З поняттям «інформація» тісно пов’язане поняття «дані».

34	Н. Я. Наливайко

Утехнічному аспекті проходження інформації від джерела до приймача передбачає виконання різних процедур з її перетворення

–відбору із усієї сукупності повідомлень лише тих, які необхідні для рішення конкретної задачі.

Урезультаті перетворення (обробки) отримують зрозумілі, корисні, нові повідомлення, тобто інформацію, яка буде використана для рішення деякої задачі, виконання завдання. І у цьому випадку інформація перетворюється у дані.

Таким чином, даними прийнято називати інформацію, що пройшла процедуру перетворення (обробки).

Процес трансформації інформації у дані є циклічним, при якому нові дані можуть ставати знову просто інформацією, яка у процесі наступного етапу обробки знову трансформується у дані.

Цю властивість інформації і даних необхідно усвідомлено використовувати в процесах комп’ютерних технологій, бо в процесі первинної обробки нові дані можуть багаторазово використовуватися і як нова інформація, і як нові дані для великої кількості їх користувачів.

Особливо це є характерним для економічної інформації і організації процесів її комп’ютерної обробки.

2. Особливості економічної інформації

Економічна інформація являє собою різновид інтелектуальної інформації, середовищем відображення якої виступає економічна сфера, тобто усі явища, процеси, факти, події, які відбуваються у господарчій діяльності суспільства.

Основне призначення економічної інформації – подання необхідних даних для здійснення процесів управління в економічному середовищі суспільства.

Особливості економічної інформації полягають, перш за все, у середовищі її циркуляції. До основних, пов’язаних з процесами її обробки та використання, фахівцями відносяться наступні:

1.Використання кількісних величин, представлених цифровими значеннями (цифрова форма представлення) – відображення фактів виробничо-господарської діяльності за допомогою системи натуральних та цінових показників.

2.Циклічність її циркуляції – повторюваність виробничих та господарчих процесів і їх стадій та інформації про них.

Інформатика	35

3.Форма представлення – матеріальні носії – первинні та звітні документи, на машинних носіях та по каналам зв’язку.

4.Об’ємність – високий ступінь деталізації даних, необхідних для здійснення управління виробничо-господарчою діяльністю.

5.Лінійна форма запису у повідомленні пов’язана, перш за все,

зїї структурою.

Структура економічної інформації. Поняття економічноінформаційної системи (ЕІС). Усвідомлене уявлення про структуру економічної інформації необхідне для:

1.Кваліфікованого її використання у процесах управління виробничо-господарськими процесами.

2.Створення ефективних комп’ютерних технологій її обробки. Структура економічної інформації має ієрархічну організацію,

що пов’язано, перш за все, з ієрархічною структурною організацією середовища відображення – об’єктів управління. У цьому і полягає тісний зв’язок між поняттями «інформація» та «управління». По відношенню до управління інформація виступає базисом, основним засобом його реалізації.

Управління притаманне усім системам, до яких відносяться і об’єкти виробничо-господарської діяльності. У кожній системі між об’єктом та суб’єктом управління постійно існує взаємозв’язок.

Системи управління, у яких взаємозв’язок здійснюється на рівні інформаційного обміну (прямого та зворотного), прийнято називати інформаційними (ІС), а інформаційні системи, що функціонують у економіці, називають інформаційно-економічними.

Таким чином, необхідно визначити, що під інформаційноекономічною системою слід розуміти усю сукупність інформації, яка циркулює (використовується) на будь-якому економічному об’єкті управління. При цьому будь-який об’єкт управління (фірма, офіс, організація, підприємство з їх структурними підрозділами), який функціонує в економічній сфері, слід вважати економічною системою, а інформацію – інформаційно-економічною сукупністю (ІЕС) або інформаційними ресурсами (ІР).

До основних складових будь-якої ЕІС входять: підсистеми, масиви, показники, реквізити. Усі складові в залежності їх призначення знаходяться між собою у ієрархічному зв’язку. Кожна ЕІС має ієрархічну структуру.

Характеристики основних елементів структури ЕІС.

36 Н. Я. Наливайко

Реквізит – найменша і неподільна структурна одиниця. Синоніми – слово, елемент даних, атрибут, які використовуються при описанні інформаційних систем і для визначення обсягів економічної інформації у якості одиниць вимірювання. Кожний реквізит

– сукупність символів (цифр, літер, знаків тощо). Елементарний символ – байт. Чотири Байт(и) – машинне слово у 8– розрядних

ЕОМ.

За

своїм

ȿȱɋ

походжен -

ням і роллю

ɉɿɞɫɢɫɬɟɦɚ 1

ɉɿɞɫɢɫɬɟɦɚ N

у

процесі

обробки ін-

Ɇɚɫɢɜ 1

Ɇɚɫɢɜ N

Ɇɚɫɢɜ 1

Ɇɚɫɢɜ N

ф о р м а ц і ї

р е к в і з и т и

ɉɨɤɚɡɧɢɤ 1

ɉɨɤɚɡɧɢɤ N

ɉɨɤɚɡɧɢɤ 1

ɉɨɤɚɡɧɢɤ N

ɉɨɤɚɡɧɢɤ 1

ɉɨɤɚɡɧɢɤ N

ɉɨɤɚɡɧɢɤ 1

ɉɨɤɚɡɧɢɤ N

поділяють

на: реквізи-

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

Ɋ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ȿ

ти

основи

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

Ʉ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȼ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

ȱ

та реквізити

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

Ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

ɂ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

Ɍ

ознаки.

1

N

1

N

1

N

1

N

1

N

1

N

1

N

1

N

Не

слід

вважати, що реквізити основи обов’язково повинні представлятися у числовій формі, а реквізити-ознаки – у числовій. Важливою є не форма представлення (цифрова чи символьна), а те, яку властивість сутності (кількісну чи якісну) даний реквізит відображає.

Другою особливістю реквізиту є те, що реквізити основи підлягають математичній обробці, а реквізити-ознаки – логічній.

Показник (П) – являє собою сукупність реквізиту-основи (Роснова) з усіма його реквізитами-ознаками (NРознак).

П = Роснова + NРознак

Кожен показник характеризується формою (найменування граф, рядків у документі) та змістом (значення найменувань).

Показник являє собою інформаційну сукупність з мінімальним складом, достатнім для формування документа.

Інформатика	37

Документ – інформаційна сукупність, яка має цілком самостійне смислове значення і характеризується повним набором показників. Така інформаційна сукупність повинна бути зафіксована на матеріальному носії відповідно до існуючих правил і мати юридичну силу.

Масив – сукупність документів, згрупованих за деякою однорідною ознакою. В умовах обчислення обсягів інформації у машинних одиницях – масив – поіменована сукупність однорідних даних на магнітному носії являє собою файл даних. Інформаційний масив є основою для формування підсистем і є сукупністю однорідних показників (підсистема облікової інформації, підсистема фінансової інформації тощо), представлених у документах, масиви яких у формі інформаційних потоків включаються у підсистеми.

Інформаційні підсистеми формуються у системи однорідними

інформаційними сукупностями.

Методика визначення обсягів економічної інформації.

Оцінювання (визначення) обсягів економічної інформації обумовлена необхідністю обліку трудових і вартісних витрат та потреб в кількості технічних засобів для реєстрації даних та їх збереження.

У процесах обробки даних використовуються немашинні та машинні одиниці вимірю-

вання обсягів інформації. Немашинні одиниці використовують в умовах ручної обробки,

пов’язаної зі збором, підготовкою первинних документів, їх реєстрацією та ін. Прийнято розрізняти такі одиниці: символ (знак), реквізит, запис, документ, масив документів.

Взаємозалежність між немашинними одиницями вимірювання обсягів економічної інформації:

	Реквізит	сума знаків (розрядів) у реквізиті Р = ΣЗН
	Документо-рядок	сума знаків у рядку ДР = ΣР
	Документ	сума знаків в усіх документо-рядках Д = Σ
		ДР

38	Н. Я. Наливайко
Масив докумен-	сума знаків в усіх документах П = ΣД
тів

Машинні одиниці вимірювання інформації. Для переробки інформації (її збирання, обробки, зберігання, пошуку та передавання) засобами обчислювальної техніки та зв’язку важливим є поняття

сигнал, як елементарної одиниці її вимірювання.

Характеристика сигналу, яка використовується для подання повідомлення, називається параметром сигналу. Сигнал називається дискретним, якщо параметр сигналу може набувати тільки скінчену кількість значень. Повідомлення називаються дискретними, якщо їх можна передавати за допомогою дискретних сигналів.

Будь-яке повідомлення, що передається у ЕОМ та засобах зв’язку також завжди складається із деякої сукупності елементарних одиниць – знаків, серед яких основними є двійкові: пара цифр (0; 1) сукупність яких складають алфавіт двійкової системи числення і якими передаються сигнали в ЕОМ.

Послідовність знаків у повідомленнях розбивають на деякі підпослідовності, які називають словами. Слова над двійковим набором знаків називають двійковими словами. Якщо всі слова мають однакову довжину, то говорять про

n-розрядні двійкові знаки (n-розрядні двійкові коди).

Кодом називається правило, яке описує відображення одного набору знаків в інший. Так само називається і образ при такому відображенні. Часто знаки вихідного набору є послідовностями над деяким іншим набором знаків. Якщо кожен образ є окремим знаком, то таке відображення називають шифруванням, а образи – шифрами. Якщо відображення взаємно однозначне, то обернене відображення називають декодуванням або дешифруванням. Існують різні коди, які використовуються в теорії інформації, теорії і практиці зв’язку: код Морзе, код Грея, код Бодо тощо.

Кількісні закономірності, пов’язані із передаванням, обробкою та зберіганням інформації, вивчає теорія інформації, однією із завдань якої є визначення методів кодування, які дають змогу передавати задану інформацію, використовуючи мінімальну кількість знаків.

У теорії інформації існує ще поняття кількості інформації (обсягу), яку несе деяке повідомлення. За одиницю інформації прийнято максимальну інформацію, яку може нести повідомлення

Інформатика	39

за допомогою одного двійкового знака. Така одиниця інформації називається біт (від англ. Binary digit – двійковий знак). Один двійковий розряд, який є одиницею вимірювання довжини двійкового коду, також називають бітом. Таким чином, бітом називається двійковий інформаційний елемент, який здатний набувати значення 1 або 0.

Взаємозалежність між немашинними та машинними одиницями вимірювання обсягів економічної інформації:

1 символ = 1 байт

1	Кбайт (кілобайт)	210	= 1024 байт
1	Мбайт (мегабайт)	220 = 1048576 байт
1	Гбайт (гігабайт)	230	= 1073741824 байт
1	Тбайт (терабайт)	240	= 1099511627776 байт

Методи оцінювання обсягів економічної інформації, які є класичними в умовах обробки даних засобами ЕОМ, є : «за аналогією»; «інвентаризації»; «нормативний». Ці методи використовуються для обчислення обсягів інформації при введенні (наборі) числових і текстових даних у бази даних, тобто які являють собою послідовність символів числових і текстових а не графічних.

При використанні методу «за аналогією» передбачається, що обсяг даних має бути заздалегідь «умовно визначений» його значенням у тих чи інших первинних документах.

Методом «інвентаризації» передбачається чіткий підрахунок кожного символу, який підлягає введенню.

Науково обґрунтованим є «нормативний» метод, який, за умови використання уніфікованих форм носіїв даних, передбачає застосування: технічних норм та усереднених параметрів обсягів інформації за типових задач і документів.

Цей метод доцільно використовувати під час роботи з великими обсягами інформації і за умови її запису у багаторядкових документах.

Використання цих методів надає можливість нормування роботи операторів ПЕОМ, основним видом діяльності яких є уведення даних для їх подальшої обробки.

В умовах сучасних комп’ютерних технологій для визначення обсягів інформації існує поняття розмір файлу. Ця властивість поіменованої області на магнітному диску є сучасним технічно об-

40	Н. Я. Наливайко

ґрунтованим методом оцінювання обсягів інформації будь-якого типу, яка обробляється засобами ПЕОМ.

Економічна інформація, як правило, подається у числовій і символьній формах, і метод «розмір файлу» завжди можна використовувати як найбільш точний за умовою використання співвідношень між одиницями вимірювання.

3. Поняття класифікації економічної інформації

Класифікація – важливий засіб у процесах обробки економічної інформації, яка характеризується великими обсягами, різноманітністю та відмінністю інтересів користувачів до одних і тих же даних в інформаційних потоках.

Відмінність інтересів користувачів визначається ознаками, які виступають основними критеріями для класифікації. Класифікація, як правило, проводиться після попереднього упорядкування, що в умовах використання ЕОМ називають процедурою сортування даних, яка може виконуватися «за зростанням» чи «зменшенням».

Таким чином, при використанні ЕОМ для обробки економічної інформації доцільно розрізняти два види класифікації – до машинну (ручну) та машинну (автоматичну).

Процес класифікації прийнято називати групуванням, в результаті якого формується угруповання.

Класифікація є важливим засобом у процесах обробки інформаційних сукупностей, бо надає можливість більш детально вивчити ознаки та властивості, які притаманні окремим об’єктам номенклатури чи їх сукупностям.

Наприклад, якщо ви маєте справу з деякою номенклатурою замовників ваших послуг, то для організації роботи з ними необхідно мати уявлення про такі їх загальні характеристики: належність до конкретної території (континент, країна, область, місто тощо); статевої групи (чоловіки. жінки), вікової групи (діти, молодь, середнього віку, зрілого віку, ін.), соціальної групи (службовці, робітники, бізнесмени та ін.) тощо.

При цьому кожному замовнику, крім загальних, притаманні специфічні (індивідуальні) характеристики, тобто їх реквізити: вік, соціальний стан, рід занять, адреса, телефон, прізвище, ім’я, по батькові тощо.