- •1. Позов як процесуальний засіб порушення цивільної справи в суді: поняття позову, його елементи та види
- •2. Процесуальні заходи захисту відповідача проти позову
- •3. Загальна характеристика матеріально-правових та процесуально-правових заперечень проти позову
- •4. Підстави та правові умови подання та розгляду зустрічного позову
- •5. Право на позов та право на пред’явлення позову
- •6. Процесуальний порядок пред’явлення позову
- •7. Поняття мирової угоди, наслідки укладення мирової угоди сторін, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем.
- •8. Поняття, способи та порядок забезпечення позову
- •9. Поняття судового розгляду як стадії цивільного судочинства
- •10. Повноваження головуючого у стадії судового розгляду
- •11. Поняття судового засідання та його частини
- •12. Підстави та наслідки відкладення розгляду цивільної справи
- •13. Підстави та наслідки оголошення перерви в розгляді цивільної справи
- •14. Відмінність відкладення цивільної справи та перерви в її розгляді
- •15. Підстави та правові наслідки зупинення провадження у справі
- •16. Відмінність відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі
- •17. Поняття закриття провадження у справі: його підстави і процесуальні наслідки
- •18. Підстави та процесуальні наслідки залишення заяви без розгляду
- •19. Підготовка цивільної справи до судового розгляду, її процесуальний порядок, строки підготовки
- •20. Судове засідання – процесуальна форма розгляду цивільної справи. Складові частини судового засідання
- •21. Судове рішення
- •22. Перегляд рішень, ухвал, що набрали чинності, у зв’язку з обставинами що знову відкрилися
- •23. Причини виникнення судових помилок
- •24. Порядок виправлення судових помилок судами вищестоящих інстанцій виправлення описок і арифметичних помилок
- •Винесення додаткового рішення
- •Роз'яснення рішення суду
- •25. Право на оскарження судових рішень як елемент права на справедливий судовий розгляд
- •26. Функціональна компетенція суду апеляційної інстанції у цивільному судочинстві
- •27. Застосування принципу правової визначеності при перегляді судових рішень
- •28. Роль верховного суду україни у цивільному процесі
- •29. Правова природа апеляційного провадження
- •30. Порядок реалізації права апеляційного оскарження
- •31. Порядок розгляду справи в суді апеляційної інстанції
- •32. Підстави скасування судових рішень в апеляційному порядку
- •33. Законна сила рішень апеляційного суду
- •34. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
- •35. Правова природа касаційного провадження
- •36. Порядок здійснення касаційного провадження
36. Порядок здійснення касаційного провадження
Право на касаційне оскарження - гарантована державою особам, які брали участь у справі, та їх правонаступникам та особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та обов'язки на можливість звернення до суду касаційної інстанції з метою перевірки законності рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та рішень, ухвал апеляційного суду,що набрали законної сили
Суб'єкти касаційного оскарження
До суб'єктів, які мають право на касаційне оскарження належать: сторони, треті особи та їх правонаступники, заявники, заінтересовані особи та інші особи, які беруть участь у справі, - представники та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст.45 ЦПК), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Такі особи могли не брати участі у ході розгляду справи як у суді першої, так і апеляційної інстанцій, тобто не отримати статусу осіб, які беруть участь у справі, але рішення чи ухвала суду першої та апеляційної інстанцій могли вплинути на їх права і обов'язки. Тому такі особи вправі оскаржувати рішення або ухвалу суду першої чи апеляційної інстанції у касаційному провадженні.
Об'єкти касаційного оскарження
Касаційному оскарженню підлягають:
- рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку;
- рішення та ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;
- ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку;
- ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Щодо ухвал суду першої інстанції, вказаних у пунктах 1,3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі, то наведений перелік вважається не зовсім адекватним реальним цивільним процесуальним правовідносинам, що можуть мати місце у справі. Так, у п. 2 ч. 1 ст.324 ЦПК визначено такі умови:
- оскаржуються лише ті ухвали суду першої інстанції, які зазначені у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК;
- вони мають бути попередньо оскаржені у апеляційному порядку;
- ухвали апеляційного суду мають перешкоджати подальшому провадженню у справі.
Вважається доцільним оскаржувати у касаційному порядку ухвали апеляційного суду, які не тільки перешкоджають подальшому провадженню у справі, а порушують права громадян на захист і можуть негативно вплинути на об'єктивність майбутнього судового рішення. Тому й орієнтири слід змінювати з урахуванням мети: не формально і швидко розглянути справу, а захистити право громадянина, який звернувся до суду за його захистом.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПК передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал про забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову, але така ухвала виключена з переліку ухвал, що розглядатимуться в касаційному порядку. Отже, у разі зникнення у відповідача майна або необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, позов може бути звернений до держави, якщо дії суду були неадекватними нормам матеріального і процесуального права і таким чином була завдана шкода конкретній особі, яка брала участь у справі. Більше того, можна вважати, що суди України потраплятимуть під дію позовів до держави, в яких вони будуть притягатися як треті особи.
Тому базис ухвал, які підлягають касаційному оскарженню мають складати ухвали, які завдають шкоди суб'єктам спірних відносин або потенційно здатні вплинути на об'єктивність судового розгляду. Встановлення чіткого переліку ухвал, які можуть бути оскаржені у касаційній інстанції, штучно обмежує право громадян на звернення до суду.
Строки на касаційне оскарження
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
Момент, з якого починається відлік строку на касаційне оскарження, пов'язаний з днем проголошення рішення чи ухвали апеляційного суду, який приймається за точку відліку. Тобто наступний день, який слідує за днем проголошення рішення чи ухвали апеляційного суду, вже входить до розрахунку строку на касаційне оскарження.
У разі пропущення строку, встановленого ч.1 ст. 325 ЦПК, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено.
Звичний порядок подання касаційної скарги у межах строку на касаційне оскарження рішення чи ухвали апеляційного суду відрізняється від подання касаційної скарги з пропуском такого строку тим, що в останньому випадку скаржник має відобразити в змісті скарги такі аспекти:
- зазначити у скарзі причини пропуску строку на касаційне оскарження;
- у прохальній частині скарги, незважаючи на те, що строк може бути пропущений з вини суду, просити суд поновити строк на касаційне оскарження рішення чи ухвали апеляційного суду;
- у додатках слід вказати ті докази, які підтверджують поважність причин пропуску.
Якщо особа, яка подала касаційну скаргу після закінчення строку на касаційне оскарження, не виконає наведених умов, то найімовірніше касаційна скарга разом з доданими до неї матеріалами буде повернута їй судом касаційної інстанції. У ст.325 ЦПК не передбачена можливість надавати строк на усунення недоліків касаційної скарги, якщо в ній не заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, але таке клопотання може бути зазначене у порядку, передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 326 ЦПК. Тому усунення такого недоліку має відбуватися у порядку ч. 2 ст. 328 ЦПК. Суддя-доповідач не може відмовити у прийнятті касаційної скарги лише з тих підстав, що строк на касаційне оскарження минув. Якщо ж суддя-доповідач касаційної інстанції встановить недоліки касаційної скарги і поверне її скаржнику, то в останнього має виникати право на їх усунення і подання касаційної скарги повторно. Відмова суду у поновленні строку на касаційне провадження має бути обґрунтованою.
Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється відповідна ухвала.
Процесуальний порядок реалізації права на касаційне оскарження
Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання до касаційної інстанції касаційної скарги, зміст та форма якої передбачені ст. 326 ЦПК.
Касаційна скарга подається у письмовій формі. Як і інші процесуальні документи, касаційна скарга має складатися з таких частин: вступна, описова, мотивувальна та прохальна.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
4) рішення (ухвала), що оскаржується;
5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
6) клопотання особи, яка подає скаргу;
7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.
Зупинемося на аналізі деяких складових касаційної скарги
Щодо п. 4, то при зазначенні рішення суду, яке оскаржується, доцільно наводити такі відомості:
дата та суд першої інстанції, яким було ухвалене первісне
- рішення;
- дата та суд апеляційної інстанції, який переглядав рішення суду першої інстанції.
Якщо особа звертається зі скаргою до касаційної інстанції, то вона залишилася не задоволеною рішенням або ухвалою апеляційної інстанції, тому основну увагу у касаційній скарзі треба приділити саме цьому документу. Навіть виходячи зі змісту ст. 339 ЦПК, де можливим варіантом вирішення скарги є скасування рішення апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції, слід будувати матеріал скарги на аналізі документів апеляційної інстанції, підкреслюючи у цьому випадку їх вади порівняно з рішенням суду першої інстанції.
Щодо змісту касаційної скарги:
- непотрібно писати багато фактів порушення права, а з них необхідно виділити лише найвагоміші і зазначати лише ті з них, які можна документально підтвердити. Формальні помилки апеляційного суду недоцільно позначати, оскільки їх виявлення не призведе до скасування рішення чи ухвали цього суду;
- емоції краще заміняти аргументами на користь скасування рішення або ухвали апеляційного суду і мають наводитися факти, а не припущення у зацікавленості апеляційного суду або одного із суддів;
- недоліки рішення або ухвали апеляційної інстанції слід кваліфікувати на неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Іноді такі недоліки настільки взаємопов'язані і з нормами матеріального права, і з нормами процесуального права, що їх окрема кваліфікація уявляється неможливою, тоді доцільно обирати той варіант, який вважається найбільш сприятливим для захисту інтересів конкретної особи у певних правовідносинах;
- в усякому разі виявлені недоліки мають узгоджуватися з підставами застосування касаційним судом наданих йому повноважень. Наприклад, суд касаційної інстанції не відмовляє у задоволенні позову, оскільки ці повноваження надані судам першої інстанції, а скасовує рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов;
- викладати описову частину рішення можна одразу з мотивувальною, коли касаційна скарга має великий обсяг.
Хоча у п.5 визначено питання лише щодо неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, мотивувальну частину треба викладати з чіткою аргументацією помилки та її впливу на ухвалене рішення чи постановлену ухвалу, а також з кваліфікацією виявленої помилки згідно з вимогами законодавства.
Судова практика
Судом апеляційної інстанції було ухвалено рішення у справі, спір в якій був зумовлений правовідносинами у сфері надання послуг телефонного зв'язку. Права і обов'язки абонента регламентуються як нормами ЦК, так і нормами Закону України «Про захист прав споживачів». Якщо останній Закон не був застосований при вирішенні цієї справи, то можна констатувати підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення, оскільки не був застосований закон, який підлягав застосуванню, що обумовлено ст. 341 ЦПК.
Іноді реальні правовідносини складаються не зовсім так, як вони регламентовані законодавством, але сторони у справі мають право кваліфікувати їх та обґрунтовувати перед судом доцільність саме такої кваліфікації правовідносин.
Судова практика
У справі з надання зв'язку телефонною мережею відповідач посилався на те, що з абонентом не було укладено відповідного договору про надання послуг, але суд сприйняв правильно, що укладання відповідного договору - це обов'язок особи, яка надає послугу, і достатнім доказом, який безперечно свідчить про необхідність застосування Закону України «Про захист прав споживачів», є квитанція про оплату абонентом послуг зв'язку.
Можливі випадки, коли правовідносини чітко не підпадають під дію норм законодавства, тоді необхідно просити суд застосувати аналогію закону або права і обґрунтовувати саме такий спосіб вирішення спору або ліквідації наслідків правопорушення. У цьому випадку необхідно довести, що суд застосував не той закон, оскільки правовідносини чітко не врегульовані законом, а застосований закон однозначно належить до інших правовідносин.
З наведеного прикладу випливає, що споживач-скаржник вправі просити суд касаційної інстанції скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Тобто з перелічених у статті 336 ЦПК повноважень суду касаційної інстанції скаржник має просити суд застосувати одне.
У прохальній частині касаційної скарги можуть зазначатися й інші прохання, наприклад, зупинити виконання рішення апеляційної інстанції, забезпечити позовні вимоги тощо, але декілька повноважень, встановлених у ст. 336 ЦПК, суд касаційної інстанції застосувати не може щодо одного рішення. Можливі випадки, коли поряд з рішенням суду треба скасувати й ухвалу суду, наприклад, про накладений арешт на майно скаржника, тоді ця вимога зазначається у прохальній частині поряд з вимогою про скасування самого рішення суду.
У прохальній частині рішення скаржник може просити суд касаційної інстанції надати йому можливість узяти участь у розгляді касаційної скарги судом касаційної інстанції. Тут має місце аналогія з відповідним правом особи, яка приєдналася до касаційної скарги (ч. 5 ст. 329 ЦПК). Але це прохання ще не означає, що справа не буде вирішена при її попередньому розгляді. Тому скаржник може просити суд касаційної інстанції не відхиляти касаційну скаргу у порядку попереднього її розгляду (ст. 332 ЦПК), а розглянути її судом касаційної інстанції.
Оскільки результат розгляду справи залежить від того, який склад суду розглядатиме касаційну скаргу і на підставі права скаржника заявляти відвід судді або всьому складу суду (ст. 23 ЦПК), скаржник може просити суд касаційної інстанції повідомити його про склад колегії, який розглядатиме касаційну скаргу.
Скаржник у цій частині скарги може також просити суд поновити строк на касаційне оскарження і навести причини його пропуску.
Перелік документів, що додаються до скарги (п. 7), доцільно нумерувати і в тексті касаційної скарги робити посилання на номер додатка. Тоді касаційна скарга і викладені у ній факти набудуть обґрунтованого вигляду. Для того, щоб документи не були випадково втрачені, доцільно позначати кількість аркушів, на яких викладено кожний додаток.
Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. Копії касаційної скарги виготовляються шляхом копіюванням і замість оригінального підпису на них може бути позначено «Копія».
До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
Зокрема, адвокат може подавати договір про правову допомогу,
представник юридичної особи - наказ про призначення на посаду або рішення загальних зборів учасників та витяг зі статуту чи положення тощо. Коли представник здійснював представництво інтересів особи в апеляційному суді, то надані йому повноваження продовжуватимуть діяти, якщо інше не було обумовлено при передачі повноваження, і представник може послатися на раніше надані повноваження.
До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій.