Тема 3. Основи валеології. Забезпечення здоров'я людини. Питання, які розглядаються

1. Здоров'я людини та його аспекти.

2. Фактори, що забезпечують стабільність здоров'я людини.

3. Шкідливі звички та їх профілактика.

1. Здоров'я людини та його аспекти.

Сучасна епоха, для якої характерний прискорений суспільний розвиток і пов'язані з ним глобальні соціальні, економічні та технологічні зміни, ставить перед людиною, її організмом дуже складні завдання постійної адаптації до умов життя. Вони суттєво відрізняються від тих умов, до яких були пристосовані покоління наших предків. Це відбивається на здоров'ї сучасної людини. На популяційному рівні зменшуються функціональні резерви організму, знижуються його реактивність і резистентність, порушуються процеси самоорганізації та самовідтворення, відбуваються інші руйнівні процеси - ось характерні риси, які відрізняють нашого сучасника від його предків.

Людина - продукт біологічної і соціальної еволюції, її здоров'я залежить від спадковості та екологічних умов, які останнім часом, як правило, суттєво погіршуються. Шкідливі фактори викликають мутації на генному та хромосомному рівнях, що призводить до тяжких захворювань, народження дітей з фізичними та розумовими дефектами. До цього слід додати зловживання значної частини населення, особливо молоді, палінням, алкоголем, наркотичними речовинами - факторами ризику здоров'я та зменшення тривалості життя, зростання смертності дітей.

Здоров'я - це стан повного соціально-біологічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем організму врівноважені з природою і відсутні які-небудь захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.

Культура здоров'я - це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров'я. Елементом культури здоров'я є уважне і правильне ставлення людини до самої себе, прагнення до самопізнання, формування, розвитку і самовдосконалення своєї особистості. Рівень культури здоров'я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх.

Трьом рівням особистості (соматичному (фізичному), психологічному і духовному) відповідають і три аспекти здоров’я: соматичний, психологічний і духовний. Відхилення в будь-якому із цих аспектів можуть вплинути на стан резервів організму і на його здоров‘я.

Духовний аспект здоров'я передбачає розуміння нами цілісності особистості, визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума й у спілкуванні з оточуючими. Невід'ємною частиною духовного здоров'я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.

Психологічний аспект здоров'я - це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Соматичний аспект здоров'я передбачає оптимальне, тобто без істотних відхилень, функціонування усіх систем організму людини (серцево-судинної, дихальної, м'язової та ін.). При цьому поняття "фізичне здоров'я" пов'язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності.

“Третій стан” - перехідний між здоров’ям і хворобою. З одного боку, він обмежений рівнем резервів організму, а з іншого – ознаками порушення функцій. Резерви здоров’я залежать від фізичного стану та способу життя.

Спосіб життя – соціальна категорія, яка містить якість, уклад і стиль життя. Спосіб життя формується суспільством або групою, в якій живе індивід.

Якість життя - це такі умови, як освіта, середній дохід, забезпеченість житлом, наявність побутової техніки, автотранспорту та ін.

Виникнення хвороби у людини відбувається внаслідок впливу на організм шкідливих природних і соціальних факторів. Одним із факторів, що спричинює хвороби, є недостатня пристосованість організму людини до досить складного комплексу умов життя. Цей комплекс включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від статі, віку тощо), кліматографічні та соціальні особливості (побут, суспільно-виробничі відносини та ін.), а також умови проживання індивіда. Причиною хвороб людини може бути і спадковість, в основі якої лежать генетичні процеси і яка зумовлює передачу хвороби від покоління до покоління.

Формування здоров’я – комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію відновлення, росту і розвитку підростаючого покоління.

Збереження здоров’я – комплекс заходів щодо підтримки, зміцнення й відновлення здоров’я індивідуума.

Згідно сучасним уявленням про організм людини в ньому існують автоматичні механізми самоорганізації, які забезпечують формування, зміцнення і збереження здоров’я. Найбільш важливим механізмом підтримки здоров’я людини є гомеостаз.

Гомеостаз – спадково закріплена властивість організму людини підтримувати життєво важливі функції в різних умовах навколишнього середовища. Відповідно до принципу гомеостазу, здоров’я зберігається, якщо підтримується сталість внутрішнього середовища організму. І навпаки, воно погіршується (виникає хвороба), якщо порушення гомеостазу носить стійкий характер.

Прагнення до внутрішньої сталості – найважливіший механізм підтримки здоров’я. Але організм людини, як відомо, протягом усього свого розвитку не перебуває в стані рівноваги з навколишнім середовищем. Він постійно пристосовується до навколишнього середовища, реагуючи на його подразники. Таким чином, здоров’я людини, окрім гомеостазу, забезпечується ще однією фундаментальною здатністю організму – адаптацією.

Адаптація – процес вироблення оптимальної стратегії життєдіяльності живою системою, який полягає в пристосуванні організму до умов навколишнього середовища, що змінилися.

У процесі адаптації формуються ознаки і властивості, що виявляються найбільш вигідними та завдяки яким організм здобуває здатність до існування в конкретному середовищі перебування. Велике значення в процесі адаптації мають індивідуальні особливості організму. Оптимізація процесів адаптації і високий рівень функціонування організму відбуваються у випадку, коли власна організація індивіда відповідає і узгоджується з навколишніми умовами.

Серед адаптивних механізмів організму людини особливе місце займає імунітет.

Імунітет – здатність живих істот протистояти дії агентів, що ушкоджують організм, зберігаючи свою цілісність і біологічну індивідуальність; захисна реакція організму. Результатом цієї реакції є виникнення несприйнятливості організму до повторного впливу шкідливих агентів.

2. Фактори, що забезпечують стабільність здоров'я людини.

1. Формування навичок здорового способу життя. Здоровий спосіб життя передбачає знання і дотримання режиму навчання та відпочинку, правил харчування й особистої гігієни, визначення й обов'язкове виконання фізичних вправ, які забезпечують оптимальний руховий режим, а також усвідомлення шкідливості вживання наркотиків, алкоголю, тютюну.

2. Профілактичне значення особистої гігієни дітей і дорослих. Особиста гігієна визначається сукупністю гігієнічних правил, виконання яких сприяє збереженню та зміцненню здоров'я і включає загальні гігієнічні правила для будь-якого віку, правильне чергування розумової та фізичної праці, регулярний прийом повноцінної їжі, заняття фізкультурою, чергування праці й активного відпочинку, повноцінний сон.

3. Роль фізичної культури і спорту у формуванні особистості. Розрізняють загальний і спеціальний ефекти фізичних вправ.

Загальний ефект тренування полягає у витраті енергії, прямо пропорційній тривалості і інтенсивності м'язової діяльності, що дозволяє компенсувати дефіцит енерговитрат. У результаті цього підвищується стійкість організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Спеціальний ефект тренування пов'язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи і полягає в економії роботи серця в стані спокою і підвищенні його резервних можливостей при м'язовій діяльності.

4. Способи позбавлення від зайвої ваги. Щоб уникнути утворення надмірної ваги та ожиріння, людині необхідно витрачати енергію відповідно до потреб організму, правильно харчуватися (важливим є режим харчування, збалансований раціон), включати в їжу овочі і фрукти в сирому і вареному вигляді, займатися фізичною культурою, більше рухатися.

5. Способи загартовування організму і впливу загартовування на організм людини. Загартовування організму - це комплекс заходів щодо підвищення стійкості організму до впливу несприятливих погодно-кліматичних умов. Загартовування організму засновано на здатності адаптації організму людини до мінливих умов навколишнього середовища.

6. Здоров'я родини. Серед найбільш дійових факторів, які безпосередньо впливають на стан здоров'я людини, виділяють: характер розподілу і використання матеріальних ресурсів сім'ї, її психологічний клімат і особливості внутрішньосімейних відношень (між подружжям, батьками і дітьми), склад сім'ї (повна чи неповна), режим і порядок дня на роботі та вдома, рівень загальної гігієнічної культури, характер харчування, фізична активність, мотивація до збереження здоров'я, установка на довге життя та ін. Такі фактори, як взаємини між подружжям, конфліктні ситуації в сім'ї тощо, впливають не лише на рішення жінок зберегти або перервати вагітність, але й наслідки родів. У неповних сім'ях (без батька) процент дітей, які часто хворіють, у 1,5-2 рази більший, ніж у повних сім'ях. У дітей і підлітків, які живуть в умовах психоемоційної напруженості сімейної атмосфери відзначається важчий перебіг хвороб. Зокрема, у них у 2,3 рази частіше зустрічається виразкова хвороба, в 1,7 рази - гастродуоденіти. Порушення режиму сну, харчування, фізичної активності різко позначаються на дітях уже в перші роки їхнього життя. Зокрема, у кожної 3-ї дитини, яка не привчена до режиму, виявляються часті гострі та хронічні захворювання.

7. Профілактика шкідливих звичок. Здоровий спосіб життя не сумісний зі шкідливими звичками. В останні роки відзначається небезпечна тенденція до збільшення кількості людей, які палять, вживають алкоголь, наркотики, інші токсичні речовини, збільшилася кількість венеричних захворювань.