- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Тема 1. Філософія, її предмет і роль в житті людини та суспільства
- •Світогляд, його структура та історичні типи
- •Специфіка філософії як форми світогляду. Філософія та наука
- •Основні питання філософії та її структура
- •Основні функції філософії
- •Модуль і. Історичні типи філософії
- •Тема 2. Антична філософія, її космоцентрична спрямованість
- •Загальна характеристика античної філософії
- •Таблиця 1.
- •Таблиця 2.
- •Космогонічні і натурфілософські ідеї досократиків
- •Класичний період античної філософії
- •Таблиця 3.
- •Таблиця 4.
- •Елліністичний та римський період
- •Тема 3. Філософія середньовіЧчя та доби відродження
- •Філософія епохи Середньовіччя
- •Таблиця 6.
- •Таблиця 7.
- •Таблиця 8.
- •Таблиця 9.
- •Головні риси філософії епохи Відродження
- •Тема 4. Філософія нового часу
- •Передумови та основні риси філософії Нового часу
- •Проблема методу наукового дослідження в філософії хvіі ст.
- •Таблиця 10.
- •Таблиця 11.
- •Філософія епохи Просвітництва
- •Німецька класична філософія
- •Таблиця 12.
- •Філософія марксизму.
- •Тема 5 . Філософська думка в Україні в контексті світової філософії
- •Основні етапи розвитку філософської думки в Україні
- •Філософське вчення Григорія Сковороди
- •Філософія п.Юркевича
- •Тема 6. Тенденції розвитку сучасної світової філософії
- •Прагматизм
- •Філософія життя
- •Філософські проблеми психоаналізу: фрейдизм та неофрейдизм
- •Філософія екзистенціалізму
- •Соціально-критичний напрямок у філософії XX столітті: філософія «неомарксизму»
Таблиця 7.
Основні етапи, їх хронологічні рамки |
Видатні представники |
Патристика II-VIII ст. |
|
а) апологетика ІІ-III ст. |
Ориген, Тертулліан, Климент Александрійський |
б) систематизація церковного вчення IV-V ст. |
на латинському Заході – Аврелій Августин; на грецькому Сході – Псевдо-Діонісій Ареопагіт, Василій Великий, Грирорій Богослов, Григорій Нісський |
в) стабілізація догми кінець V-VIII ст. |
на Заході - Боецій; на Сході – Леонтій Візантійський, Іоанн Дамаскін |
Схоластика IX-XІV ст. |
|
а) становлення ІХ-ХІІ |
Іоанн Скот Еріугена, Ансельм Кентерберійський, Росцелін, Абеляр |
б) зріла ХІІ-ХІІІ |
Альберт Великий, Тома Аквінський, Сігер Брабантський |
в) пізня ХІІІ-ХІV |
Іоанн Дунс Скот, Уільям Оккам |
Ідея одкровення стала основою гносеології: Бог відкриває себе людині через священні тексти, трактування яких вважалось шляхом богопізнання. Істину не потрібно шукати, вона вже є в тексті. Важливою теоретико-пізнавальною проблемою стало питання про природу загальних понять - універсалій. Щодо цієї проблеми склалось дві теорії - реалізм і номіналізм. Реалісти вважали, що загальні поняття існують реально, до появи конкретних речей і є причинами, що їх породжують. Номіналісти вважали, що реально існують тільки одиничні речі, дані у відчуттях, а загальні поняття – це лише імена речей.
Таблиця 8.
Умови симфонії розуму та віри за Т.Аквінським |
існують істини, які можна осягнути природним розумом – царина науки та філософії |
існують істини, які перевищують людські можливості: вони даються лише в божественному одкровенні і торкаються питань створення світу, спасіння та безсмертя душі |
існують істини, що їх можна розуміти як з допомогою розуму, так і з допомогою віри – тут філософія і теологія повинні співпрацювати, але філософія повинна узгоджуватись із теологією. |
Однією з центральних проблем гносеології також була проблема співвідношення віри і розуму в пізнанні. В період раннього Середньовіччя переважав погляд про несумісність віри і раціональних доказів, який був виражений Тертулліаном в принципі: “вірую, тому що абсурдно”. З часом під впливом росту наукових знань став переважати погляд про можливість поєднання віри і розуму: “вірую, щоб розуміти” (Августін, Ансельм) а також “розумію, щоб вірити” (Абеляр). Розвиваючи цю думку, Т.Аквінський створив вчення про гармонію віри та розуму як способів пізнання, основні положення якого представлені в Таблиці 8; ним також сформульовані п’ять раціональних доказів існування Бога.
Теологія (богослов’я) – ідейна частина релігії, що покликана узгоджувати між собою усі основні релігійні догмати. Взаємодію філософії, теології та релігії в Середні віки можна представити Таблицею 9.
Значне місце в середньовічній філософії належить християнській антропології та етиці. Людина вважається не лише створеною Богом, але й подібною до нього. Природа людини подвійна: в ній є божественне, духовне начало – свобода волі, розум і тілесне, гріховне, яке повинно бути підпорядковане духовному началу. Християнське вчення про свободу волі покладає на людину відповідальність за результати свого вільного свідомого вибору.