- •1. Позов як процесуальний засіб порушення цивільної справи в суді: поняття позову, його елементи та види
- •2. Процесуальні заходи захисту відповідача проти позову
- •3. Загальна характеристика матеріально-правових та процесуально-правових заперечень проти позову
- •4. Підстави та правові умови подання та розгляду зустрічного позову
- •5. Право на позов та право на пред’явлення позову
- •6. Процесуальний порядок пред’явлення позову
- •7. Поняття мирової угоди, наслідки укладення мирової угоди сторін, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем.
- •8. Поняття, способи та порядок забезпечення позову
- •9. Поняття судового розгляду як стадії цивільного судочинства
- •10. Повноваження головуючого у стадії судового розгляду
- •11. Поняття судового засідання та його частини
- •12. Підстави та наслідки відкладення розгляду цивільної справи
- •13. Підстави та наслідки оголошення перерви в розгляді цивільної справи
- •14. Відмінність відкладення цивільної справи та перерви в її розгляді
- •15. Підстави та правові наслідки зупинення провадження у справі
- •16. Відмінність відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі
- •17. Поняття закриття провадження у справі: його підстави і процесуальні наслідки
- •18. Підстави та процесуальні наслідки залишення заяви без розгляду
- •19. Підготовка цивільної справи до судового розгляду, її процесуальний порядок, строки підготовки
- •20. Судове засідання – процесуальна форма розгляду цивільної справи. Складові частини судового засідання
- •21. Судове рішення
- •22. Перегляд рішень, ухвал, що набрали чинності, у зв’язку з обставинами що знову відкрилися
- •23. Причини виникнення судових помилок
- •24. Порядок виправлення судових помилок судами вищестоящих інстанцій виправлення описок і арифметичних помилок
- •Винесення додаткового рішення
- •Роз'яснення рішення суду
- •25. Право на оскарження судових рішень як елемент права на справедливий судовий розгляд
- •26. Функціональна компетенція суду апеляційної інстанції у цивільному судочинстві
- •27. Застосування принципу правової визначеності при перегляді судових рішень
- •28. Роль верховного суду україни у цивільному процесі
- •29. Правова природа апеляційного провадження
- •30. Порядок реалізації права апеляційного оскарження
- •31. Порядок розгляду справи в суді апеляційної інстанції
- •32. Підстави скасування судових рішень в апеляційному порядку
- •33. Законна сила рішень апеляційного суду
- •34. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
- •35. Правова природа касаційного провадження
- •36. Порядок здійснення касаційного провадження
21. Судове рішення
Судове рішення — це висновок суду як акт судового права, в якому застосовуються норми матеріального та процесуального права при вирішенні судом цивільних справ.
В сучасній науці цивільного процесу питання суті судового рішення не залишається поза увагою. Аналізуючи сучасні наукові погляди на поняття судового рішення та його суть, можна побачити нові тенденції в розумінні цієї категорії. Зокрема, вважається, що рішення суду першої інстанції є не тільки одним з видів судових постанов, що виносяться при розгляді цивільних справ. Натомість соціальна, юридична та політична значущість їх виходить далеко за межі простої ліквідації спору між окремими суб'єктами.
Так, на підтвердження цієї тези деякі дослідники (Є.В. Кудрявцева) зазначають, що процесуальний інститут судового рішення належить до числа головних опор доктрини поділу влад Монтеск'є, оскільки за допомогою рішень органів правосуддя, що уособлюють судову владу та діють незалежно, нівелюють крайності законодавчої та виконавчої влад, створюючи необхідну суспільству рівновагу.
Ці та подібні твердження (В.Д. Бринцева, В.В. Долежана, Ю.М. Грошевого, А.О. Селіванова та інших) дають підстави підходити до аналізу судового рішення ширше, ніж до одного із процесуальних документів суду. Дійсно, ним підтверджується (Д. Притика, С. Прилуцький, М. Штефан) наявність або відсутність між сторонами правовідносин, є в ньому і елементи наказу, воно є актом застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Але зазначені риси наголошують лише на окремих властивостях рішення, які не дають повного уявлення про його суть. Суд, постановляючи рішення, тим самим реалізує судову владу, тому таке рішення і повинно розглядатися насамперед як акт реалізації судової влади.
Отже, підтримуючи ідею розвитку судового права як галузі національного права, С. Шевчук, М. Марченко, Г. Фазікош та інші обґрунтовано констатують, що "судове рішення", так само як і "судова влада" та "правосуддя", має розглядатися не як тут судового права. Безумовно, такий підхід дозволить розширити зміст теорії судового рішення.
Відповідно до положень ЦПК та з урахуванням критерію їх вагомості існують наступні види судових рішень: І) рішення суду; 2) судові накази; 3) ухвали суду (судді). Загальною рисою, яка об'єднує всі види судових рішень, є те, що в них дійсно дістає вияв реалізація судової влади.
Відомо, що рішенням суду розв'язується матеріально-правовий спір між сторонами, підтверджується наявність або відсутність певних фактів, тобто справа вирішується по суті. Від ухвали рішення суду відрізняється тим, що ним захищаються порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси, ухвала суті справи не стосується.
В свою чергу ухвалами суду вирішуються окремі процесуальні питання, а також завершується провадження у справі без ухвалення рішення. Перелік питань, що вирішуються судом шляхом постановлення ухвал, який встановлений ч. 2 ст. 208 ЦПК, не є вичерпним. Сюди належать також питання забезпечення доказів, забезпечення позову, передачі справи на розгляд іншому СУДУ" роз'яснення рішення, виправлення описок і арифметичних помилок в судовому рішенні тощо.
Крім того, судовий наказ відповідно до ч. і ст. 95 ЦПК є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Не виключається можливість, як це підтверджують інші фахівці (С.В. Васильєв), поділити судові рішення за наступними критеріями;
1) за видом провадження в суді першої інстанції: а) рішення, які прийняті в порядку позовного провадження; б) рішення, які прийняті в порядку окремого провадження; в) рішення, які прийняті в наказному провадженні (судовий наказ);
2) рішення, які приймаються в порядку позовного провадження, в свою чергу можуть поділятися на види за тією самою ознакою, за якою поділяються позови (за процесуальною метою). Відповідно, суд ухвалює рішення а) про присудження; б) про визнання; в) перетворювальні (конститутивні);
3) залежно від виду інстанції суду рішення поділяються на: а) рішення суду першої інстанції; б) рішення апеляційної інстанції (ч. 2 ст. 314 ЦПК); рішення касаційної інстанції (ч. 2 ст. 344 ЦПК);
4) за суб'єктним складом суду рішення поділяються на: а) рішення, які ухвалені суддею одноособово; б) рішення, які ухвалені в колегіальному складі;
5) за змістом рішення суду можуть бути основними та додатковими. Так, основним є рішення суду, що вирішує по суті вимоги, з приводу яких було відкрито провадження у справі. Додаткове рішення суду ухвалюється в разі нерозв'язання в основному рішенні окремих вимог, щодо яких розглядалася справа.
Законодавець також передбачає наявність заочного рішення, тобто такого, яке ухвалюється у разі, якщо немає відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причина його неявки визнається судом неповажною.