Відмінності функцій грошей як засобу платежу від грошей як засобу звертання

Гроші як засіб звертання	Гроші як засіб платежу
Гроші як засіб звертання є посередником при купівлі – продажу товару	Гроші як засіб платежу завершують процес купівлі – продажу товару
При використанні грошей як засобу звертання спостерігається зустрічний і одночасний рух грошей і товарів	При функціонуванні грошей як засобу платежу має місце розривши між рухом грошей і товарів у часі
При реалізації товару на умовах негайної оплати кредитні відносини не виникають	При виникненні й оплаті зобов'язань між учасниками операцій виникають кредитні відносини
Цю функцію виконують готівка	Цю функцію виконують як наявні так і безготівкові гроші

В економічній літературі, особливо в роботах закордонних авторів, визнається виконання грішми в обороті лише однієї функції – засобу звертання замість двох функцій – засобу звертання і засоби платежу. При подібній позиції приймається в увагу подібність операцій по передачі грошей в оплату товарів і послуг, і операцій по оплаті боргів.

Однак зазначені вище відмінності функцій грошей обумовили необхідність їхнього поділу в грошовому обігу.

Демонетизація золота не змінила прояву цієї функції, а підсилила вимоги до стійкості грошей, тому що фактор часу, що відокремлює реалізацію товарів у борг від їхньої оплати, підсилює ризик знецінювання грошей.

4. Функція грошей як засіб нагромадження (заощадження, збереження багатства, збереження вартості)

У дослідників грошових відносин немає єдиної думки з приводу визначення цієї функції. Її визначають як функцію заощадження, збереження багатства, збереження вартості, збереження потребительной вартості.

Функція грошей як засіб нагромадження припускає утворення визначеного запасу (активу), що залишився після продажу товарів, оплати всіх зобов'язань і споживання частини доходів.

Засоби накопичення –ця функція грошей, пов’язана з їх можливостями бути засобом зберігання вартості і її збільшення, що досягається зберіганням основних властивостей грошей

При звертанні золотих монет і банкнот, що обмінюються на золото, ця функція економістами (К.Маркс) визначалася як функція утворення скарбів.

Необхідність функції утворення скарбів визначається процесом розвитку товарного виробництва, його поновлення і розширення.

У період звертання металевих грошей функція утворення скарбів виконувала важливу економічну роль – стихійного регулятора грошового обігу (якщо масштаби виробництва і товарного звертання розширювалися, монети зі скарбів надходили на ринок для покупки товарів, тобто виконували функцію засобу звертання; зайві гроші ішли в скарби, недолік грошей поповнювався за рахунок скарбів). Тому при повноцінних металевих грошах у звертанні звичайно знаходилася маса грошей, необхідна для реалізації товарів.

Зі зростанням товарного виробництва проста форма нагромадження грошей у виді скарбів не сприяла економічному розвиткові, тому що з'явилися можливості і стимули для перетворення цих скарбів у промисловий і торговельний капітал, що приносить прибуток через кредитну систему і фондову біржу.

В умовах звертання металевих грошей Центральні емісійні банки зобов'язані були мати золоті запаси у виді резервів внутрішнього грошового обігу для його поповнення, для розміну знаків вартості на золото і міжнародні платежі.