Тема 3. Філософія середньовіЧчя та доби відродження

Зміст теми: 1. Філософія епохи Середньовіччя. 2. Головні риси філософії епохи Відродження.

Філософія епохи Середньовіччя

Поява та утвердження християнства в Європі призвели до радикальної духовної революції у розвитку європейської цивілізації. Це можна побачити досить виразно через порівняння античного та середньовічного світоглядів за їх основними характеристиками, представлене в Таблиці 6.

В період Середньовіччя – з V по XV ст. – в умовах домінування християнської релігії і всевладдя церкви філософія була позбавлена статусу самостійної області знання і опинилась в положенні “служниці богослов’я”. Середньовічна філософія вищою реальністю вважала не природу, як антична, а персоніфіковане духовне начало – Бога і розвивалась, перш за все, як пізнання Бога. Тому вона характеризується як теоцентрична. Філософія розглядалась не як спосіб дослідження реальності, а як пошук раціональних шляхів доказу істин віри, котрі вже дані в Священному тексті.

В розвитку середньовічної філософії виділяють два основних етапи: період патристики та схоластики. Період патристики (від лат. патер – батько) – це період розробки вчень батьків церкви, які формували християнські догмати на основі тлумачення Священного писання. В епоху схоластики (від гр. сколастікос - шкільний, вчений; в переносному значенні - вчення, що відірване від життя) основним завданням філософії стає раціональне обґрунтування і доведення церковних догматів, надання їм ясності і переконливості. Основні етапи розвитку Середньовічної філософії та її видатні представники відображені в Таблиці 7.

Таблиця 6.

Античний світогляд	Середньовічний світогляд
політеїзм (багатобожжя)	монотеїзм (єдинобожжя)
боги є частиною природи або уособленням природних стихій	Бог є духовною сутністю, яка перебуває за межами світу (трансцендентальність)
вихідні якості богів: сила, могутність	вихідна якість Бога – любов до людини
боги впорядковують світ	Бог творить світ із нічого
космос, природа – загальні умови існування богів і людей	природа не має власної сутності і не може існувати без припливу божественної енергії
людина спирається у своїх вчинках на знання	людина в усьому покладається на віру в Бога
головне життєве завдання людини – здійснення подвигу	головне життєве завдання людини – спасіння душі
у сприйнятті дійсності увага акцентується на зовнішньому; внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє	у сприйнятті дійсності увага акцентується на внутрішньому; зовнішнє скоріше заважає правильно зрозуміти внутрішнє
люди порівнюються за етнічними та родовими ознаками	всі люди є рівними перед Богом
панування натуралістичного світогляду	панування символічного світосприйняття

На відміну від грецької філософії, котра була пов’язана з язичницьким багатобожжям, філософська думка середніх віків базується на християнському монотеїзмі, основу якого утворюють два важливих принципи: ідея божественного творіння (креаціонізм) та ідея божественного одкровення. Ідея творіння стала основою середньовічної онтології: Бог як абсолютне буття створив природу і людину із нічого, одним лише своїм волевиявом.