buti vchitelem_posibnik_vstup do specialnosti

колективі, ставленням до себе оточуючих; прагнення посісти більш високе положення у навчальній групі

3Бажання не відставати в навчанні від інших, заслужити позитивну репутацію

4Прагнення мати авторитет, бути рівним або одним із кращих серед товаришів

5Бажання заслужити схвалення викладачів, батьків

6Прагнення одержати заохочення (гарну оцінку, похвалу батьків тощо)

7Бажання звернути на себе увагу, сподобатися протилежній статі

8Почуття зачепленого самолюбства («довести, чого я вартий»)

9Прагнення переваги над товаришами, прагнення завжди і в усьому бути першим

10Почуття честолюбства («підкорити собі інших», «бути головним у групі»)

11Прагнення одержати диплом, успішно здати іспити

12Прагнення «гарно жити», домогтися матеріальної забезпеченості

V. Мотиви вимушеності

1Вчуся, тому що змушують («а особисто мені цього не треба»)

2Змушений вчитись, тому що вважаю, що серед інших неприємностей це — «найменше зло»; прагну уникнути:

а) зауважень викладачів; б) зауважень і покарань батьків; в) поганих оцінок

3Прагну уникнути поганої думки про себе:

а) боюся вважатися ледачим; б) боюся видатися обмеженою людиною, нездарою

Тепер з'єднаєте зроблені вами позначки прямими лініями. Ви одержите рельєф вашої навчально-пізнавальної діяльності.

51

Проаналізуйте його. Які ви бачите сильні і слабкі сторони? Як можна змінити положення на краще?

6. Познайомтеся з таблицею основних типів афектів, що виникають у процесі навчальної діяльності за Кулюткіним Ю.Н.

Ставлення	Функціональна спрямованість змісту, що пропонується
учня до		учителем
навчального	Формування	Формування	Формування
змісту	понять	цінностей	способів дії
Розуміння	Розуміння	Розуміння	Розуміння
	інформації про
		ціннісних	способів
	властивості
		відносин	дії
	об'єкта
Оцінка	Оцінка		Оцінка
	значимості	Оцінка
			значимості
	інформації про	цінностей
			способів дії
	об'єкт
Оперування:	Відтворення	Відтворення	Відтворення
репродуктивне	знань	оцінок	способів
продуктивне	Пошук нових	Пошук нових	Пошук нових
	знань	цінностей	способів

Проаналізуйте, як виявляють себе зазначені типи афектів в навчально-пізнавальній діяльності студента.

Лабораторне заняття №1

(робота у педагогічному словничку)

1.Знайдіть у літературі і дайте визначення наступних понять: «конспект»; «план простий»; «план складний»; «теза»; «цитата». Укажіть джерела, з яких ви узяли ці визначення.

2.У таблиці перераховано прийоми швидкісного конспектування і наведено приклади їх використання. Внесіть у цю таблицю свої приклади вживання зазначених прийомів, які ви будете застосовувати надалі.

	№	Прийом			Ваш приклад
		швидкісного	Приклад використання прийому		використання
	п/п
		конспектування			прийому
	1	Гіперабревіатура	Педагогічна майстерність	ПМ
	2	Ієрогліфіка	Дуже важливо	
		(позначення

52

	малюнками)
3	Піктографія		З	вищезазначеного			
	(позначення		випливає
	символами)
4	Рубрикація		«Естетика		розвиває		«Естети
	(виділення		почуття прекрасного, учить				ка —
	головної думки)		бачити	і	створювати		почуття
			прекрасне в мистецтві і				прекрас
			повсякденному житті»				ного»
5	Приведення		«У		педагогічному		«У пед.
	фрази	до	спілкуванні працює кожна,				спілкува
	еквівалентного		на	перший		погляд,	нні
	виду		дрібниця, працює усе —				немає
			погляд,	рух	очей,	жест і	дрібниц
			т.п.»				ь»
6	Скорочення		Гармонійний розвиток				Правиль
	закінчень	(без					но:
	порушення						гармон.
	коренів слів)						розвит.

(завдання для виконання у робочому зошиті)

1.Прочитайте наступні «золоті правила» швидкого читання і відзначте ті з них, якими ви опанували:

-читати без повернень до початку рядка;

-завжди виділяти основну думку тексту;

-читати без артикуляції;

-читати вертикальним рухом очей, охоплюючи поглядом увесь рядок одразу;

-щодня виконувати обов'язкову норму — 20 сторінок друкованого тексту.

2.Прочитавши нижчеподаний текст, визначте свою швидкість читання. Для цього точно відзначте час (у хвилинах), витрачений на читання тексту.

Не треба лякати дітей

Ми, дорослі люди, часто не підозрюємо, як багато страху діти відчувають у своєму житті.

Япам'ятаю з дитинства таку картину. Стою у кімнаті на колінах: я щось накоїв, і мати обіцяла мене випороти. Я вже вислухав усе те голосне

йобразливе, що вона хотіла мені сказати, тепер вона пішла і прийде незабаром з різками в руці.

Ячекаю. Так нестерпно страшно і болісно стояти на колінах і чекати, що от зараз наступить цей неймовірний жах, стояти і думати про себе: «Хоч скоріше б, чи що». Чекати нестерпно, і в мене промайнула думка:

53

«Навіщо вона мене так мучить?» Якби вона знала, що зі мною, вона б не стала мене так лякати. Відкрилися двері, і мати прийшли знову: різок у руках не було. Мені було наказано встати з колін і піти. Але за цей коротенький час я відчув справжнє потрясіння, що було для мене набагато більш жахливим, ніж самі різки.

Я сиджу у класі. Приходить учитель, запановує лиховісна тиша. От він розгорнув журнал, от він дивиться на список учнів знизу нагору і зверху вниз, от він задумався, і 38 пар очей стежать за ним. Я бачу, що мої товариші відчувають те саме, що і я. Це момент болісного чекання: от запитає, ні, пройде мимо, от я отримаю відстрочку, а може бути, зараз вийду на цю страту... Нарешті тихо звучить прізвище. Подих полегшення усім класом.

Перед математиком, якого ми усі звали Штучкіним, стоїть Сергій Зимін. Він тільки що одержав одиницю, його кругле обличчя мокра від сліз, вираз обличчя найжалюгідніший, прохальний:

—Михайло Федорович, вибачте.

Але вчитель спокійний, і я думаю про себе: «Як можна бути

спокійним у таку хвилину?» Він говорить:

—Мені вас прощати нема за що, ви нічого не знаєте, і я повинен поставити вам одиницю.

—Будь ласка, вибачте цього разу, я вам усе вивчу, щодня буду учити!

—Сідайте на місце, Зимін.

—Мене вдома висічуть, обов'язково висічуть!

Весь клас приходить у хвилювання; учні стримано гудуть:

—Вибачте його, у нього, ми знаємо, мати зла.

Зимін, підтриманий класом, уже зовсім не може впоратись із собою, він ридає, намагається схопити руку Штучкіна, той відсмикує, тому що Зимін хоче поцілувати його руку; Зимін не встигає і цілує його рукав, а Штучкін говорить:

—Мені байдуже, висічуть вас чи ні, я вас не січу і сікти не буду, а оскільки ви нічого не знаєте, я повинен поставити вам одиницю.

Весь клас вражений. Пролунав дзвоник, вчитель іде, але Зимін сам не свій від хвилювання, схлипуючи від сліз, йде за ним, проводжаючи його до дверей учительської, він стоїть у цих дверях і чекає, щоб Штучкін вийшов, але Штучкін не виходить. Тоді Зимін, розливаючись горючими сльозами, сідає на сходах і цілих дві з половиною години чекає. Лунає останній дзвоник, учителі спускаються сходами і ідуть, і ніхто з них слова не сказав Зиміну, і навіть кам'яний інспектор його обійшов, не зробивши ніякого зауваження.

Я сиджу і думаю: «Невже ж Штучкін забув той час, коли сам був маленький?»

Ми самі того не помічаємо, як часто наповнюємо дитяче життя страхом. Це відбувається тому, що ми досить багато дітям погрожуємо із самих маленьких років; ми впливаємо на них за допомогою страху. Темна

54

кімната населяється нами якимись страшними павуками і буками; якщо говоримо про собаку, те неодмінно додамо: «Дивися, вона тебе вкусить!»; якщо говоримо про якого-небудь дядька, то часто вказуємо нашим дітям, що цей дядько візьме тебе і вкраде. Ми погрожуємо дітям хворобою, ранами, болем і зрештою досягаємо гарних результатів; діти починають нервувати, лякатися, трястися від страху, скрикувати вночі і постійно шукати захисту. Усе це дарма не проходить, вони вірять нашим погрозам усерйоз, і це сповнює душу дитини такими настроями, що надалі зроблять його нерішучим і невпевненим у своїх силах...

Ні, не треба лякати дітей, це занадто дорого їм обходиться, потрібно їх виховувати сміливими, життєрадісними і бадьорими.

Шацкий С. Т. Не пугайте детей // Пед. соч. — М., 1964. — Т. 3. — С. 172—175.

А тепер закрийте текст аркушем паперу і дайте відповіді на 10 питань за змістом прочитаного:

1.Де стояв на колінах маленький герой розповіді в очікуванні покарання?

2.Як він охарактеризував цей час очікування?

3.Як вчитель у класі почав переглядати список учнів: зверху вниз чи знизу нагору?

4.Скільки в класі було учнів?

5.Як звали вчителя?

6.З боку кого побоювався покарання учень Зимін?

7.Як звали Зиміна?

8.Намагаючись піддобрити вчителя, Зимін поцілував...

9.Скільки часу сидів Зимін на сходах?

10.Яким епітетом наділений автором інспектор школи?

Перевірте і підрахуйте, скільки ви дали правильних відповідей. А тепер визначите швидкість вашого читання за формулою:

V N K ,

T

де V – швидкість читання; N – число знаків у тексті і дорівнює 3097; Т – час у хвилинах, витрачених на читання; K — коефіцієнт розуміння; визначається як 0,1n (n – число правильних відповідей на питання після тексту. Якщо ви відповіли правильно на 8 питань, то n буде дорівнювати

0,8; якщо на 7 – то 0,7 і т.д.).

Розрахуйте вашу швидкість читання. Якщо значення не перевищує

2000, то ваша швидкість читання – низька, від 2000 до 2500 – середня, вище за 2500 – висока.

Чи задоволені ви результатом? Якщо ні, то як ви збираєтесь збільшити швидкість читання?

3.Прочитайте наступний літературний уривок.

Ушколі майбутнього не повинно бути підручників. Це не означає, що діти ... не будуть звертатися до книг, але вони будуть користуватися не однією, а багатьма книгами і переважно такими, у яких великі працівники

55

в тій або іншій галузі знання діляться з іншими людьми результатами своїх робіт, у яких вони висловлюють свої оригінальні думки, говорять про ті відкриття і про той шлях, яким вони дійшли до цих відкриттів.

Нехай діти самі створюють свій підручник, тобто пишуть і складають таку книгу, що... буде шляхом для дітей.

Але хіба не припускаєте ви, скажуть нам, існування ідеальних підручників? На це питання ми повинні будемо відповісти негативно. Ідеальним підручник може бути тільки в тому випадку, якщо перестане носити риси підручника.

Вентцель К.Н. Идеальная школа будущего и способы ее осуществления // Пед. соч. – М., 1989. – Т. 1. – С. 95-97.

Складіть до цього уривка: тезовий конспект; короткий конспект; питально-відповідний конспект; цитатний конспект.

4. Прочитайте наступний літературний уривок з твору В.О.Сухомлинського „Розмова з молодим директором школи”.

Ми прагнемо того, щоб бачення світу почалося для дітей з тривоги і заклопотаності. Не бійтеся затьмарювати дитинство гіркими думками – адже головне те, про що ці гіркі думки, турботи, хвилювання. Як це важливо, щоб у дитячі роки дитина не могла спокійно заснути від думки про те, що якщо вона, маленька людина, буде бездіяльною, то рідна земля стане біднішою! Іншого шляху проникнути в дитяче серце немає — тільки громадянська тривога, громадянські почуття, пробуджені тим, що ви ввели дитину у світ. Громадянське виховання одухотворяється тим, що маленькій людині хочеться побачити світ кращим, що в маленького громадянина з'явилося бажання працювати...

У цьому, на моє глибоке переконання, найголовніша умова подолання утриманства і ліні.

Складіть різні види плану до даного тексту: простий план; складний план; вільний (художній план).

Лабораторне заняття №2

(робота у педагогічному словничку)

1. Знайдіть у літературі і дайте визначення понять «анотація» і «рецензія». Укажіть джерела, з яких ви виписали ці визначення.

56

(завдання для виконання у робочому зошиті)

1. Ознайомтесь з приблизними планами складання анотації і рецензії.

План анотації

1.Вихідні дані джерела (статті, брошури, книги, літературного уривка і т.д.).

2.Оцінка глибини й актуальності теми.

3.Аудиторія, для якої ви рекомендували б джерело.

План рецензії

1.Вихідні дані джерела (статті, брошури, книги, літературного уривка і т.д.).

2.Оцінка глибини й актуальності теми.

3.Стиснутий виклад позиції автора.

4.Ваше ставлення до суті порушеної проблеми й оцінка позиції автора.

5.Аналіз індивідуальних особливостей стилю автора (доступність, образність, емоційність, науковість і т.д.).

6.Аудиторія, для якої ви рекомендували б джерело.

7.Висновок.

Користуючись вищенаведеними приблизними планами, складіть анотацію на уривок «Не лякайте дітей» з книги С.Т.Шацького (див. лб №1) і занесіть їх у свій робочий зошит.

2. Оберіть одну зі статей на тему про проблеми вчительської праці («Учительська газета», газета «Перше вересня», «Педагогічний вісник», журнали «Початкова школа», «Рідна школа», «Народна освіта» і т.д.) і напишіть анотацію і рецензію на неї

57

Практичне заняття №1

Я у вчителі піду. Нехай мене навчать

Якщо ви талановиті, то зможете стати вчителем, незалежно від того, у чому ви талановиті.

Якщо у певній галузі знання, то це допоможе вам стати видатним учителем-предметником.

Якщо у певній сфері мистецтва, то це допоможе створити для учнів емоційно насичену атмосферу, якої так потребує кожна людина.

Якщо у вас талановиті руки, то ваші учні виростуть справжніми майстрами певної справи — столярної, гончарної, радіо чи будь-якої іншої.

Якщо у вас фізично розвинуте тіло, то ви зможете захопити всіх учнів ідеєю вирости здоровими і спортивними.

Якщо ви талановиті в спілкуванні, то ваші учні не будуть знати труднощів у людських стосунках.

Увас немає ніяких яскраво виражених талантів і навіть здібностей?

Ави упевнені, що це дійсно так? Адже здібності виявляються і розвиваються у процесі життєдіяльності людини. Тому не кваптесь з висновками! Можливо, ви здібний учитель? Можливо, з вас вийде прекрасний вихователь? Спробуйте себе у цій царині. Якщо ви ще не упевнені у своїх здібностях, це не може перешкодити стать учителем, якщо ви цього дуже прагнете.

Якщо вам цікаві люди, то з вас вийде прекрасний учитель.

Якщо ви цікаві людям і вони до вас тягнуться, то сміливо йдіть у вчителі. Дітям так потрібно, щоб їхній учитель був привабливий як людина.

То що ж, кожна людина може бути вчителем? Ні, не кожна.

Якщо у вас погане здоров'я і лікарі вважають, що воно не покращиться, і ви з ними згодні, то краще обрати більш спокійну роботу, ніж учительська.

Якщо ви, незважаючи на довгу і завзяту роботу над собою, маєте погану дикцію, то вам краще не йти у вчителі.

Якщо, незважаючи на всі зусилля, у вас не виходить контакт із людьми, то не кваптесь вступати до педагогічного інституту чи училища.

Якщо люди, молодші чи старші, викликають у вас стійку ворожість чи постійно дратують, то утримайтесь, хоча б на кілька років, від вступу на вчительський шлях.

Якщо ваші товариші стверджують, що вам не вистачає доброти, що ви часто несправедливі, що у вас важкий характер, поміркуйте, чи зумієте ви позбутися цих недоліків перш, ніж станете вчителем.

Мудрик А.В. Учитель: Мастерство и вдохновение. - Москва, 1986.-С. 6-8.

58

♦Чи згодні ви з твердженням автора: «Якщо ви талановиті, то зможете стати вчителем, незалежно від того, у чому ви талановиті»?

♦Який талант у собі ви вважаєте найбільш яскравим і найбільш істотним для професії вчителя?

Пізнати свою професію

...Хочеш усвідомити, чому (для чого) ти служиш? Тоді порівнюй свою службу, з погляду суспільних цінностей, із професійною службою інших, і ти відчуєш, яке важливе і неповторне твоє життя для суспільства.

Раніше я порівнював свою професію з професією лікаря. Тоді і сформулював текст для самонавіювання: «Будь обережний! Не помилися! Не зашкодь! Будь надією для школяра!» Ці слова я повторюю кожного ранку, коли йду до школи, кожного разу, коли в мене виникає складна педагогічна ситуація.

Чи має право лікар помилитися, коли оглядає свого хворого пацієнта, зокрема дитину, і ставить діагноз? Ну звичайно, не має такого права, це зрозуміло! Але він може помилитися, і причиною того стане в одному випадку складність і невизначеність хвороби, а в іншому — недосвідченість лікаря, обмеженість його знань, необізнаність з досвідом та на-працюваннями колег і навіть недбале ставлення до справи. Ось і поставить лікар неправильний діагноз, що потягне за собою неправильний курс лікування, а отже, погіршення здоров'я дитини.

Так і педагог, розмірковував я, не має права обирати свої виховні й навчальні методи і засоби, якщо він заздалегідь добре не вивчить дитини. Ще великий Ушинський визначив педагогічну аксіому: «Якщо ми хочемо виховати дитину всебічно, так само всебічно треба її вивчати».

Таке порівняння моєї професії з професією лікаря допомогло мені глибше усвідомити, як необхідно володіти педагогічною майстерністю. Ставлячи точний діагноз, лікар може призначити хворому вже відомі ліки, які сприяють одужанню від цієї хвороби. Я ж — педагог — повинен вивчити дитину всебічно, тобто вивчити не лише її індивідуальну психологію і характер, а й індивідуальне життя, середовище, в якому формується ЇЇ характер, й одночасно будувати правильний виховний процес.

Потім я порівнював професію педагога з професією актора. Що спільного між цими професіями? Певна річ, педагог повинен володіти перевтілюванням, умінням входити в роль. На сцені актор забуває про все, крім життя свого героя, в якого він перевтілюється і робить це так майстерно, що глядач сприймає як дійсність те, що відбувається на сцені. Справжній актор змушує глядачів забути, хто вони є, і тому вистава на сцені стає для них вікном у життя. Достатньо актору забути про свого героя й поринути в особисті життєві переживання — і це вікно в життя тут же розіб'ється вщент у глядачів на очах. Актор на сцені належить не самому собі, а глядачам і своєму героєві. Хіба це не закон професії актора?

59

А професія вчителя в цьому розумінні значно складніша. Він також належить, але не тим людям, які для актора мають спільне ім'я «глядач», а дітям, котрі для нього позначені конкретними характерами, як мої Ека і Ніка, Віктор і Маріка, Дато і Русико, Коте і Тека, Нія і Сандро... Упродовж кількох років учитель не розлучається зі своїми дітьми-учнями, він і не може розлучитися, бо в такому разі буде перервано педагогічний процес, тобто процес становлення людини і пізнання нею життя. «Даруй себе дітям!» — ось до чого привело мене порівняння професії педагога з професією актора.

Спробував я порівняти свою професію з професіями архітектора, будівельника, геолога, астронома. Уявляв, що я так само проектую та будую дитячу душу, як проектують та зводять будинки архітектори й будівельники. Але незабаром я відмовився від таких думок, оскільки люди цих професій мають справу з неживою дійсністю, яка без опору підкорюється їхній багатій уяві і практичній творчості. Мені ж доводиться спілкуватися з маленькою людиною, яка сама виношує у собі власні плани, мрії і прагне їх здійснити, самоутвердитися. Ні, вчитель не архітектор, інженер і будівельник дитячої душі, бо ця душа не являє собою набору будівельних матеріалів. Вона насправді є живою душею, пристрастю, життєдайною і творчою силою. її потрібно не будувати, а збагачувати, розвивати, наповнювати ідеалами, переконаннями, прищеплювати їй любов до людей, природи, життя.

Хоча порівняння професії педагога з професіями архітектора, будівельника, а також геолога й астронома виявило більше відмінностей, ніж схожості, все ж воно дало мені користь. До змісту тексту для самонавіювання я додав ще й такі фрази: «Знай, чого прагнеш!», «Постійно шукай у дитині багатство її душі!», «Будь терплячий в очікуванні дива і будь готовий до зустрічі з ним у дитині!»

Отак кожне порівняння моєї професії з професіями інших залишало мені якесь правило і пам'ятку. Потім я згрупував їх й отримав пам'ятку такого змісту: Будь обережний! Не помилися! Не зашкодь! Будь надією для школяра! Даруй себе дітям! Знай, чого прагнеш! Постійно шукай у дитині багатство її душі! Будь терплячий в очікуванні дива і будь готовий до зустрічі з ним у дитині!

Амонашвили Ш. А. Единство цели: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1987. — С.

7—8

♦ Якими заповідями вчителя можна доповнити список, окреслений Ш.О.Амонашвілі?

Своєрідність педагогічної діяльності

Діяльність педагога за суспільними функціями, вимогами до творчих можливостей особистості, за складністю психічної напруги певною мірою споріднена і діяльності вченого, письменника, артиста. <...>

60