- •1. Позов як процесуальний засіб порушення цивільної справи в суді: поняття позову, його елементи та види
- •2. Процесуальні заходи захисту відповідача проти позову
- •3. Загальна характеристика матеріально-правових та процесуально-правових заперечень проти позову
- •4. Підстави та правові умови подання та розгляду зустрічного позову
- •5. Право на позов та право на пред’явлення позову
- •6. Процесуальний порядок пред’явлення позову
- •7. Поняття мирової угоди, наслідки укладення мирової угоди сторін, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем.
- •8. Поняття, способи та порядок забезпечення позову
- •9. Поняття судового розгляду як стадії цивільного судочинства
- •10. Повноваження головуючого у стадії судового розгляду
- •11. Поняття судового засідання та його частини
- •12. Підстави та наслідки відкладення розгляду цивільної справи
- •13. Підстави та наслідки оголошення перерви в розгляді цивільної справи
- •14. Відмінність відкладення цивільної справи та перерви в її розгляді
- •15. Підстави та правові наслідки зупинення провадження у справі
- •16. Відмінність відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі
- •17. Поняття закриття провадження у справі: його підстави і процесуальні наслідки
- •18. Підстави та процесуальні наслідки залишення заяви без розгляду
- •19. Підготовка цивільної справи до судового розгляду, її процесуальний порядок, строки підготовки
- •20. Судове засідання – процесуальна форма розгляду цивільної справи. Складові частини судового засідання
- •21. Судове рішення
- •22. Перегляд рішень, ухвал, що набрали чинності, у зв’язку з обставинами що знову відкрилися
- •23. Причини виникнення судових помилок
- •24. Порядок виправлення судових помилок судами вищестоящих інстанцій виправлення описок і арифметичних помилок
- •Винесення додаткового рішення
- •Роз'яснення рішення суду
- •25. Право на оскарження судових рішень як елемент права на справедливий судовий розгляд
- •26. Функціональна компетенція суду апеляційної інстанції у цивільному судочинстві
- •27. Застосування принципу правової визначеності при перегляді судових рішень
- •28. Роль верховного суду україни у цивільному процесі
- •29. Правова природа апеляційного провадження
- •30. Порядок реалізації права апеляційного оскарження
- •31. Порядок розгляду справи в суді апеляційної інстанції
- •32. Підстави скасування судових рішень в апеляційному порядку
- •33. Законна сила рішень апеляційного суду
- •34. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
- •35. Правова природа касаційного провадження
- •36. Порядок здійснення касаційного провадження
Винесення додаткового рішення
Додаткове рішення є способом виправлення такого недоліку судового рішення, як його неповнота. Стаття 220 ЦПК досить чітко регламентує, в яких випадках можливе винесення додаткового рішення. Це, зокрема, випадки, коли стосовно якої-не-будь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ЦПК; судом не вирішено питання про судові витрати.
Неповнота рішення може проявитися в тому, що суд, вирішивши питання про право, не вказав суми, яка підлягає стягненню, чи не вказав, які дії має вчинити особа.
У разі невирішення судом питань стосовно якої-небудь позовної вимоги, слід враховувати, що вимогами, щодо яких може виноситись додаткове рішення, можуть бути вимоги позивача, вимоги за зустрічним позовом або вимоги третіх осіб із самостійними вимогами. Як правило, з цих підстав виноситься додаткове рішення, якщо розглядається багато питань, які часто бувають взаємопов'язаними. Важливо, щоб з питання, стосовно якого виноситься додаткове рішення, висувалися позовні вимоги, подавалися докази, тобто судовий розгляд давав можливість прийняти рішення у справі. Винесення додаткового рішення не повинно змінювати ті рішення, які були прийняті судом раніше.
Ініціаторами розгляду питання про винесення додаткового рішення може бути як суд, що ухвалив рішення, так і особи, які беруть участь у справі.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Присутність сторін, що були належно повідомленні про час та місце слухання справи, не є обов'язковою. За наслідками розгляду суд виносить або додаткове рішення, в якому вирішує поставлені питання, або відмовляє в ухваленні додаткового рішення, про що постановляє ухвалу. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права і обов'язки осіб, які не брали участі в справі.
При порушенні питання про постановлення додаткового рішення з підстав, що не передбачені законодавством, або якщо заявник просить розглянути питання, що не були предметом розгляду в судовому засіданні, суд ухвалою відмовляє в його постановленій. У разі, якщо додаткове рішення буде постановлене з підстав, що не передбачені законодавством, таке рішення підлягатиме скасуванню.
ЦПК передбачено, що на додаткове рішення може бути подано скаргу. Статтею 293 ЦПК також передбачено, що у разі відмови ухвалити додаткове рішення, ухвалу, якою відмовлено у прийнятті додаткового рішення, може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У разі, якщо судом не буде розглянуто заяву про винесення додаткового рішення і справа буде передана до апеляційного суду, відповідно до ст. 297 ЦПК судця-доповідач має повернути справу до суду першої інстанції, про що постановляється ухвала із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.