1.2.Визначення параметрів зон радіаційного забруднення.

При вирішенні завдань щодо підвищення стійкості роботи об’єктів господарювання (ОГ) у надзвичайних ситуаціях (НС), прогнозування оцінки радіаційної обстановки проводиться заздалегідь методом передбачення подій на ОГ.

Виявлення радіаційної обстановки передбачає, визначення методом прогнозування чи за фактичними даними моніторингу масштабів і ступеня радіоактивного забруднення місцевості та атмосфери з метою визначення їх впливу на життєдіяльність населення, дію формувань ЦЗ а також обґрунтування оптимальних режимів діяльності робітників і службовців об'єктів господарювання у зоні лиха.

Виконуючи прогноз вірогідної радіаційної обстановки на ОГ за сучасними методиками ми зможемо забезпечити:

визначення параметрів зон радіаційного забруднення місцевості;
достовірне відображення їх на карті (схемі) місцевості у масштабі;
визначення часу початку випадання радіаційних опадів на території об'єкта;
визначення основних способів захисту людей у зоні лиха.

Вихідними даними для проведення такого прогнозу мають бути:

тип і потужність ядерного реактора;
кількість аварійних ядерних реакторів — п;
частка викинутих радіоактивних речовин (РР) — h(%);
координати радіаційно-небезпечного об'єкта на якому сталась аварія;
астрономічний час аварії — Т_об;
метеорологічні умови;
відстань до аварійного реактора — R_K(км);
коефіцієнт послаблення потужності дози випромінювання — К_осл.

Серед можливих джерел РЗ місцевості найбільш небезпечними для людей є аварії на АЕС. Міжнародною комісією з атомної енергетики (МАГАТЕ) встановлено 8 рівнів небезпеки аварій на АЕС.

До 0 рівня відносяться події, які не мають істотного значення для безпеки.

Події 1 і 2 рівнів не створюють реальної загрози для людей і природи. Вони зв’язані зі зниженням готовності захисних систем операторного блоку.

Подія 3 рівня – це часткова утрата одного з елементів захисту, чи незначний викид РР, що не перевищує установлених обмежень.

Рівні з 4 по 7 – це аварії, пов’язані з радіоактивними викидами, можливим пошкодженням ядерного реактора.

Наприклад, до 7 рівня віднесено аварії на ЧАЕС у 1986 році та аварія у Японії, Фукусіма 2012р.

Аварія на АЕС характеризується тривалістю викидів (залежно від часу ліквідації аварії) і великим вмістом у викидах довго живучих радіонуклідів (плутонійю-239, стронцію-90, цезію-137 тощо).

При аварії на ЧАЕС у викидах було виділено 23 основні радіонукліди. Спочатку найбільш небезпечним був йод-131 (період напіврозпаду – 8 діб), який активно засвоюється організмом і накопичується в ньому.

З часом велику небезпеку становили цезій-134, потім цезій-137, стронцій-90, плутоній-239 з періодами напіврозпаду: 2, 30, 28 і 20000 років відповідно.

Активність РР, що випали на поверхні землі, визначається сумарною їх дією. Тому загальний рівень радіації (Р) з часом зменшується за законом

де Р - рівень радіації, перерахований на одну годину після початку викиду РР, Р/год;

t - поточний час, що відраховується від початку викиду РР, год;

- показник, що характеризує тип і потужність аварійного реактора (для реактора ВВЕР =0,4).

При прогнозуванні наслідків аварії та плануванні заходів захисту населення і персоналу АЕС варто виділяти три фази протікання аварії.

Рання фаза – від початку аварії до моменту закінчення викиду РР в атмосферу і закінчення формування радіоактивного сліду на місцевості (від кількох годин до декількох діб).

Середня фаза – від моменту завершення формування радіоактивного сліду до вжиття усіх заходів захисту населення (від декількох діб до року).

Пізня фаза – після аварійна фаза тривалістю від декількох місяців до десятиріч. Ліквідуються наслідки аварії, відновлюється ЖД у районі лиха.

Для зручності планування заходів захисту населення на зараженій території, радіоактивний слід, на місцевості, поділяють на зони РЗ, з урахуванням вірогідних рівнів:

М – зона радіаційної безпеки (Р/год);