19. Навчання звуків іноземної мови.

За ознакою схожості/розбіжності звуків іноземної та рідної мови всі звуки умовно розділяють на три групи: 1) звуки, максимально наближені до звуків рідної мови за своїми акустичними особливостями та артикуляцією. Формування навичок вимови цих звуків не викликає особливих труднощів, оскільки має місце позитивне перенесення навичок з рідної мови в іноземну. Для засвоєння цих звуків можна обмежитися імітацією. 2) звуки, що на перший погляд дуже схожі зі звуками рідної мови, але відрізняються від них за суттєвими ознаками. Учні автом-но переносять навички вимови цих звуків з рідної на іноземну мову, що приводить до помилок на рівні змісту і появи акценту. Ці звуки потребують посиленої уваги, тренування на контрастах. 3) звуки, які не мають артикуляційних або акус­тичних аналогів в рідній мові учнів, що також викликають труднощі при засвоєнні. Тут має місце формування нової артик-ої бази. Ознайомлення має відбуватися у звуковому контексті шляхом наочності, трохи збільшеної демонстрації особливостей. Велику роль у процесі автом-ції відіграють зразки або еталони вимови. Вправи для навчання вимови іншомовних звуків діляться на вправи рецепції та репродукції (формування слухових та вимовних навичок, гімнастика язика, губ). Фонематичний слух – здатність розрізняти звуковий склад мов-я і синтезувати значення (вправи на упізнавання, диференціацію та ідентифікацію звуків).

20. Навчання інтонації іноземної мови.

Інтонація – складна єдність мелодії, фразового та логічного наголосу, ритму, тембру, темпу та паузації. Умови навчання у СНЗ обмежуються мелодією, фразовим та логічним наголосом, пауза цією при нормальному темпі мовлення. Мета навчання інтонації є формування: 1) рецептивних ритміко-інтонаційних навичок, Інтонаційного слуху при аудіюванні; 2) продуктивних ритмико-інтонаційних навичок (при говорінні та читанні вголос). Інтонація завжди залежить від мовленнєвої сит-ї, з ким і де ми розмовляємо. Перш за все це стосується таких компонентів інтонації як логічний наголос і мелодія, які можуть змінити навіть зміст висловлювання. Завдання вчителя на етапі ознайомлення учнів з новими інтонаційними моделями продемонструвати її та її комунікативне значення в різних сит-х мовлення (наказ-прохання, спадний-висхідний тон). Далі слід записати їх графічне відтворення на дошці, прослухати невеличкі діалоги з новими ІМ, а потім переходити безпосередньо до автоматизації дій учнів з новими ІМ за допомогою вправ на репродукцію (імітація, підстановка, трансформацію, самостійне вживання ІМ) та рецепцію (впізнавання, диференціація та ідентифікація ІМ). робота над інтонацією має продовжуватися при говорінні, читанні у голос. Фонетичні помилки впливають на якість звучання, фонологічні – на зміст.

21. Навчання читання як виду мовленнєвої діяльності.

Читання ІМ є важливим видом МД, яким учень СШ має оволодіти згідно з вимогами програми, тобто самост. читати і розуміти нескладні тексти суп.-політ. та науково-попул. літ-ри, адаптовані худ. тексти. Воно є метою і засобом навч. Читання є рецептивним видом, що включає техніку читання і розуміння прочитаного. Уміння читати сприяє розширенню лекс. запасу, закріпленню грам. мат-лу, дає можливість самост. вивчення мови та подальшого її вдосконалення. Велике значення має хар-ка тексту: зміст, інформативність, цікава фабула. Види читання: 1) ознайомлювальне (великі, легкі тексти); 2) вивчаюче (малі, накук.-поп. хара-ру); 3) переглядове (пошук нової інф-ї). На початку розуміння тексту можливе без смислового аналізу, тому що він складений з засвоєних слів та типових ГС. У 7-8 кл. учні читають вголос і про себе складніші за змістом та лексико-грам. стр-ю тексти , аналізують, вчаться користуватися двомовними словниками. На старшому етапі учні повинні оволодіти сис-ю навичок зорового сприймання та смислової переробки текстів, бажано без словника (анотування, реферування). Вправи, що формують антиципацію: прочитати назву тексту або 1-й абзац про себе і сказати, про що текст; другий абзац – розвиток подій. Вправи на пошук одиниць смислової інф-ї: найти речення з: гол. героєм, з причиною певної дії, рез-ту, місця, часу, з певними ГС та видами слів. Вправи на скорочення тексту: виділення головного, скорочення абзацу, об’єднання речень, знайти нову інф-ю. Вправи на інтерпретацію тексту: знайти речення, що помагають зрозуміти текст, виразити 1-2 реч-ми головну ідею, своє відношення, про що дізналися ( все обґрунтовувати).