4. Основні фонди підприємств

1.Поняття про основні фонди.

2. Класифікація і структура основних фондів.

3. Оцінка основних виробничих фондів.

4.Облік основних виробничих фондів.

5. Знос основних виробничих фондів.

6. Амортизація основних виробничих фондів.

7. Ефективність використання основних виробничих фондів.

4.1.Для можливості здійснення виробничого процесу по випуску продукції підприємство повинне мати визначені виробничі ресурси.

До виробничих ресурсів належать:

- засоби виробництва;

- трудові, природні і інтелектуальні ресурси.

Засоби виробництва – це сукупність засобів і предметів праці необхідних підприємству для виробництва продукції.

Основними засобами які складають засоби виробництва є засоби праці, які забезпечують можливість здійснювати виробничі процеси по випуску продукції. Для випуску вугілля підземним способом необхідні наступні засоби праці:

- шахтні стволи;

- капітальні виробки і ;

- виробниче транспортування і підйомне устаткування;

- виробничій комплекс поверхні;

- передаточні пристрої.

Сукупність засобів праці, які тривалий час функціонують у натуральній формі у сфері матеріального виробництва і вартість яких переноситься на продукцію, яка виготовляється частинами по мірі їх зносу мають назву – основні виробничі фонди (ОВФ).

До основних виробничих фондів належать засоби праці, які забезпечують можливість підприємству випуску продукції і окрім основних виробничих фондів підприємства мають основні не виробничі фонди.

Це об’єкти, які слугують для задоволення побудови соціальних потреб виробників.

Основні виробничі фонди і основні не виробничі фонди, які належать підприємству, мають назву основні фонди підприємства.

В загальному випадку ОФП називають сукупність матеріально – речових цінностей, які діють на підприємстві протягом тривалого часу.

ОФП враховані в грошовому виразі, мають назву – основні кошти підприємства.

4.2. Для здійснення вартісного обліку і аналізу ступеня забезпечення наявності та ефективності використання.

ОВФ класифікують і враховують по визначеним групам з відповідним їх матеріальним станом і виробничо – технічним призначенням за наступними групами:

Будівлі– до них відносять архітектурно – будівельні споруди, призначення є створення нормальних умов для виробничої діяльності, експлуатації машин і обладнання та зберігання цінностей (АБК, будівлі ремонтних цехів, компресорні, підстанції, гаражі, склади).

Споруди – це основні фонди, які не виконують виробничий процес, але забезпечую умови його здійснення (підземні і наземні виробки, автомобільні, підвісні, залізо дорожні дороги).

Передавальні пристрої– це кабельні та повітряні мережі між будівлями і спорудами.

Машини і обладнання– підрозділ залежності від виробничо – технічного призначення:

- силові обладнання (генератори, енергопоїзди);

- робочі машини і обладнання;

- вимірювально – регулюючі прибори;

- обчислювальна техніка.

Транспорті засоби– це засоби переміщення людей і вантажу.

Інструменти– усі види пневматичного, ручного, електричного та гідравлічного інструменту.

Виробничій інвентар– це предмети виробничого призначення, які полегшують виконання роботи (столи, тара, ємності).

Господарчий інвентар– це предмети господарської і протипожежної діяльності.

Робочий і продуктивний скот.

Багатолітні насадження.

Інші ОФ – це фонди, які не вишли до вище зазначених груп.

В залежності від ОВФ поділяють на активні і пасивні.

Активні– це основні фонди, які своїм впливом забезпечують випуск продукції, це є силові машини і обладнання, транспортні засоби і інструменти.

Пасивні– це забезпечення нормального функціонування активного ОФ в процесі виробництва (будівлі, споруди, інвентар).

Структура ОВФ– це частка вартості окремих груп ОФ в їх загальній вартості.

Структурні одиниці ОВФ, класифікуються за групами, а також за активними і пасивними.

Структура ОВФ гірничого підприємства залежить від:

- умов виробництва;

- способи ОФ;

- технології робіт;

- рівня механізації і автоматизації виробничих процесів;

- потужності підприємства.

4.3. визначення сукупної величини ОФ не можливе без використання визначеного виду їх вартісної оцінки.

Оцінка ОВФ визначається за первісною і відновленою вартістю, кожна з яких має самостійне економічне значення і визначену галузь застосування.

Первісна вартість визначає витрати підприємства, пов’язані з придбанням, транспортуванням, зберіганням, вантажем і налагодження обладнання.

Первісна вартість– це витрати підприємства на їх будівництво, оскільки протягом певного періоду рівень цін на обладнання і будівництво змінюється, то основні фонди мають не однакову первісну вартість. Тому вартість конкретних ОВФ в даний момент часу відмінна від вартості попереднього періоду.

Для того щоб установити скільки коштує в теперішній час раніш побудоване, застосовують оцінку по відновленню вартості – це вартість відновлення ОФ цінності в умовах даного часу.

Відновлювальна і первісна ОВФ не враховує величину їх зносу, тому застосовують залишкову вартість – це дійсна вартість ступеню їх зносу на визначений період часу. Залишкова вартість, як різниця між балансовою вартістю і сумою зносу ← за період експлуатації ОВФ.

Балансова вартість ОВФ – це вартість по якій вони зафіксовані в бухгалтерському балансі і обліку.

У балансовій вартості враховують основні вартості по відновленій ціні після проведення інвентаризації. За її результати по первинній вартості, якщо об’єкти були придбані після інвентаризації.

Балансова вартість ОФ служить основою для нарахування амортизації, визначення плати за їх використання, для аналізу і планування діяльності підприємства.

4.4.В цілях здійснення контролю за збереженням і рівнем використання РВФ на підприємстві підлягають обліку вартості і натуральні фонди.

Облік в натуральній формі необхідний для розрахунку виробничої програми для дільниць і підприємства в цілому, а також для аналізу їх роботи. Облік в грошовому виразі відображає сукупну наявність основних фондів і їх динаміку.

В облікових документах фіксують кількісний склад ОФ, їх види (типи), дату їх надходження і вибуття, кількість капітальних ремонтів.

Вартість основних фондів та технічних даних по кожному їх виду.

Крім цього щорічно, в цілях здійснення контролю за збереженням і ефективністю використання на підприємстві у плановому порядку проводять інвентаризацію основних фондів, тобто складають опис майна підприємства.

Період проведення інвентаризації, перевіряють наявність основних фондів, виявляють невстановлене обладнання, спів ставляють дані з бухгалтерським відділом, визначають доцільність устаткування і визначають необхідність його ремонту.

Облік наявності і руху ОФ здійснюється бухгалтерським відділом станом на 1 число кожного місяця та в середньому на рік.

Облік наявності ОФ здійснюється по балансовій вартості, а з урахуванням зносу по залишковій вартості.

ОФ, що вибивають з підприємства знімаються з обліку 1 числа наступного місяця, що складає за місяць вибуття.

Вартість ОФ на 1 число будь якого місяця = вартості ОФ на 1 число попереднього місяця з додаванням вартості введених основних фондів і віднімання вибитих ОФ протягом попереднього місяця:

Фн = Ф(н-1) +Фвв(н-1) – Фвиб(н-1)

Середньорічна вартість ОФ на початок періоду (року) + вартість вибитих фондів:

Фср = Фн + (Фвв*н)/12 – (Фвиб*н)/12

Де н – кількість повних місяців з дня введення або вибуття.

Рух ОФ по підприємству оцінюється коефіцієнтами введення:

Кввед = Фввед/Фк ;

Фввед – введені ОФ; Фк- ОФ на кінець періоду

К виб = Фвиб/Фп

Фп- ОФ на початок періоду

Кст = 1 - Кввед

Кст- коефіцієнт старіння.

4.5. Всі основні фонди підприємств в наслідок об’єктивних причин поступово фізично і морально зношуються, в результаті втрачають свою вартість.

1) Фізичний знос – це процес, який змінює натурально – речові властивості ОФ, в результаті їх виробничого використання і в результаті горно – геологічних, кліматичних умов, відбувається деформація, корозія, зношування, які поступово приводять до непридатності експлуатації різні елементи ОФ.

Ступінь фізичного зносу ОФ залежить від:

- якості ОФ;

- умов експлуатації зберігання;

- міцності порід і вугілля;

- рівня організації і кваліфікації обслуговування персоналу.

Ступінь фізичного зносу ОФ характеризує коефіцієнт зносу:

Кзн = (Фб-Фзал)/Фб

Кзн=Тф/Тн

Фб- балансова вартість ОФ

Фзал – залишкова вартість ОФ

Тф- фактичний термін служби ОФ

Тн- нормативний термін служби

Нормативний термін служби – є термін їх амортизації.

2) Моральний знос – це процес знецінення основних фондів в результаті безперервного розвитку науково – технічного процесу, тобто ОФ фізично пригідні для виробничої діяльності в конкретних умовах виробництва, негодні для використання, тому що більш витратні або менш комфортні та небезпечні з точки зору охорони праці.

Моральний знос має 2 форми:

= знецінення старих ОФ, в результаті зниження вартості їх відновлення і оновлення в сучасних умовах.

= прояв, коли є можливість використання інших ОФ з кращими техніко – економічними показниками.

4.6. Процес поступового перенесення вартості засобів праці частинами по мірі їх фізичного зносу на виробляємо продукцію, має назву амортизація ОВФ.

Грошові кошти, які нараховуються на повне відновлення зношених, а також для їх капітального ремонту мають назву амортизаційні відрахування.

Об’єктами для яких, є ОВФ підприємства, на обладнання і транспортні засоби, які знаходяться в запасі і на балансі підприємства, амортизація нараховується тільки на повне відновлення.

Встановлена у плановому порядку величина відновлення вартості зносу конкретного об’єкту в одиницю часу або в розрахунку на одиницю продукції, має назву норма амортизаційних відрахувань, вона розраховується або в % до балансової вартості або в грошовому виразі (в питомих ставках).

Норми амортизаційних відрахувань встановлюються на повне відновлення і на капітальний ремонт.

Норми амортизаційних відрахувань гірничої промисловості в залежності від класифікації ОФ, поділяються на 2 групи:

1. норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення ОФ, термін служби яких пов'язаний з терміном відробки запасів і які після відробки можуть бути використані для інших цілей, встановлюються на 1 тону видобутку запасів, до цієї групи відносять спеціальні будівлі, споруди (галереї, бункера, естакади), вугільні і породні ями, внутрішні комунікаційні мережі, усі капітальні гірничі виробки.

Норми амортизаційних відрахувань на повне відшкодування по цим групам визначається потонною ставкою - це величина амортизаційних відрахувань спеціальних ОВФ, яка розраховується на 1 тонну, або 1 м.

Корисні копалини вимірюються у гривнях і забезпечує повне відтворення ОФ на час відробки запасів, видобуток яких вони забезпечують. Потонна ставка розраховується щорічно по кожній групі спеціальних ОФ, діленням сумарної залишкової вартості цих фондів на обсяг запасів, що вони обслуговують.

Пст = ΣОРзал/Vзап;грн./т.

2. норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення і капітальний ремонт основних фондів, термін яких не пов'язаний з відробленням запасів (не спеціальні будівлі – АБК, передавальні пристрої, усі робочі машини і обладнання, інструменти), встановлюються у відсотках на рік у балансовій вартості об’єктів ОФ.

А) Апв=(ΣНав пві*ОФзі)/100; грн..

Б)Акр=(ΣНав крі*ОФзі)/100; грн..

Накопичені за рік амортизаційні відрахування утворюють амортизаційний фонд підприємства:

А=Апв+Акр

В загальній сумі амортизаційні відрахування на підприємстві :

Апв=60% Акр=40%

4.7.Розрізняють 2 групи показників для аналізу і оцінки ефективності використання ОВФ. До показників 1 групи відносять показники, які оцінюють стан використання ОФ:

1) фондомісткість – визначає вартість ОВФ, яка приходиться на одиницю випуску продукції:

Фм=Офср/ТП

Офср- середньорічна вартість

ТП- товарна продукція

2) фондоозброєність праці – характеризує ступінь оснащеності праці ОВФ:

Фо=ОФб/

ОФб – балансова вартість ОФ

ЧРсп –чисельність робітників за списком

3) енергоозброєність праці – характеризує сумарне відношення усіх витрат енергії на виробництво продукції до середньої чисельності робітників за списком:

Фен=Qсп/ЧРсп

4) коефіцієнт резерву – визначається, як відношення загальної кількості об’єктів ОФ, яке мається на підприємстві до кількості обладнання:

Кр.з.=кіл-ть загальних ОФ/кіл=ть обладнання, яке є у виробництві

Фактори, які впливають на показники 1 групи поділяються на 2 види:

1) фактори несприятливого впливу на техніко – економічні (ТЕП) підприємства – гірничо – геологічні умови виробництва, глибина розробки, зольність.

2) показники, які покращують ТЕП роботи підприємства, до них відносять автоматизація і механізація виробничих процесів, рівень організації виробництва і праці, ступінь використання обладнання на підприємстві.

1 група показників характеризує економічну ефективність ОВФ:

- фондовіддача – характеризує кількість продукції, яка розробляється в одиницю часу в розрахунку на одну гривню вартості основних фондів:

Фв=ТП/Офср

- коефіцієнт інтенсивного навантаження обладнання визначає ступінь використання обладнання за потужністю і розраховується, як відношення середнього динної фактичної продуктивності роботи обладнання до нормативної продуктивності:

Кін=Qф/Qн

- коефіцієнт екстенсивного навантаження визначає ступінь використання обладнання у часі і просторі і розраховується як відношення фактичного часу роботи обладнання до календарного, режимного і планового:

К=Тф/Тк

К=Тф/Треж

К=Тф/Тплан

Тплан- це режимний фонд за вичитом часу на планові ремонти.

- коефіцієнт інтегрального навантаження оцінює ступінь використання обладнання одночасно за часом і потужністю:

Кінт=Кін*Кек

• вираз 1-Кінт визначає розмір резервів використовується ОВФ на підприємстві.